02 грудня 2010 р. Справа № 2а-2082/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чабаненко С.В.
при секретарі - Росітюк Є.В.
за участю представника позивача - Воронова Ю.В.
представника відповідача - Каціонової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Сістар» до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області про визнання недійсним рішення про визначення митної вартості, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, стягнення надміру сплаченого податку на додану вартість, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Сістар» до Дніпропетровської митниці з вимогами:
- визнати нечинним з моменту прийняття Рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів від 24.12.2009 № 110000003/2009/301819/2;
- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 24.12.2009 № 110000003/9/002508;
- зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області списати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Сістар» грошові кошти в сумі надмірно сплаченого податку на додану вартість 4 180,51 грн.
Ухвалою суду від 14.05.2010 до участі у справі в якості другого відповідача залучено Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством «Сістар» укладено зовнішньоекономічний контракт від 15.10.2009 № 749CKFB9 з Продавцем - Компанією U.S. Steel Kosice, s.r.o.
Відповідно до Контракту позивачем здійснено 100% авансовий платіж, що підтверджується довідкою АТ «ОТП Банк» від 08.12.2009 № 4774/10-2 на суму 145 413,20 доларів США, а саме: 19.10.2009 - 45 413,20 доларів США; 27.11.2009 - 100 000,00 доларів США.
Згідно з умовами Контракту Продавцем поставлено Товар - "прокат плоский з вуглецевої сталі, не плакований, оцинкований з полімерним покриттям (верхнє покриття: поліестер (20 мікрон), грунт (5 мікрон), нижнє покриття (грунт: 10 мікрон) у рулонах, стандарт EN10143/06, TN USSK420119, марка сталі Dх51D+Z(EN10327/04), покриття цинком 140г/м2: RAL 9003,р. 0,450х1250мм-50,290 тн".
Митне оформлення вказаного товару здійснювалось Позивачем на підставі поданої Дніпропетровській митниці вантажної митної декларації від 24.12.2009 № 110000003/2009/330730.
Митна вартість товару заявлена Позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1, за ціною договору (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України, а саме: 61 603,43 доларів США - 1,131 доларів США за кг.
Для підтвердження заявленої митної вартості Позивачем надані Відповідачу-1 всі документи, передбачені п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (далі - ПКМУ № 1766), а саме:
- облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 14.08.2009 № 11000/3/09/310206;
- рішення про визначення коду товару від 11.12.2009 № КТб-110-5829-09;
- внутрішній транзитний документ від 21.12.2009 № 300020340.2009.000289.001;
- накладна від 19.12.2009 № 45858;
- рахунок-фактура (інвойс) від 17.12.2009 № 109/L0284401;
- рахунок-фактура (інвойс) від 17.12.2009 № 110/L0284402;
- рахунок-фактура (інвойс) від 17.12.2009 № 110/L0284403;
- пакувальний лист від 17.12.2009 № 09/466976 01;
- пакувальний лист від 17.12.2009 № 09/466977 01;
- зовнішньоекономічний договір від 15.10.2009 № 749CKFB9;
- довір доручення від 10.04.2008 № 1004/1;
- довідка Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області від 19.10.2009;
- постанова МОЗ від 26.12.2008 № 25;
- довідка про авансовий платіж від 08.12.2009 № 4;
- сертифікат якості від 17.12.2009 № 09/466976 01;
- сертифікат якості від 17.12.2009 № 09/466977 01.
Всі вищезазначені документи, надані Декларантом, підтверджують вартість товару 1,131 доларів США за кг.
При прийнятті Рішення про визначення митної вартості товарів від 24.12.2009 № 110000003/2009/301819/2, Відповідач-1 керувався єдиним джерелом інформації для визначення митної вартості, а саме - базою даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (ЄАІС ДМСУ).
Тобто, Відповідачем-1, при прийнятті оскаржуваного Рішення безпідставно завищена митна вартість товару.
У зв'язку із збільшенням митної вартості товару, Відповідачем-1 видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 24.12.2009 № 110000003/9/002508, в якій зазначено про необхідність подання нової вантажної митної декларації з скоригованою митною вартістю.
На виконання вимог митного органу Позивач був змушений подати нову вантажну митну декларацію від 25.12.2009 № 110000003/2009/330921, в якій митну вартість зазначив відповідно до Рішення митниці від 24.12.2009.
Таким чином, Рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів від 24.12.2009 № 110000003/2009/301819/2 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 24.12.2009 № 110000003/9/002508 повинні бути визнанні недійсними, а грошові кошти в сумі надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 4 180,51 грн. підлягають поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству «Сістар».
