Головуючий у 1 інстанції Сидоров Є.І.
Доповідач Пономарьова О.М.
Категорія 27
16 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.,
при секретарі Стрижак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк», який є правонаступником Акціонерного банку «Український комунальний банк», на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 12 березня 2012 року по справі за позовною заявою Акціонерного банку «Український комунальний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Український комунальний банк», до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В квітні 2011 року Акціонерний банк «Український комунальний банк», посилаючись на порушення умов кредитного договору № 00410/07-0401 від 15 травня 2007 року, звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 36129,80 грн., з яких сума основного боргу -13225,68 грн., відсотки за користування кредитом - 13916,01 грн., пеня за прострочені відсотки -8988,11 грн.; а також стягнути понесені позивачем судові витрати.
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 12 березня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство (далі ПАТ) «Український комунальний банк», яке є правонаступником Акціонерного банку «Український комунальний банк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання судових повісток.
Апеляційний суд вважає можливим розглядати справу у відсутність сторін, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Апеляційний суд, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 не є стороною за кредитним договором № 00410/07-0401 від 15 травня 2007 року, відтак відсутні підстави покладання на нього зобов'язань, встановлених цим договором.
Проте погодитися з висновками суду не можна з огляду на наступне.
Обґрунтовуючи підставність позову, Акціонерний банк «Український комунальний банк» посилався на те, що 15 травня 2007 року з відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 00410/07-0401, згідно з умовами якого банк надав останньому споживчий кредит в розмірі 16980 грн. зі сплатою 12% річних з кінцевим терміном повернення до 14 травня 2009 року. Внаслідок несвоєчасної сплати боржником щомісячних платежів за користування кредитними коштами виникла заборгованість, яка станом на 31 березня 2011 року становить 36129,80 грн., яку банк просив стягнути з відповідача.
Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК Українипредметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Частиною другою цієї норми передбачено, що для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.
Вважаючи недоведеною наявність у відповідача кредитних зобов'язань перед ПАТ «Український комунальний банк», суд виходив з того, що кредит на ім'я ОСОБА_2 був оформлений іншою особою на підставі втраченого паспорту відповідача.
Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Відповідно до довідки начальника СГІРФЛ Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області від 19 вересня 2007 року паспорт ВВ № 048193, виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 16 червня 2001 року на ім'я ОСОБА_2 був втрачений. Взамін втраченого паспорту виданий паспорт НОМЕР_2 Кіровським РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області 26 травня 2007 року(а.с. 24).
Проте, доказів щодо втрати паспорта на момент укладання договору, а саме 15 травня 2007 року, суду не надано, оскільки з вказаного документу не вбачається, коли відповідачем був втрачений паспорт, чи звертався він в органи внутрішніх справ з заявою про втрату документа та коли, а за таких підстав висновок суду про те, що на момент видачі кредиту за кредитним договором № 00410/07-0401 від 15 травня 2007 року ОСОБА_2 не мав паспорту, всупереч вимог ст. 60 ЦПК України грунтується на припущеннях.
Ухвалюючи рішення про безпідставність позову, суд виходив з того, що кредитний договір укладений від імені ОСОБА_2 невідомою особою, шахрайским способом з використанням втраченого паспорту відповідача, куди вклеєна фотокартка особи, яка фактично отримала кредит.
Відповідно до ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи та потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у розгляді справи.
Проте відповідач із заявою про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи для ідентифікації підпису на кредитному договорі та доданих до нього документах не звертався, наданий позивачем кредитний договір не оспорював, натомість суд на порушення ст. 143 ЦПК України взяв до уваги нічим не підтверджені заперечення відовідача про втрату паспорту та те, що він не звертався до банку за отриманням кредиту і не отримував кредитних коштів, та не врахував положення ст. 204 ЦК України, відповідно до яких правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За таких обставин суд першої інстанції допустив порушенням норм матеріального та процесуального права і зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що відповідно до положень ст. 309 ЦПК УКраїни є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог банку та стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором № 00410/07-0401 від 15 травня 2007 року, яка станом на 31 березня 2011 року становить 36129 гривень 80 коп., з яких: сума основного боргу -13225,68 грн., відсотки за користування кредитом -13916,01 грн., пеня - 8988,11 грн.
Крім того, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені позивачем судові витрати в розмірі 481 гривня 30 коп.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк», який є правонаступником Акціонерного банку «Український комунальний банк», задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 12 березня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Донецька Донецької області, ІНН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» (91055, м. Луганськ, вул. Шевченко, 18а, код 24191588) заборгованість за кредитним договором № 00410/07-0401 від 15 травня 2007 року в розмірі 36129 (тридцять шість тисяч сто двадцять дев'ять) гривень 80 коп., зокрема: сума основного боргу -13225,68 грн., відсотки за користування кредитом -13916,01 грн., пеня - 8988,11 грн., та понесені судові витрати в розмірі 481 (чотиреста вісімдесят одна) гривня 30 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий О.М. Пономарьова
Судді Т.І. Биліна
Л.І. Соломаха