Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
09 липня 2013 року Справа № 811/1762/13-а
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес-Авто"
до відповідача - Світловодської об'єднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес-Авто" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Світловодської об'єднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000481500, №0000501500 від 21 травня 2013 року.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Велес-Авто" податковим органом протиправно, без наявності достатніх на те підстав, зроблено висновок про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України щодо формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за взаємовідносинами з ТОВ "Айкарб". Відтак, безпідставно, на думку позивача, винесено і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
У судовому засіданні представником позивача вимоги позову підтримано у повному обсязі.
Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву, за якими позов ним не визнається у повному обсязі. Такі заперечення мотивовано тим, що проведена позапланова перевірка ТОВ "Велес-Авто" вказала на порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, статті 198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту за березень 2011 року в сумі 69379 грн. та пунктів 138.1,138.2, ,138.8 статті 138, пп.139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України стосовно заниження позивачем податку на прибуток за І квартал 2011 року в сумі 86724,00 грн. за взаємовідносинами з ТОВ "Айкарб", які не мали реального характеру. За таких умов відповідач вважає, що ним законно та обґрунтовано винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення (Т.1, а.с.109-112).
У судове засідання представник відповідача не прибув, про причини свого неприбуття суд не повідомив.
За клопотаннями представника позивача подальший розгляд та вирішення справи судом було здійснено у порядку письмового провадження (Т.3, а.с.39).
Розглянувши у письмовому провадженні подані представниками позивача і відповідача документи і матеріали, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес-Авто" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області 19 квітня 2010 року (Т.1,а.с.36).
У період з 22 по 24 березня 2013 року посадовими особами Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Авто" з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "Айкарб" за березень 2011 року.
За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки від 30 квітня 2013 року № 260/2200/36983753, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем: пунктів 198.1, 198.3, статті 198 Податкового кодексу України № 2755-ІV від 02.12.2010 року в частині завищення податкового кредиту за березень 2011 року в сумі 69379 грн. та пунктів 138.1,138.2, ,138.8 статті 138, пп.139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України стосовно заниження позивачем податку на прибуток за І квартал 2011 року в сумі 86724,00 грн. (Т.1,а.с.16-29)
На підставі висновків вказаного Акта перевірки податковим органом було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21 травня 2013 року:
- № 0000481500, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 104069,00 грн (із них за основним платежем - 69379,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34690,00 грн.);
- №0000501500, за яким ТОВ "Велес-Авто" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 130086,00 грн. (із них за основним платежем - 86724,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 43362,00 грн.) (Т.1, а.с.9,11).
Як вбачається матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках акту перевірки про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту в результаті безпідставного формування таких витрат та кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Айкарб", які, на думку податкового органу, не мали реального характеру та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.
За приписами статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу, а також дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Водночас, відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У свою чергу, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України містить застереження, за яким не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Зокрема, відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. При цьому, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.
Що стосується правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає за необхідне вказати таке.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою правомірності формування податкового кредиту та валових витрат є фактичне здійснення господарської операції платником податків.
У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.
Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Айкарб" у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності ТОВ "Велес-Авто" за КВЕД є, зокрема, вантажний автомобільний транспорт (49.41); діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (46.11) (Т.1, а.с.37).
Згідно ліцензії Серії АВ №537004 Головавтотрансінспекції, видом господарської діяльності ТОВ „Велес-Авто" є надання послуг з перевезеня пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених законом України „Про автомобільний транспорт"; дозволений вид робіт - внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобіліями, причепами та напівпричепами; строк дії ліцензії - необмежений (Т.1, а.с.50).
Судом встановлено, що 01 лютого 2011 року між ТОВ "Айкарб" (експедитор) та ТОВ „Велес-Авто" (клієнт) укладено договір транспортного експедирування №10211, згідно умов якого експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок клієнта виконати послуги, пов'язані з супроводженням вантажу клієнта, а саме: оформлення одержання вантажу, що прибуває, його приймання за кількістю; додаткові послуги: перевірка кількості і стану вантажу під час його перевезення, навантаження та розвантаження вантажу, сплата зборів та витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення (Т.1 а.с.53-55).
Згідно пункту 3.1. Договору, за надання послуг передбачених цим Договором Клієнт сплачує Експедиторові суму у розмірі відповідно вказаної у акті виконаних послуг та рахунку-фактурі шляхом переказу цієї грошової суми на поточний рахунок Експедитора.
Так, на виконання умов вказаного договору, згідно наказів про відрядження від 01 березня 2011 року, виданих директором ПП ТОВ "Айкарб", відряджено терміном на 31 календарний день з 01 березня по 30 березня 2011 року до ТОВ „Велес-Авто" експедиторів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (Т.1 а.с.106)
Відповідно до Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01 липня 2004 року N 1955-IV транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Директор ТОВ „Велес-Авто" 01 березня 2011 року видав наказ №27 на виконання програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань, згідно якого наказав експедиціювання здійснювати по затвердженим маршрутам:МЗВКК Миронівка-Таврійськ та відповідно до затвердженого графіка перевезень (Т.1, а.с.107).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Айкарб" надавало позивачеві експедиторські послуги під час перевезення ним вантажу (жмиха соняшникового, соняшника та муки м'ясокісткової) на замовлення ряду інших контрагентів (Т.1,а.с.153, 157, 161-169, 172-195, 199-200, 204-210, 214-220, 224-228, 232-237, 241-246, 250-256; Т.2,а.с.4-5, 10-16, 20-24, 28-42, 53-54, 58-59, 63, 67-83, 87-92, 96-108, 112, 116-117, 121 133, 137, 154, 158-160, 164-169, 173-175, 179-180, 184-187, 191, 193, 197-202, 206, 210-212, 216-218, 222-223, 227-231, 235-238, 242, 246, 250-256, Т.3, а.с.4-9, 11-17, 21-27, 31-32, 36-38).
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що експедиторські послуги у ТОВ „Айкарб" було замовлено з метою убезпечення вантажу і водіїв ТОВ „Велес-Авто" під час перевезення вантажу транспортом позивача на замовлення ТФ ВАТ „Миронівський ЗВКК", ПП "РІН-АГРО" тощо. Такі послуги виявлялися, відповідно, у супроводі автомобілів позивача та нагляді за вантажем, що перевозився вказаними автомобілями до замовників.
Факт надання послуг експедиторських послуг ТОВ „Айкарб" протягом березня 2011 року позивачеві ТОВ „Велес-Авто" підтверджує наявними у матеріалах справи податковими накладними (Т.1, а.с. 62, 65, 68), а також відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (Т1, а.с.61, 64, 67).
Судом встановлено також, що розрахунок ТОВ „Велес-Авто" за надані експедиторські послуги здійснювало у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента - ТОВ „Айкарб", про що свідчить виписка з банківського рахунку позивача (Т.1,а.с.56-59).
Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах справи договорів, податкових, видаткових, товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач включив понесені витрати до складу валових витрат та сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування валових витрат та податкового кредиту є правомірними. Подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товарів та послуг, є достовірними доказами виконання контрагентом позивача зобов'язань, обумовлених договором транспортного експедирування.
Даючи правову оцінку наведеним доказам, суд вважає, що ними підтверджується реальний характер господарських операцій ТОВ „Велес-Авто" та ТОВ "Айкарб", а відтак - і правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.
Встановлений судом факт правомірності формування податкового кредиту дає підстави для висновку про протиправне застосування до позивача штрафних санкцій на суму 34690,00 на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України податковим повідомленням-рішенням №0000481500 та штрафних санкцій на суму 43362,00 грн, застосованих податковим повідомленням-рішенням №0000501500.
За приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, у дані справі відповідач не довів правомірності своїх рішень.
Викладене вище дає підстави вважати, що позивачеві було протиправно донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість за основним платежем і за штрафними санкціями, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та для скасування оскаржуваних повідомлень-рішень.
Згідно частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 2294,00 грн (а.с.2), а тому зазначена сума підлягає поверненню з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 17, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 21 травня 2013 року №0000481500, яким ТОВ „Велес-Авто" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 104069,00 грн (із них за основним платежем - 69379,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34690,00 грн.).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 21 травня 2013 року №0000501500, за яким ТОВ "Велес-Авто" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 130086,00 грн. (із них за основним платежем - 86724,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 43362,00 грн.).
Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Велес-Авто" судовий збір у розмірі 2294,00 грн., зобов'язавши Головне управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області стягнути 2294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні, нуль копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Світловодської об'єднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.В. Кравчук