Справа № 2а-47/12
15.03.2013 року. Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:
головуючого судді - Савічева В.О.
при секретарі - Штепа О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці адміністративну справу за позовом ПАТ «ВЕПР» до ОСОБА_1 міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_1 міської ради Полтавської області від 07.04.2005 року,
Позивач ПАТ «ВЕПР» у жовтні 2011 року звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 20 вересня 2011 року «Про відмову ПАТ «ВЕПР» в передачі в постійне користування земельної ділянки по вул. Київській, 64 у м. Кременчуці». В подальшому позивач збільшив позовні вимоги та просив суд визнати протиправним і скасувати Рішення ОСОБА_1 міської ради Полтавської області від 07 квітня 2005 року в частині скасування рішення виконкому ОСОБА_1 міської ради № 1470 від 19.12.1996 року «Про надання ОСОБА_1 автотранспортному підприємству 15356 в постійне користування земельної ділянки по вул. Київській, 64» та скасування державного акту на право постійного користування землею № 131 від 25.12.1996 року, просив зобов'язати ОСОБА_1 міську раду Полтавської області видати ПАТ „ВЕПР” один примірник Державного акту на право постійного користування землею № 131 від 25.12.1996 року.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03.02.2012 року позовні вимоги ПАТ «ВЕПР» до ОСОБА_1 міської ради про визнання протиправним і скасування Рішення ОСОБА_1 міської ради Полтавської області від 07 квітня 2005 року в частині скасування рішення виконкому ОСОБА_1 міської ради № 1470 від 19.12.1996 року «Про надання ОСОБА_1 автотранспортному підприємству 15356 в постійне користування земельної ділянки по вул. Київській, 64» та скасування державного акту на право постійного користування землею № 131 від 25.12.1996 року; зобов'язання ОСОБА_1 міської ради Полтавської області видати ПАТ „ВЕПР” оригінальний примірник Державного акту на право постійного користування землею № 131 від 25.12.1996 року було залишено без розгляду.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03.02.2012 року позовні вимоги ПАТ «ВЕПР» до ОСОБА_1 міської ради про визнання протиправним і скасування Рішення ОСОБА_1 міської ради Полтавської області від 20.09.2011 року «Про відмову ПАТ «ВЕПР» в передачі в постійне користування земельної ділянки по вул. Київській, 64 у м. Кременчуці було залишено без задоволення.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 року Ухвала Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03.02.2012 року по справі №1601/2а-47/12 була скасована, а справа в частині залишених без розгляду позовних вимог направлена до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області для продовження розгляду справи.
В судовому засіданні представники позивача ПАТ «ВЕПР» - ОСОБА_2, ОСОБА_3 позов підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та уточненнях просили позовні вимоги задовольнити, визнати протиправним та скасувати Рішення ОСОБА_1 міської ради Полтавської області від 07 квітня 2005 року в частині скасування рішення виконкому ОСОБА_1 міської ради № 1470 від 19.12.1996 року «Про надання ОСОБА_1 автотранспортному підприємству 15356 в постійне користування земельної ділянки по вул. Київській, 64» та скасування державного акту на право постійного користування
землею № 131 від 25.12.1996 року; зобов'язати ОСОБА_1 міську раду Полтавської області видати ПАТ „ВЕПР” оригінальний примірник Державного акту на право постійного користування землею № 131 від 25.12.1996 року.
Представник відповідача ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення позову, просила у задоволенні позову відмовити, застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду.
Представник третьої особи Управління Держземагенства у ОСОБА_1 районі Полтавської області ОСОБА_5 вважав, що позовні вимоги задоволенню не підлягають і в позові має бути відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради № 1470 від 19.12.1996 року “Про надання ОСОБА_1 державному автотранспортному підприємству 15365 в постійне користування земельної ділянки по вул. Київській, 64” підприємству була надана земельна ділянка за адресою вул. Київська, 64 у м. Кременчук у постійне користування та видано державний акт на право постійного користування землею № 131 від 25.12.1996 року. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ст. 125 Земельного Кодексу України). Таким документом в силу п. 1 ст. 126 Земельного Кодексу України є державний акт відповідної форми.
Відповідно до ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Вказані обставини свідчать про те, що позивач отримав право постійного користування земельною ділянкою по вул. Київській, 64 у м. Кременчук на підставі Державного акту № 131 від 25.12.1996 року і є законним користувачем земельної ділянки.
26.12.1997 р. на підставі паспортів-сертифікатів був підписаний Акт оцінки цілісного майнового комплексу (господарського об'єкту) ОСОБА_1 «АТП-15356», за № 433ПР в вартість якого, по експертній оцінці, входив коефіцієнт права користування земельною ділянкою, та план приватизації цілісного майнового комплексу.