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Відповідач - Дніпропетровська митниця проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що Позивач звернувся до митниці для здійснення митного оформлення товару - "прокат плоский з вуглецевої сталі…", що надійшов на його адресу на підставі контракту від 15.10.2009 № 749CKFB9.
Митна вартість товару була заявлена Позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1, за ціною договору (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України, а саме: 1,131 доларів США за кг.
Під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів було встановлено, що цей рівень значно нижчий рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна у митному органі.
Для підтвердження митної вартості заявленого товару Позивачем надано довідку «ОТП Банку» від 08.12.2009 № 4774/10-2.
Однак, зазначена довідка не могла бути прийнята у підтвердження заявленої митної вартості, оскільки вона не може вважатись банківським платіжним документом, оскільки не містить реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
У зв'язку з вищевикладеним, митна вартість товару не могла бути визначена за методом 1 (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються).
Відповідно до пункту 14 ПКМУ № 1766, посадова особа митного органу прийняла Рішення про визначення митної вартості товарів від 24.12.2009 № 110000003/2009/301819/2, відповідно до якого митну вартість визначено у розмірі 1,18 доларів США за 1 кг - загальна вартість 64 227,40 доларів США на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 3 відповідно до ст. 269 МКУ.
На підставі вищезазначеного, Дніпропетровська митниці вважає, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Представник відповідача-2 - Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення якого належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи. У відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України адміністративна справа розглянута без участі повноважного представника відповідача-2.
Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством «Сістар» укладено зовнішньоекономічний контракт від 15.10.2009 № 749CKFB9 з Продавцем - Компанією U.S. Steel Kosice, s.r.o.
Відповідно до Контракту позивачем здійснено 100% авансовий платіж, що підтверджується довідкою АТ «ОТП Банк» від 08.12.2009 № 4774/10-2 на суму 145 413,20 доларів США, а саме: 19.10.2009 - 45 413,20 доларів США; 27.11.2009 - 100 000,00 доларів США.
Згідно з умовами Контракту Продавцем поставлено Товар - "прокат плоский з вуглецевої сталі, не плакований, оцинкований з полімерним покриттям (верхнє покриття: поліестер (20 мікрон), грунт (5 мікрон), нижнє покриття (грунт: 10 мікрон) у рулонах, стандарт EN10143/06, TN USSK420119, марка сталі Dх51D+Z(EN10327/04), покриття цинком 140г/м2: RAL 9003,р. 0,450х1250мм-50,290 тн".
Митне оформлення вказаного товару здійснювалось Позивачем на підставі поданої Дніпропетровській митниці вантажної митної декларації від 24.12.2009 № 110000003/2009/330730.
Митна вартість товару заявлена Позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1, за ціною договору (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України, а саме: 61 603,43 доларів США - 1,131 доларів США за кг.
Під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів було встановлено, що цей рівень значно нижчий рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна у митному органі.
За результатами перевірки наданих у підтвердження митної вартості документів посадовими особами Дніпропетровської митниці встановлено наступне:
Відповідно до п.п. 3 п. 7 ПКМУ № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати банківські платіжні документи, а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до умов контракту від 15.10.2009 № 749CKFB9, умовами розрахунку є 100% передплата: 20% на протязі 5 днів з моменту підписання контракту та 80% - перед відвантаженням.
Отже, на момент митного оформлення та подачі ВМД до митного органу, тобто 24.12.2009, Позивач повинен був надати банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Довідка банку, надана позивачем до митного органу від 08.12.2009 № 4774/10-2 не може вважатись банківським платіжним документом, оскільки не містить реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Так, зазначена довідка не містить посилання на відповідну специфікацію до контракту, назви товару, за який здійснено оплату, а також суми, що заявлена у декларації.
Тому посадова особа відділу контролю митної вартості Дніпропетровської митниці, що здійснювала перевірку даних, зазначених у ДМВ, і її оформлення, відповідно до Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом ДМСУ від 02.12.03 № 828, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 19.12.03 за № 1192/8513, на аркуші № 1 ДМВ учинила запис: "необхідно подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, відповідно до вимог ПКМУ від 20.12.06 № 1766:
- банківські платіжні документи, а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- прайс-листи фірми-виробника товару;
- калькуляція фірми-виробника товару;
- копія ВМД країни відправлення;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження, згідно із законодавством.
Декларант зобов'язаний подати додаткові документи протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується".
Позивач був ознайомлений з цим записом в той же день, тобто 24.12.2009 під підпис та вчинив запис: „Ознайомлений. Консультацію проведено. Надати документів в строк 10 днів не має можливості. Потрібен більший строк".
З урахуванням позиції підприємства, відсутності додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, посадова особа митного органу, відповідно до пункту 14 ПКМУ № 1766, винесла рішення про визначення митної вартості товару від 24.12.2009 № 110000003/2009/301819/2, в якому митну вартість визначено 1,18 доларів США за 1 кг - загальна вартість 64 227,40 доларів США на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 3 відповідно до ст. 273 МКУ.
Статтею 265 Митного кодексу України та пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 № 339 визначено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом:
1) проведення:
- перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766;
- усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів;
- митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості;
2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з:
- рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;
- наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.
Згідно ст. 259 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного кодексу.
Визначення митної вартості здійснювалось відповідно до статей 259-269 Митного кодексу України та ПКМУ № 1766.
Неповна інформація про митну вартість товару, що містилася в документах наданих Позивачем та інформація, наявна у митного органу про рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено унеможливили застосування методу 1 згідно з положеннями ст. 267 Митного кодексу.
Відповідно до ст. 268 МКУ, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 МКУ, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами (другий метод), які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:
1) фізичні характеристики;
2) якість та репутація на ринку;
3) країна походження;
4) виробник.
При застосуванні другого методу визначення митної вартості товару митний орган використовує інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі - ЄАІС ДМСУ) про продаж ідентичних товарів. Однак, відсутність інформації в ЄАІС ДМСУ унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.
Відповідно до ст. 269 МКУ (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів) - метод 3) під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки:
1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку;
2) країна походження;
3) виробник.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.
Єдина автоматизована інформаційна система ДМСУ (далі - ЄАІС ДМСУ) містила інформацію про товари, з такими ж характеристиками, виготовлені в тій же країні, однак іншими виробниками.
Згідно п. 6.5. Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби від 20.04.2005 № 314, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.04.2005 за № 439/10719, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити в прийнятті ВМД, митому оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (далі - Картка відмови) в порядку, установленому законодавством України.
Так, наказом Держмитслужби України від 12.12.2005 № 1227 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 за № 1562/11842) затверджено Порядок оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, відповідно до якого в усіх випадках відмови в прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу оформлюється Картка відмови.
Відповідно до вищезазначеного Порядку, посадовою особою Дніпропетровської митниці оформлено Картку відмови від 24.12.2009 № 110000003/9/002508, в якій зазначено про необхідність подання нової ВМД з митною вартістю відповідно до Рішення митниці.
Відповідно до норм статті 264 Митного кодексу України, у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митницею, декларант має право звернутись до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначених митним органом.
У разі, якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.
Механізм реалізації положень статті 264 Митного кодексу України встановлено Порядком випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженим наказом Держмитслужби України від 17.03.08 № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.03.08 за № 259/14950.
Відповідно до пунктів 8 та 10 вказаного Порядку у разі випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, у графі 47 вантажної митної декларації декларантом зазначається відповідний код способу розрахунку (код «52» згідно із Класифікатором способів розрахунку, затвердженого наказом Держмитслужби від 12.12.2007 № 1048), а посадова особа митного органу, що здійснює митне оформлення товарів, вчиняє у графі «для відміток митного органу» декларації митної вартості форми ДМВ-2 записи «контроль митної вартості після пропуску», а також «сплачено до бюджету».
Так, на підставі заяви Позивача про надання дозволу на митне оформлення вантажу під фінансову гарантію декларанта зі сплатою податків і зборів до Держбюджету України, митницею прийнято рішення щодо можливості випуску ввезеного товару у вільний обіг під обрані гарантійні зобов'язання - сплату до Держбюджету України податків та зборів, про що Позивача повідомлено листом Дніпропетровської митниці від 25.12.2009 № 17-29-2/2/8578.
Також, Позивача повідомлено про те, що строк дії гарантійних зобов'язань не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.
Листом Дніпропетровської митниці від 15.03.2010 № 17-18-2/1/1730 Позивача повідомлено про те, що у зв'язку з ненаданням у встановлений законодавством строк додаткових документів та інших відомостей для підтвердження заявленої митної вартості, у митниці відсутні підстави для перегляду Рішення про визначення митної вартості від 24.12.2009 № 110000003/2009/301819/2.
Пунктом 1 ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Сістар» до Дніпропетровської митниці та до Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області про визнання недійсним рішення та стягнення надмірно сплачених платежів у сумі 4 180,51 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 9, 11, 18, 70-71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Сістар» до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області про визнання недійсним рішення про визначення митної вартості, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, стягнення надміру сплаченого податку на додану вартість - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови викладено 08.12.2010.
Суддя С.В. Чабаненко