17.07.2013 р. Справа № 904/1604/13-г
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Широбокової Л.П. - доповідач,
суддів: Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В.
При секретарі судового засідання Єрьоміній К.В.
за участю представників сторін:
від відповідача: Зеркін А.С., представник, довіреність №12/81 від 02.01.13;
від позивача: Черненко Є.П., представник, довіреність №34 від 01.01.13;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2013р. у справі №904/1604/13-г
за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця",
м. Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-
збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 152 805,24 грн.
У лютому 2013 року Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" плати за користування вагонами у сумі 152 805,24 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2013р. (суддя Мартинюк С.В.) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 152 805,24 грн. та судовий збір у розмірі 3056,11грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, прийняти нове рішення про відмову у позові. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що був готовий прийняти на свою під'їзну колію спірні вагони, які були затримані залізницею на підходах до ст. Терни згідно наказу №231 від 25.08.2012р., а затримка спірних вагонів сталася з вини Позивача. Вважає, що вагони були затримані з причин, що не залежать від нього, оскільки колії №№ 3,4,6 ст. Терни були вільними у момент видання зазначеного наказу. Вважає, що підстави для нарахування плати за користування вагонами відсутні, оскільки Позивачем не доведено вину Відповідача у затримці вагонів.
Ухвалою суду від 26.06.2013р. на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 25.06.2013р. апеляційна скарга прийнята до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Пруднікова В.В.
Позивач проти скарги заперечив, посилаючись на те, що спірне питання стосується нарахування плати за користування вагонами, затриманими на підходах до станції призначення Терни за наказом №231, який було видано через наявність на коліях станції призначення неприйнятих Відповідачем вагонів, що надійшли на його адресу. За цим фактом станцією затримки Шмаково складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а №2 та акт загальної форми ГУ-23 №217. На момент видачі наказу №231 на станції Терни була вільна лише одна колія №2 (для обгону локомотивів), інші колії зайняті, зокрема №№ 1,5,6,8, через несвоєчасне забирання Відповідачем своїх вагонів. Колія №13 не пристосована для використання під проведення приймально-здавальних операцій з відкритим рухомим складом. Вважає, що Відповідачем порушені вимоги п. 33 Правил видачі вантажів та ст.ст. 46,47 Статуту залізниць України, плата за користування вагонами нарахована правомірно, а отже підстави для скасування рішення суду відсутні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 12.04.2007р. між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" - залізниця (надалі - Позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" - власник колії, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - Відповідач) було укладено тимчасову угоду №ПР/М-07-2/14НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Відповідача, яка примикає до станцій Терни і Рядова Придніпровської залізниці. Зазначена тимчасова угода регулює взаємовідносини Позивача та Відповідача щодо подачі та забирання вагонів.
За накладними №№ 41936089, 41923244, 41920208, 41922030, 41934738 (а.с 25 - 29) вагони залізничні всякі власності ТОВ "Інтерлізінвест" та Лемтранс були прийняті Позивачем до перевезення на адресу одержувача (Відповідача).
На шляху прямування на станції Шмаково Придніпровської залізниці відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999р. №113, дані вагони були затримані за наказом №231 від 25.08.2012р. (а.с. 85) через зайнятість колій на станції призначення Терни, у зв'язку з неприйняттям вантажу Відповідачем на свою під'їзну колію.
Повідомлення про затримку вагонів отримане відповідачем 25.08.2012р. о 11:00 год. Представник Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" при отриманні повідомлення про затримку вагонів вказав у повідомленні, що відповідач готовий прийняти вагони на під'їзну колію.
За цим фактом затримки вагонів станцією затримки Шмаково, у порядку передбаченому п. 9,10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а №2 від 25.08.2012р. та акт загальної форми ГУ-23 №217 від 25.08.2012р. (а.с. 133, 24, Т. 1).
На підставі зазначених актів позивачем розраховано плату за користування вагонами, яка включена до відомостей ф. ГУ- 46 №№ 08099192, 09099194, 09099195 у загальній сумі 152 805,24 грн. Відомості плати за користування вагонами підписано представниками відповідача із запереченням "З нарахованою сумою не згодні. ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" могло прийняти вагони на під'їзну колію", що і стало причиною позову.
Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими акта ми та правилами, що видаються відповідно до них. Стаття 46 Статуту залізниць України встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу.
Згідно зі статтею 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Відповідно до п. 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1.
