Дата документу Справа №
Справа № 22-ц/778/2958/13р. Головуючий у 1-й інстанції Турбіна Т.Ф.
Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
09 липня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого Онищенка Е.А.
Суддів Ломейка В.О.
Кухаря С.В.
При секретарі Камінській О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2013 року по справі позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, -
В грудні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про захист честі,гідності. Ділової репутації та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 19.11.2012 року відповідачем були розклеєні листівки на під'їзді та в будинку де він проживає, а саме за адресою: АДРЕСА_1, а також вказані листівки були розклеєні на дверях його квартири. Листівки містили наступний текст: «ПриватБанк Вас розшукує кредитор! Шановний клієнте! Будь ласка, терміново зателефонуйте на зазначений номер: АДРЕСА_1 ОСОБА_3». Вказану інформацію вважаю такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію.
Крім того, листівки містили його персональні дані, конфіденційну інформацію та інформацію яка віднесена до банківської таємниці, а саме: його фотографію, прізвище, ім'я та по-батькові, адреса проживання, відомості про його майновий стан, сума заборгованості перед банком, факт укладання між ним та банком кредитного договору.
Своїми діями відповідач спричинив йому моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, в нього погіршився сон та здоров'я. Моральну шкоду він оцінює в 10 000 грн.
Враховуючи вищевикладене позивач просив суд визнати дії Запорізького регіонального управління КБ «ПриватБанк» щодо розповсюдження листівок з написом: «ПриватБанк Вас розшукує кредитор! Шановний клієнте! Будь ласка, терміново зателефонуйте на зазначений номер: АДРЕСА_1 ОСОБА_3» неправомірними; стягнути з Запорізького регіонального управління КБ «ПриватБанк» на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що дії банку не були спрямовані на розповсюдження персональних даних позивача, а були зумовлені правом Банку відповідно до умов Договору вимагати від позивача належного виконання зобов'язання.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Встановлено, що відповідно до умов кредитного Договору позивач отримав від КБ «ПриватБанк» грошові кошти в розмірі 3840 грн. 33 коп.
Позичальник грошове зобов'язання належним чином не виконує.
Позивач посилається на те, що 19 листопада 2012 року Банком були розклеєні листівки на під'їзді та в будинку де він проживає, а саме за адресою: АДРЕСА_1, на дверях його квартири про те, що Банк розшукує кредитора.
Згідно пунктів Договору 3.3.21, 3.3.9 Банк має право самостійно приймати рішення про спосіб інформування позичальника при наявності простроченої заборгованості, будь яким способом поширювати фотографії позичальника,які Банк зберігає ( п. 2.8 Договору ) , будь яким способом доводити до відома третіх осіб інформацію про заборгованість позичальника.
З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про існування між сторонами договірних правовідносин щодо поширення спірної інформації , що свідчить про безпідставність позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308 , 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2013 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: