ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/9672/13 15.07.13
За позовом Приватного акціонерного товариства "Луцькавтодор"
До Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого
акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги
України"
Про стягнення 45 177,96 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Представники:
від позивача не з'явився
від відповідача Середа Ю.В. - представник (дов. № 558 «д» від 27.12.2012 р.)
Приватне акціонерне товариство "Луцькавтодор" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості по договору про надання послуг від 10.12.2011 р. (далі - Договір) в розмірі 45 177,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано зобов'язання по сплаті вартості виконаних позивачем робіт по Договору, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 45 177,96 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.05.2013 р. порушено провадження у справі №910/9672/13 та призначено розгляд справи на 10.06.2013 р.
Представник відповідача в судове засідання 10.06.2013 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 10.06.2013 р. представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 01.07.2013 р., про що виніс відповідну ухвалу.
01.07.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.
У судовому засіданні 01.07.2013 р. оголошено перерву до 15.07.2013 р.
08.07.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача додаткові пояснення на обґрунтування позовних вимог, в яких останній підтримує позовні вимоги та просить задовольнити їх повністю.
У судове засідання 15.07.2013 р. представник позивача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності позивача в судовому засіданні 15.07.2013 р. від останнього до суду не надходило.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин, а також із врахуванням того, що і відзив на позовну заяву, і додаткові пояснення по справі були подані сторонами, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 15.07.2013 р. та за відсутністю представника позивача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
В судовому засіданні 15.07.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -
10.12.2011 р. між Філією «Вишгородського районного дорожнього управління» Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (замовник, відповідач) та ПрАТ «Луцькавтодор» (виконавець/підрядник, позивач) укладено договір про надання послуг від 10.12.2011 р. (далі - Договір).
Відповідно до умов даного Договору, зокрема, п.п. 1.1, 1.2, 1.3 виконавець за завданням замовника надає послуги технічно справними одиницями будівельної техніки, а замовник зобов'язаний прийняти надані послуги та оплатити їх. Надання послуг здійснюється виключно водіями та механізаторами підрядника. За характером роботи, які виконує підрядник, згідно з п. 1.3 Договору, є роботами з холодного фрезерування асфальтобетонного покриття. Даний пункт Договору передбачає, що орієнтовний об'єм фрезерування - фактичний, а також встановлює ціну за 1 м2 фрезерування - 15, 33 грн.
Згідно з п.п. 3.1 та 3.2 Договору, розмір плати за послуги приймається сторонами по об'єктно згідно з додатками та виставленими рахунками, а розрахунки за послуги здійснюються замовником шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок виконавця, згідно з рахунками, підписаними сторонами.
Позивач, вказує на те, що ним було складено, а відповідачем підписано товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт надання позивачем послуг за Договором, а саме:
- товарно-транспортна накладна № 02ААЕ 001131 від 13.12.2011 р. з наданими транспортними послугами на суму 8 827, 00 грн.;
- товарно-транспортна накладна № 02ААЕ 001193 від 13-15.12.2011 р. з наданими транспортними послугами на суму 13 356, 00 грн.;
- товарно-транспортна накладна № 02ААЕ 001192 від 14-15.12.2011 р. з наданими послугами по фрезеруванню асфальтобетонного покриття на суму 22 995, 00 грн.
всього на суму 45 177, 96 грн.
Також позивач зазначає, що відповідачем в порушення п. 1.1 Договору не було прийнято та підписано акт приймання наданих послуг без пояснення причин відмови.
За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача 45 177, 96 грн.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з огляду на наступне.
Позивачем не надано жодних доказів щодо існування завдання відповідача позивачу на надання позивачем послуг, що є предметом зазначеного Договору, згідно з положеннями Цивільного кодексу України. Вказане завдання відсутнє і у матеріалах справи. А відтак твердження Позивача про те, що послуги надавалися на виконання договору від 10.12.2011 року є безпідставними.
Крім цього, із наданих позивачем товарно-транспортних накладних неможливо встановити, які саме послуги було надано та якими саме механізмами проводилося фрезерування, оскільки до суду надано три товарно-транспортні накладні і тільки одна з них стосується фрезерування а/б покриття.
Також, у відповідності до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 та Зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 (надалі - Правила) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу. Відтак, з урахуванням приписів Правил перевезення вантажів автотранспортом, надання послуг повинно бути оформлене окрім товарно-транспортних накладних ще і дорожніми листами, що кореспондується із п. 14.4 Правил.
Відповідач також зазначає, що рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у Замовника, - тільки дорожніх листів. Позивачем не додано до позову належним чином оформлених дорожніх листів та рахунків на роботу фрези, із посиланням на зазначений Договір.
Відповідно до умов Договору, підставою для здійснення оплати за надані послуги є наявність додатків до договору та рахунків, виставлених Позивачем Відповідачу. У позовній заяві позивач не зазначив про існування жодних додатків, які відображають взаємовідносини з надання послуг, коли і на які суми останнім виставлялися рахунки, надання яких саме послуг відображають рахунки, а також не надав доказів їх отримання Відповідачем. Посилання Позивача на ніби-то відмову Відповідача від підписання актів приймання наданих послуг не заслуговують на увагу, оскільки вказані акти та рахунки не надсилалися Позивачем, а відтак не отримувалися Відповідачем, що унеможливило їх підписання. Жодні докази надіслання рахунків та актів у матеріалах справи відсутні.