Порожні вагони, що прибули на адресу відповідача, мали статус вантажу, та відповідач повинен був прийняти їх на свої під'їзні колії в установлені Статутом та договором строки.
В силу ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем не надано доказів відсутності своєї вини в затримці вагонів на станціях підходу, у запереченнях до відомостей плати за користування вагонами не зазначено, на яку конкретно колію міг бути прийнятий вантаж (яка була вільна на час затримки).
Натомість, позивачем на підтвердження зайнятості колій на станції Терни з вини вантажоодержувача додано до матеріалів справи акти загальної форми станції Терни про віднесення на відповідальність вантажовласника, які підписано представниками відповідача без заперечень - №№ 2425/2382 від 29.08.2012р., 2427/2384 від 29.08.2012р., 2428/2409 від 29.08.2012р., 2490/2357 від 29.08.2012р, 2431/2416 від 29.08.2012р., 2437/2419 від 29.08.2012р., 2478/2477 від 03.09.2012р., 2488/2423 від 04.09.2012р., 2489/2436 від 04.09.2012р., 2490/2421 від 04.09.2012р., 2492/2469 від 04.09.2012р., 2494/2474 від 04.09.2012р., 2499/2454 від 05.09.2012р., 2500/2439 від 05.09.2012р., 2501/2443 від 05.09.2012р., 2503/2390 від 05.09.2012р., 2504/2502 від 05.09.2012р., 2505/2497 від 05.09.2012р., 2506/2496 від 06.09.2012р., 2512/2423 від 06.09.2012р., 2517/2507 від 06.09.2012р., 2519/2518 від 06.09.2012р., 2522/2521 від 07.09.2012р., 2527/2526 від 07.09.2012р., 2529/2525 від 07.09.2012р., 2532/2524 від 07.09.2012р., 2551/2482 від 09.09.2012р., 2552/2520 від 09.09.2012р., 2553/2476 від 09.09.2012р., 2554/2463 від 09.09.2012р., 2593/2491 від 11.09.2012р., 2604/2390 від 12.09.2012р., (а.с. 30-61, Т.1).
Як вбачається з Положення зайнятості колій по станції Терни, на момент видачі наказу №231 від 25.08.2012р. про затримку вагонів, на станції Терни була вільна лише колія №2 для обгону локомотивів, інші колії зайняті. Колії №№ 1,5,6, 8 зайняті вагонами, які були затримані з вини одержувача вантажу, тобто відповідача, колії №№ 3,4 зайняті вагонами, виставленими Відповідачем для відправлення, колія № 7 - під обробкою прибулих вагонів (а.с. 62 т.1).
На вимогу апеляційного суду позивач надав положення про зайнятість колій за весь час затримки вагонів на станції підходу з 25.08. по 07.09.2012р., з якого вбачається зайнятість колій протягом всього періоду затримки, зокрема, і з вини відповідача.
З причини несвоєчасного забирання відповідачем вагонів, які надійшли на його адресу була знижена пропускна спроможність не тільки станції Терни, а й на підходах до неї. З огляду на це, посилання відповідача на наявність на станції примикання вільних колій, як на доказ відсутності своєї вини у затримці вагонів, суд вважає безпідставними.
Зайнятість прийомовідправних колій по станції примикання згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів, вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції, тощо. Стосовно колії № 13 колегія суддів зауважує, що відповідно до п.п. 1.2. п.1, п.4 Положення технологічного процесу роботи станції Терни на колії №13 відсутня контактна мережа, дана колія не пристосована для використання під проведення приймально-здавальних операцій з відкритим рухомим складом, а тільки для закритого складу. Таким чином відкритий рухомий склад не міг прийматися на колію № 13.
Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що підготовка залізницею на коліях станції порожніх власних вагонів під навантаження - звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями Тимчасової угоди та ЄТП. У той час як несвоєчасне забирання з колій станції Відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п. 33 Правил видачі вантажів та ст. ст. 46,47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, тощо).
Аналогічну правову позицію викладено у постанові ВГСУ від 20.10.2010р. по справі №35/27-10.
За викладених обставин рішення суду першої інстанції відповідає матеріалам справи та нормам діючого законодавства, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не знаходить. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області 24.04.2013р. у справі № 904/1604/13-г залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.
Повний текст постанови складений 19.07.2013р.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя В.В. Прудніков
Суддя Е.В. Орєшкіна