ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
12 липня 2013 року справа № 813/1883/13-а
15 год. 16 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий - суддя Кравців О.Р.,
секретар судового засідання Саїв М.В.,
від позивача Шаран Р.П., Чорній А.О.,
від відповідача Гладій О.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок» (далі - позивач, ТОВ «Барвінок») з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ з обслуговування ВПП у м. Львові) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000640803 від 07.12.2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача наявні всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, вимог чинного законодавства позивач не порушував, а висновки податкового органу щодо порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації є помилковими та необґрунтованими.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні, вважає позовні вимоги безпідставними, а винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення за результатами проведення перевірки законними і обґрунтованими, просить у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -
Начальник СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові видав наказ № 223 від 22.11.2012 року про проведення фактичної перевірки господарських одиниць ТОВ «Торгова мережа «Барвінок»» (ЄДРПОУ 35621418) з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законодавчих актів /а.с.75/.
СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові проведено перевірку господарської одиниці - магазину «Барвінок» за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 105 суб'єкта господарської діяльності - ТОВ «Барвінок» (ЄДРПОУ 35621418) за результатами якої складено акт (довідку) перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 000001 від 22.11.2012 року /а.с.8-9/.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Барвінок» п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме встановлений законодавством порядок ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації - на момент перевірки в реалізації знаходився товар (горілка, коньяк, вино, вермут) на загальну суму 23620,85 грн. за відсутності прихідних накладних /а.с.9/.
За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000640803 від 07.12.2012 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 47241,70 грн. /а.с.6/
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95-ВР) та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996).
Відповідно до ст. 15 Закону № 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Порядок та умови проведення податкових перевірок визначені ст. 75 ПК України, відповідно до п. 75.1 якої органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
В даному випадку податковим органом проведена фактична перевірка господарської одиниці - магазину «Барвінок», порядок проведення якої визначено ст. 80 ПК України, а строки проведення ст. 82 ПК України.
Згідно з п. 80.1 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи), за наявності підстав передбачених п. 80.2 ПК України.
Виходячи з вимог Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 966-ХІV) обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
У ст. 2 Закону № 966-ХІV визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 Закону № 966-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення).
Відповідно до п. 1,3,5 ст. 9 Закону № 966-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в яких вони були здійснені.
Частиною 5 ст. 8 Закону № 966-ХІV передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95-ВР) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно зі ст. 21 Закону № 265/95 до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 6 Закону № 265/95-ВР передбачено, що облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Також, згідно з п. 6.2 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальність осіб уповноважених головним бухгалтером.
Позивач стверджує, що саме в такий спосіб це відбувається в ТОВ «Барвінок»: бухгалтерський облік товарів здійснюється з застосуванням машинної обробки документів з використанням комп'ютерної програми бухгалтерського обліку, а головному бухгалтеру доручено зберігати первинні документи, що пройшли машинну обробку в архіві, згідно з термінами, передбаченими чинним законодавством. Зокрема, наказом № 1/А/П від 02.01.2008 року визначено, що архів Товариства знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 359. Також, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується Товариством на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
На підтвердження своєї позиції ТОВ «Барвінок» надано наказ № 30/2011 від 28.12.2011 року у справі організації бухгалтерського обліку та облікової політики /а.с.11/; наказ № 1/А/П від 02.01.2008 року у справі створення архіву; додаток до наказу № 30/2011 у справі організації бухгалтерського обліку та облікової політики /а.с.84/; лист-підтвердження, що на торгових підрозділах ТОВ «Барвінок» облік товарних запасів здійснюється із використанням автоматизованої інформаційної системи від 02.01.2010 року /а.с.85/; договір № 1/2010 про супровід баз даних автоматизованої інформаційної системи з додатками /а.с.86-93/; копії товарно-транспортних, видаткових та прихідних накладних на товар, а також довідку про залишок товарних запасів, що знаходяться на магазині станом на 26.11.2012 року /а.с.178/.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що ТОВ «Барвінок» виконано всі вимоги чинного законодавства щодо належного обліку запасів і зберігання первинних документів.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд зважає на покликання позивача, однак зазначає, що позивач не пояснив, чому з врахуванням виявленого працівниками СДПІ порушення під час перевірки, не представив відповідних накладних до завершення перевірки. Адже такі слід було лише привезти з центрального офісу (у разі їх наявності) та продемонструвати працівникам податкового органу, що проводили перевірку в одному з магазинів.
Суд звертає увагу на те, що зі слів представників позивача фактичні перевірки проведені СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові майже одночасно у кількох магазинах ТОВ «Барвінок», за результатами яких складено акти про аналогічні порушення, а тому на переконання суду, позивач без поважних причин в обґрунтування правомірності ведення господарської діяльності не скористався правом подання первинних облікових документів на товар (горілку, коньяк, вино, вермут), що знаходився на реалізації у період проведення перевірки, а отже, не вжив достатніх заходів для упередження фіксації в акті перевірки типового порушення працівниками податкового органу.
На думку суду, факт проведення відповідачем перевірок кількох торгових точок з виявленням та фіксуванням в актах аналогічних порушень не перешкоджав позивачу представити відповідні документи до закінчення фактичної перевірки, а навпаки мав стати стимулом для захисту ділової репутації позивача.
Як зазначив у своїх запереченнях відповідач, не було представлено не лише оригіналів, але й належним чином завірених копій відповідних накладних, і навіть не роздруковано електронного варіанту необхідних документів з програмного забезпечення.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Протягом часу проведення перевірки первинні документи, що вимагались контролюючим суб'єктом надані не були, а відтак надання суду видаткових накладних та товарно-транспортних накладних на спиртні напої, як підтвердження наявності прихідних документів на товар, що перелічений в Додатку № 3 до акта перевірки суд не може брати до уваги, оскільки ненадання їх під час перевірки суб'єкту контролю, ставить під сумнів їх належність до цього товару.
Позивач у своїх позовних вимогах покликається на те, що працівники СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові відмовилися від перегляду спеціалізованої бухгалтерської програми з інформацією по відповідних накладних в електронному варіанті та від роздруківки електронного варіанту бухгалтерського обліку. Також вказує на те, що представники податкового органу не передали завідувачу магазину, що перевірявся, копію додатку № 3 складеного ними стосовно товарів, що не підтверджені наявністю накладних в магазині, чим намагалися завадити позивачу отримати інформацію про виявлені порушення та вчасно їх усунути.
Однак, суд не бере до уваги такі покликання, оскільки як встановлено під час розгляду справи по суті, в матеріалах справи міститься пояснення завідувача магазину Пальчій Ю.І. про те, що в магазині на реалізації знаходиться товар згідно з додатком № 3 на суму 23620,85 грн.; режим роботи магазину не порушений; претензій до перевіряючи немає. Крім того, завідувач магазину Пальчій Ю.І. поставила підпис про ознайомлення з актом перевірки та отриманням його без зауважень /а.с.80-81,9/.
Щодо покликання позивача на надіслання до СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові у другий робочий день після проведення перевірки копій відсутніх під час перевірки накладних суд враховує наступне.
Відповідно до п. 44.7 ст. 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.
У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим
цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.
У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
Системне тлумачення відповідних норм дає можливість суду зробити висновок, що позивач протягом 5 робочих днів з дня отримання акта перевірки (абз. 2 п. 44.7 ПК України) повинен був надати, а не надіслати податковому органу документи, що визначені перевіркою як відсутні. Натомість позивач не надав, як вимагає закон, а надіслав вказані документи простою кореспонденцією без повідомлення про вручення. Як вбачається з витягу про результати пошуку поштових відправлень, відправлення за відповідним номером 7904003900462 вручене за довіреністю 21.02.2013 року, тобто майже через 3 місяці після відправлення /а.с.29-30/.
Крім того, позивач не надав ні супровідного листа про надсилання відповідних накладних, ні доказів реєстрації такої вихідної кореспонденції.
З врахуванням того, що на час прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000640803 від 07.12.2012 року відповідачу не вручено документів, які визначено в акті перевірки як відсутні, а отже невідомо було про усунення позивачем порушень встановлених під час перевірки, суд дійшов висновку про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення.
В розумінні ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), неупереджено, розсудливо, пропорційно, своєчасно.
За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, а тому у позові слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.
Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано о 17.35 год. 17.07.2013 року.
Суддя Кравців О.Р.