За таких обставин відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач у додаткових поясненнях на обґрунтування позовних вимог зазначає:
- характер послуг, зазначений у даних товарно-транспортних накладних, співпадає з характером послуг, зазначеним у Договорі.
- щодо відсутності завдання замовника на виконання робіт за Договором, то таке завдання могло бути отримане від замовника в усній формі, оскільки договір не передбачає обов'язкову письмову форму такого завдання.
- стосовно відсутності вказівки у товарно-транспортних накладних договору, на підставі якого виконувались роботи, то жодний нормативно-правовий акт не передбачає обов'язку вказувати у товарно-транспортній накладній такий договір.
- дата укладення договору та період його дії повністю співпадає з терміном надання послуг, що засвідчується датами оформлення товарно-транспортних накладних;
- щодо ненадання належних доказів надіслання актів виконаних робіт, рахунків та вимог про оплату, то жодний нормативно-правовий документ не передбачає обов'язку для позивача надсилати документи цінним листом з описом вкладення.
За таких обставин, відповідно до вищевикладеного позивач підтримує позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 45 177, 96 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що товарно-транспортні накладні № 02ААЕ 001131 від 13.12.2011 р., № 02ААЕ 001193 від 13-15.12.2011 р., № 02ААЕ 001192 14-15.12.2011 р. не містять жодної вказівки, на якій підставі виконуються роботи, зазначені у них. Також дані накладні не підписані належним чином, оскільки підписані однаковим підписом у двох місцях кожна, без вказівки на посадову особу, що їх підписала, її прізвища, імені та по-батькові.
Враховуючи те, що сторонами не було надано на підтвердження факту підписання відповідачем товарно-транспортних накладних № 02ААЕ 001131 від 13.12.2011 р., № 02ААЕ 001193 від 13-15.12.2011 р., № 02ААЕ 001192 14-15.12.2011 р. жодних доказів, суд вважає дані документи не підписаними відповідачем.
Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р.. N 363 та Зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 (надалі - Правила) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Позивач, виготовляючи необхідні транспортні накладні, а саме № 02ААЕ 001131 від 13.12.2011 р., № 02ААЕ 001193 від 13-15.12.2011 р., № 02ААЕ 001192 14-15.12.2011 р., у відомостях про вантаж (графах про назву продукції товару (чи вантажу) або № контейнера, кількість, документи, які слідують з вантажем, вид паркування та ін.) вказав територіальні орієнтири проведеної роботи - в графі «назва продукції (товару чи вантажу) або № контейнера», а кількість кілометрів, кількість годин - в графі « з вантажем слідують документи».
З цих підстав суд не вважає подані позивачем товарно-транспортні накладні заповненими належним чином, а тому, відповідно не бере їх до уваги.
Крім цього, згідно із приписами п. 14.4 Правил остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником на підставі рахунку перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.
Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у Замовника, - тільки дорожніх листів, дорожній лист, згідно з Правилами - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.
Доказів існування дорожніх листів, на підставі яких був виписаний рахунок на суму 45 177, 96 грн., сторони не надали, тому суд приходить до висновку, що дорожніх листів, що визначають роботу автомобільного транспорту, позивачем складено не було.
За таких обставин, враховуючи те, що лише транспортні накладні № 02ААЕ 001131 від 13.12.2011 р., № 02ААЕ 001193 від 13-15.12.2011 р., № 02ААЕ 001192 14-15.12.2011 р. були первинною підставою для нарахування позивачем суми коштів для сплати відповідачем, суд не може вважати їх достатнім та належним доказом на підтвердження факту виконання робіт за Договором, і, як наслідок нарахування суми у розмірі 45 177, 96 грн. для сплати відповідачем.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що рахунок за виконані роботи, а саме Рахунок-фактура № СФ-000520 від 19.12.2011 р., фактично виставлений не був, оскільки відсутні докази відправлення відповідачу саме рахунку, так як надані позивачем документи про відправлення відповідачу не містять жодної вказівки на документ, що був відправлений.
Враховуючи, що відповідачем заперечується факт отримання даного документу, а доказів іншого надано не було, у суду відсутні підстави вважати, що саме даний рахунок був отриманий відповідачем.
Обґрунтування позивача стосовно відмови відповідача від підписання акту здачі-прийняття робіт № ОУ-000520 від 19.12.2011 р. також не беруться судом до уваги з тих підстав, що позивачем не було подано доказів відправлення відповідачу саме акту здачі-прийняття робіт № ОУ-000520. Оскільки відповідач заперечує факт отримання даного акту, у суду відсутні підстави вважати, що саме даний акт здачі-прийняття робіт № ОУ-000520 був отриманий відповідачем.
Таким чином, оскільки відповідно до п.п. 3.1 та 3.2 Договору підставою для здійснення розрахунку є пред'явлення рахунку, то момент для розрахунку відповідача з позивачем ще не настав, так як такого рахунку не було пред'явлено (відсутні докази пред'явлення рахунку).
Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Суд не вважає, що права позивача були порушені, так як кінцевий строк для здійснення розрахунку з позивачем ще не настав фактично.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За відсутності належних доказів надсилання відповідачу Рахунку-фактури № СФ-000520 від 19.12.2011 р. та акту здачі-прийняття робіт № ОУ-000520 від 19.12.2011 р. у суду відсутні підстави вважати несплату відповідачем суми коштів у розмірі 45 177, 96 грн. невиконанням умов Договору.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 45 177, 96 грн. є необґрунтованими, не доведені позивачем належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення
складено 19.07.2013 р.
Суддя Ю.В. Картавцева