В подальшому, після перереєстрації і перейменування ОСОБА_1 державного автотранспортного підприємства 15365 в ВАТ “ОСОБА_1 АТП - 15356” вказана земельна ділянка була передана йому в оренду для експлуатації і обслуговування будівель та споруд автотранспортного підприємства із земель Державного акта на підставі Рішення ОСОБА_1 міської ради Полтавської області від 07 квітня 2005 року, відповідно до ч.6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України.
Проте, відповідно до Рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 - приписи пункту 6 Перехідних положень Кодексу є нормами процесуального права і тому не повинні обмежувати норми матеріального права щодо права власності на землю та його набуття громадянами. На підставі наведеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Земельного Кодексу України суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України, а отже є неконституційним.
Відповідно до ст. 73 Закону України «Про Конституційний суд України», в разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх не конституційність.
Таким чином, Рішення ОСОБА_1 міської ради Полтавської області від 07 квітня 2005
року, в частині скасування рішення виконкому ОСОБА_1 міської ради № 1470 від 19.12.1996 року «Про надання ОСОБА_1 автотранспортному підприємству 15356 в постійне користування земельної ділянки по вул. Київській, 64» та скасування державного акту на право постійного користування землею № 131 від 25.12.1996 року прийнято на підставі норми, яка втратила чинність 22.09.2005 року.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Проте, відповідач в порушення вказаних норм самостійно не привів рішення від 07 квітня 2005 року, в частині скасування рішення виконкому ОСОБА_1 міської ради № 1470 від 19.12.1996 року «Про надання ОСОБА_1 автотранспортному підприємству 15356 в постійне користування земельної ділянки по вул. Київській, 64» та скасування державного акту на право постійного користування землею № 131 від 25.12.1996 року у відповідність до норм чинного законодавства.
Фактично вказаним рішенням ОСОБА_1 міська рада протиправно припинила право позивача на постійне користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
В матеріалах справи не міститься доказів добровільної відмови позивача від права користування земельною ділянкою та відмови від Державного акта № 131 від 25.12.1996 року, що спростовує твердження представника відповідача про те, що земельна ділянка була передана в оренду за добровільним зверненням позивача. Спростовується матеріалами справи і твердження представника відповідача та представника третьої особи про те, що при укладенні договору оренди відбулось переоформлення правового титулу права ПАТ „ВЕПР” на землю.
Згідно ч. 2 Постанови Кабінету міністрів України від 2 квітня 2002 р. № 449 “Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою” - раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Відповідно до вказаної норми державний акт позивача на постійне користування земельною ділянкою залишився чинним і лише за зверненням підприємства міг бути замінений на державний акт нового зразка, а не на договір оренди.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 - права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації. Використання терміна "набувають", що означає "ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь", після набрання чинності статтею 92 Кодексу свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками.
У вказаному контексті ст.92 Земельного кодексу України стосується лише земельних ділянок, які набуваються вперше і не стосується ПАТ “ВЕПР”, яке мало вказану земельну ділянку в постійному користуванні. Дана обставина підтверджується матеріалами справи відводу землі ОСОБА_1 автоколоні 2215 під будівництво виробничої бази з земель Кременчуцького району від 02.11.1966 року; матеріалами справи № 39 по встановленню розташування границь
землекористування для підготовки видачі Державного акту на право постійного користування земель автопідприємства №15356 від 21.02.1991 року; Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради №1470 від 19.12.1996 року “Про надання ОСОБА_1 державному автотранспортному підприємству 15365 в постійне користування земельної ділянки по вул. Київській, 64”, відповідно до якого підприємству була надана вказана земельна ділянка у постійне користування та видано державний акт на право постійного користування землею № 131 від 25.12.1996 року.
Після закінчення строку дії договору оренди позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, але отримував відмову в його поверненні, як отримував відмову і в наданні земельної ділянки у довгострокову оренду, що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.
Вказані обставини визнавались сторонами в судовому засіданні під час розгляду справи по суті, а тому відповідно до ч.3 ст.72 КАС України враховуючи відсутність сумніву у суду щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання - останні не підлягають доказуванню перед судом.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 державне автотранспортне підприємство АТП - 15365 було реорганізоване у акціонерне товариство - ВАТ “ОСОБА_1 АТП - 15356”, тому були відсутні підстави припинення права користування земельною ділянкою, згідно ст.ст. 120, 141 Земельного Кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що при укладанні договору оренди між позивачем та відповідачем земельна ділянка у позивача не вилучалась. Доказів такого вилучення відповідачем суду не надано. Тобто позивач з моменту отримання земельної ділянки, оформлення права постійного користування нею на підставі Державного акту № 131 від 25.12.1996 року по даний час безперервно користується вказаною земельною ділянкою на законних підставах.
Твердження представника відповідача про те, що рішення виконкому ОСОБА_1 міської ради № 1470 від 19.12.1996 року «Про надання ОСОБА_1 автотранспортному підприємству 15356 в постійне користування земельної ділянки по вул. Київській, 64» не стосується ПАТ «ВЕПР» так як ОСОБА_1 автотранспортне підприємство 15356 на даний час не існує та припинило свою діяльність судом до уваги не береться. Вказане твердження спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що ПАТ «ВЕПР» є правонаступником вказаного підприємства із збереженням всіх його прав та обов'язків.
ПАТ „ВЕПР” не було позбавлено права постійного користування земельною ділянкою, яке виникло на підставі Рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради №1470 від 19.12.1996 року “Про надання ОСОБА_1 державному автотранспортному підприємству 15365 в постійне користування земельної ділянки по вул. Київській, 64”, відповідно до якого підприємству була надана вказана земельна ділянка у постійне користування та видано державний акт на право постійного користування землею № 131 від 25.12.1996 року. ПАТ „ВЕПР”, як правонаступник державного підприємства, продовжував використовувати вказану земельну ділянку за прямим призначенням, тобто не втратив права користування нею.
Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам регулюється ст. 123 Земельного Кодексу України, згідно з яким надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
Статтею 143 Земельного кодексу України передбачено, що у примусовому порядку припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку. Тобто, ОСОБА_1 міська рада перевищила надані їй повноваження і винесла незаконне і необґрунтоване рішення від 07 квітня 2005 року в частині скасування рішення виконкому ОСОБА_1 міської ради № 1470 від 19.12.1996 року «Про надання ОСОБА_1 автотранспортному підприємству 15356 в постійне користування земельної ділянки по вул. Київській, 64» та скасування державного акту на право постійного користування землею № 131 від 25.12.1996 року , чим порушила права позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 162 КАС України визначені повноваження суду при вирішенні справи: при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і по скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до статті 152 Земельного Кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування.
Згідно із ст. 155 Земельного Кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
У даному випадку ОСОБА_1 міською радою було порушено зазначені вище норми Земельного кодексу України, статтю 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» прийнято протиправне і незаконне рішення, що порушує права позивача.
Суд вважає, що ПАТ «ВЕПР» не було пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом з огляду на те, що позивач дізнався про порушення його права лише під час розгляду судом справи про визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_1 міської ради від 20 вересня 2011 року «Про відмову ПАТ «ВЕПР» в передачі в постійне користування земельної ділянки по вул. Київській, 64 у м. Кременчуці». Так, з матеріалів справи вбачається, що в ході судового розгляду справи представник третьої особи надав суду перекреслений примірник Державного акту №131 від 25.12.1996 року на право постійного користування землею та повідомив що вказаний державний акт скасовано на підставі Рішення ОСОБА_1 міської ради від 07.04.2005 року. З матеріалів справи вбачається, що обидва оригінали Державного акту №131 від 25.12.1996 року фактично знаходяться у третьої особи, хоча згідно запису у Державному акті повинні знаходитися у Відповідача. ПАТ ВЕПР є правонаступником ОСОБА_1 автотранспортного підприємства 15356, якому надавалась вказана земельна ділянка, а отже вказаним рішенням ОСОБА_1 міської ради порушено права позивача. Натомість слід зазначити, що ПАТ ВЕПР є іншою юридичною особою, ніж ОСОБА_1 автотранспортне підприємство 15356.
Суд приходить до висновку, що обізнаність щодо існування оскаржуємого рішення ОСОБА_1 автотранспортного підприємства 15356 в даному випадку не є тотожною встановленню факту порушення прав ПАТ ВЕПР вказаним рішенням ОСОБА_1 міської ради, який було встановлено під час розгляду справи. Тому позивач дізнався про порушення своїх прав в судовому засіданні з розгляду позову про визнання протиправним та скасування рішення від 20 вересня 2011 року «Про відмову ПАТ «ВЕПР» в передачі в постійне користування земельної ділянки по вул. Київській, 64 у м. Кременчуці», а тому позивачем дотримано передбачений ст. 99 КАС України строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до ст.71 КАС України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд доходить висновку, що в судовому засіданні відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваного рішення міської ради.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 12, 123, 125, 126, 141, 143, 151, 152, 155 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою», ст.ст. 6-14,17,69-71, 99,100,158-163,171 КАС України, суд -
Адміністративний позов ПАТ «ВЕПР» - задовольнити частково.
Поновити ПАТ «ВЕПР» строк звернення до суду з адміністративним позовом з приводу оскарження рішення ОСОБА_1 міської ради Полтавської області від 07.04.2005 р. «Про передачу ВАТ «ОСОБА_1 АТП-15356» в оренду до 01.04.2010 року двох земельних ділянок для експлуатації і обслуговування будівель і споруд автотранспортного підприємства по вул.. Київській, 64 в м. Кременчуці» як такий, що пропущений з поважних причин.
Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_1 міської ради Полтавської області від 07.04.2005 р. в частині скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради № 1470 від 19.12.1996 року «Про надання ОСОБА_1 державному автотранспортному підприємству 15356 в постійне користування земельної ділянки по вул. Київській, 64» та Державного акту на право постійного користування землею № 131 від 25.12.1996 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а особами, які не приймали участь у розгляді справи в цей же термін з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: