Справа №348/1057/13-ц
15 липня 2013 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківскої області
в складі: головуючого - судді Грещука Р.П.
секретаря - Левкуна Д.Д.
за участю позивача- Фрондзея В.Я.,
його представника - ОСОБА_1.
відповідача- Токара О.С.,
представника співвідповідача Бистрицької СГО «Бистриця»- ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Надвірна справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Бистрицької сільської громадської організації «Бистриця» про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою суду від 07.06.2013 року до розгляду даної справи залучено в якості співвідповідача Бистрицьку сільську громадську організацію «Бистриця».
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві.
Просить суд постановити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_4 спростувати недостовірну інформацію про те, що він займається в селі фінансовим свавіллям і що як головний лікар Бистрицької амбулаторії за лікування людей бере хабарі. Спростування здійснити шляхом прилюдного вибачення відповідачем у сільській раді с.Бистриця, Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської області, а також стягнути з відповідача 10000 грн. спричиненої моральної шкоди та судові витрати по справі.
Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні заявлений позов не визнав про що подав заперечення. Крім того суду пояснив, що вимоги ОСОБА_3 вважає необгрунтованими та перебільшеними, оскільки він за дорученням Бистрицької СГО «Бистриця», як її член, 10.03.2013 року на сході селян с.Бистриця зробив зауваження до сільського голови щодо роботи лікарської амбулаторії, зокрема, що головний лікар амбулаторії ОСОБА_3 займається фінансовим свавіллям, однак вважає, що це не є фактичним твердженням, а тільки оціночним судженням.
Просить суд відмовити ОСОБА_3 в задоволенні його позовних вимог.
Представник співвідповідача - Бистрицької сільської громадської організації «Бистриця», яка залучена до розгляду справи за клопотанням відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги ОСОБА_6 також не визнав. Суду пояснив, що в БСГО «Бистриця» зверталися жителі с.Бистриця з усними скаргами на фінансове свавілля головного лікаря лікарської амбулаторії ОСОБА_3, тому на засіданні БСГО «Бистриця» було вирішено на сільських зборах обговорити дане питання та доручити секретарю організації - ОСОБА_4 доповісти про дані факти.
Зазначає, що ОСОБА_4 діяв від імені БСГО «Бистриця» на підставі звернень жителів с.Бистриця.
Просить суд в задоволенні вимог ОСОБА_3 відмовити.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10-Н. В., ОСОБА_11, ОСОБА_12, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст.56, 60 ЦПК України, і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з'ясувавши фактичні обставини справи, та, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи, прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту ст.60 ЦПК України випливає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, а також доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідно до ч.4 ст.32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Ч.1 ст.68 Конституції України, визначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та Законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
В судовому засіданні встановлено, що 10.03.2013 року у Бистрицькій с/раді відбулися збори жителів села Бистриця, на яких відповідач ОСОБА_4 заявив, що головний лікар Бистрицької амбулаторії ОСОБА_3, позивач по даній справі, займається в селі фінансовим свавіллям, бере хабарі та вимагає гроші за виклики.
Дані обставини підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
Зокрема, свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона була присутня на сході селян 10.03.2013 року і чула висловлювання ОСОБА_4 про те, що головний лікар амбулаторії ОСОБА_3 вимагає хабарі за виклики.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомила, що вона була на цьому ж сході селян та чула виступ ОСОБА_4 з трибуни про те, що ОСОБА_3 бере хабарі.
Допитана в якості свідка ОСОБА_9 також підтвердила, що на сході селян 10.03.2013 року виступав ОСОБА_4 і говорив, що ОСОБА_3 вимагає гроші та бере взятки. На її запитання, чи має він докази, ОСОБА_4 відповів, що доказів не має, однак при необхідності надасть.
Як пояснила в судовому засіданні свідок ОСОБА_10-Н.В. до БСГО «Бистриця» звернулися громадяни с.Бистриця щодо роботи головного лікаря ОСОБА_3, і оскільки обов'язок громадської організації захищати інтереси громадян, то ОСОБА_4С на сході селян зробив з даного приводу зауваження в сільській раді. Що говорив дослівно ОСОБА_4 вона пригадати не може, однак не заперечує ту обставину, що прізвище головного лікаря Бистрицької амбулаторії ОСОБА_4 на сході селян згадувалось.
Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 по суті пред'явленого позову та предмету спору пояснити нічого не змогли, оскільки в Будинку Культури с.Бистриця на сході селян присутніми не були.
Як вбачається з протоколу сходу селян с.Бистриця, копія якого долучена до матеріалів справи, 10.03.2013 року виступав секретар БСГО «Бистриця» ОСОБА_4 та зробив зауваження до сільського голови щодо роботи лікарської амбулаторії. У виступі було зауважено, що до ГО зверталися жителі села з приводу роботи головного лікаря лікарської амбулаторії ОСОБА_3, який займається фінансовим свавіллям.
Також в протоколі зазначено, що доказів по даному випадку ОСОБА_4 не надав, мотивуючи, що при потребі зможе доказати ці факти.
В абзаці 2 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що під поширенням інформації слід розуміти, в тому числі, повідомлення в публічних місцях, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Відповідно до абз.5 п.15 даної постанови недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
При цьому, приймаючи до уваги абз.6 п.15 постанови Пленуму, поширена відповідачем інформація є негативною, оскільки відповідач необґрунтовано, немаючи підтверджень, звинуватив позивача у неправомірних діях.
Згідно абз.2 п.4 постанови Пленуму ВСУ під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Відповідно до абз.2 п.1 постанови Пленуму ВСУ, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
В п.15 абз.1 постанови Пленуму ВСУ, вказано, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб, поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача, поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності, поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
В судовому засіданні позивачем ОСОБА_3 доведено факт розповсюдження відповідачем ОСОБА_4 на зборах селян с.Бистриця недостовірної інформації щодо нього, а тому відповідач зобов'язаний прилюдно, в с/раді с.Бистриця, Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської області спростувати розповсюджену ним на зборах селян с.Бистриця недостовірну інформацію та вибачитись.
Ч.1 ст.277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації, а відповідно до ч.4 згаданої статті, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Відповідно до ч.7 ст.277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Абзацом 1 п.25 постанови Пленуму ВСУ, передбачено, що в разі якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
У відповідності до вимог ст.297 ЦК України кожен має право на повагу його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканими і фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі та гідності, а відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Норми ч.3 ст.10 ЦПК України, передбачаюь, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Факт розповсюдження недостовірної інформації співвідповідачем БСГО «Бистриця» в судовому засіданні не доведено та не підтверджено об'єктивними доказами, оскільки як встановлено в судовому засіданні 03.03.2013 року відбулося тільки засідання ГО на якому було взагальному окреслено коло питань, які слід обговорити на сході селян с.Бистриця, однак негативну інформацію, що стосується особи позивача ОСОБА_3 поширив на зборах безпосередньо відповідач ОСОБА_4
Як видно з статуту БСГО «Бистриця», копія якого долучена до матеріалів справи, мета діяльності Організації є задоволення та захист законних соціальних, правових, економічних, творчих, вікових, екологічних, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів членів організації та громадян. У своїй діяльності Організація керується Конституцією України, З-ном України «Про об'єднання громадян», іншими актами чинного законодавства України та Статутом.
Доводи відповідача ОСОБА_4 про те, що його виступ на сході селян с.Бистриця був зумовлений зверненнями жителів с.Бистриця суд до уваги не бере, оскільки долучені до матеріалів справи копії звернень громадян, звернення до головного лікаря Надвірнянської ЦРЛ, виписки з протоколу сходу жителів с.Максимець були написані після 10.03.2013 року, тобто вже під час розгляду справи судом, а тому не підтверджують правомірність висловлювань відповідача ОСОБА_4 щодо особи ОСОБА_3 на зборах селян с.Бистриця 10.03.2013 року.
Враховуючи наведене, суд вважає, що діями відповідача позивачу заподіяно і моральну шкоду, оскільки недостовірна інформація, розповсюджена ОСОБА_4 серед жителів с.Бистриця принизила позивача як людину та посадову особу, завдала шкоду його діловій репутації, зменшила довіру до нього, як до лікаря.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд взяв до уваги характер, глибину та обсяг заподіяних позивачу духовних страждань, ступінь зниження престижу, а тому відповідно до ст.23 ЦК України, враховуючи вимоги розумності та справедливості, приходить до висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди слід задоволити частково в сумі 1000 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 32 Конституції України, ст.ст. 23, 201, 277 ЦК України, постановою Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 року, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, ст.ст. 88, 213-215,218,223 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 -задоволити частково.
Зобов'язати ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, жит. ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3 прилюдно, в с/раді с.Бистриця, Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської області спростувати розповсюджену ним на зборах селян с.Бистриця недостовірну інформацію про те, що позивач ОСОБА_3 Яремович- головний лікар Бистрицької амбулаторії, в с.Бистриця, Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської області займається фінансовим свавіллям та за лікування людей бере хабарі та вибачитись.
Стягнути з відповідача ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 1000 грн. спричиненої йому моральної шкоди, а також 458 грн.80 коп. сплаченого судового збору та 800 грн. витрат на правову допомогу, всього -2258 грн.80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Надвірнянський районний суд.
Суддя Грещук Р.П.