Головуючий в 1 інстанції Зайченко С.В.
Доповідач Пономарьова О.М.
Категорія 20
16 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Биліни Т.І., Соломахи Л.І.,
при секретарях Сачко І.В., Стрижак О.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_3 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 14 березня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Горлівської міської Ради, третя особа ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним та визнання права власності, -
В червні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом по відповідача і зазначав, що між ним та ОСОБА_4 була домовленість та укладено правочин щодо купівлі будинку АДРЕСА_1. Зазначений будинок належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до вказаного свідоцтва, ОСОБА_4 успадкувала ? частину будинку по АДРЕСА_1, від померлого в 1971 році ОСОБА_5. В подальшому вище зазначене свідоцтво було зареєстровано в БТІ м. Горлівки 14 грудня 1972 року за реєстром № 2329.
При укладенні угоди, між позивачем та ОСОБА_4 були погоджені всі умови купівлі-продажу будинку, а саме ціна, посвідчення договору купівлі-продажу в нотаріальній конторі, строки та інше, після чого 08 березня 1983 року він передав ОСОБА_4 гроші в сумі 1150 рублів. Про факт передачі грошей ОСОБА_4 склала розписку. В березні 2008 року у нього виникла необхідність розпорядитися будинком, але йому було відмовлено в БТІ м. Горлівки у видачі правовстановлюючого документу на будинок, оскільки договір купівлі-продажу будинку нотаріально не посвідчений.
В березні 2008 року він дізнався, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Просив поновити йому строк на звернення до суду з позовом, визнати дійсним договір купівлі-продажу, укладений між ним та ОСОБА_4 8 березня 1983 року та визнати за ним право власності на будинок та споруди, які розташовані в АДРЕСА_1.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 14 березня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду. Визнано договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 08 березня 1983 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, дійсним. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі третя особа ОСОБА_3 ставить питання про скасування вказаного рішення та ухвалення нового, про відмову у задоволенні позову. Апелянт посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зазначав, що суд не з'ясував чи ухилялась ОСОБА_4 від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу за життя, та у зв'язку з чим позивачем не було посвідчено договір раніше.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Інші учасники процесу в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання судових повісток. Відповідач та третя особа подали заяви, в яких просили розглядати справу у їх відсутність.
Апеляційний суд вважає можливим розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належав будинок АДРЕСА_1 (а.с.8-13).
8 березня 1983 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено домашню угоду, згідно з якою ОСОБА_4 продала ОСОБА_1 будинок АДРЕСА_1 за 1150 рублів, кошти отримав продавець повному розмірі, про що ОСОБА_4 написала розписку, де зазначила, що отримала від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 1150 рублів за продаж будинку по АДРЕСА_1 та передала позивачу домову книгу та всі документи на будинок (а.с. 7).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла ( а.с.14).
Задовольняючи частково позов та приймаючи рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку між позивачем та померлою в квітні 1983 року ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав умови договору повністю, користувався домоволодінням з 1983 року, сплачував податки.
Проте погодитися з висновками суду не можна , оскільки вони зроблені в порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до роз'яснень, викладеним в Постанові Пленуму Верховного Суду України, від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. У цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Вимоги про визнання на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР дійсним договору купівлі-продажу будинку, укладеного без нотаріального посвідчення, можуть бути задоволені судом лише в тому разі, коли сторони досягли згоди з усіх істотних його умов, одна із сторін повністю або частково виконала цю угоду, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення договору.
Встановивши, що договір купівлі-продажу будинку не був нотаріально посвідчений, а доказів того, що продавець ухилявся від нотаріального посвідчення договору суду не надано, у суду першої інстанції не було підстав для визнання його дійсним.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції посилається на про те, що ОСОБА_1 виконав взяті на себе за умовами договору купівлі-продажу зобов'язання, користується будинком з 1983 року, сплачує податки.
Згідно з вимогами ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої ради.
Отже, визнання в судовому порядку дійсним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 суперечить вимогам законодавства, чинного на час укладення цього договору.
Крім того, як вбачається з довідки Горлівського міського бюро технічної інвентаризації від 25 квітня 2008 року, на час звернення позивача до суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на будинок на земельній ділянці по АДРЕСА_1 відсутні всі побудови та споруди (а.с.55).
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду, як постановлене в порушення норм матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області,-
Апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 14 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до виконавчого комітету Горлівської міської Ради, третя особа ОСОБА_3, про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 та визнання права власності.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий О.М. Пономарьова
Судді Т.І. Биліна
Л.І. Соломаха