15 липня 2013 року Справа № 901/1301/13
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Борисової Ю.В.,
Волкова К.В.,
за участю представників сторін:
позивач: не з'явився, Фізична особа-підприємець Сітніков Микола Миколайович;
відповідача: Халецький Олег Вячеславович, довіреність № 1794 від 04.10.12, Фізична особа-підприємець Фатєєв Асан Серверович;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Сітнікова Миколи Миколайовича на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Куртлушаєв М.І.) від 29 травня 2013 року у справі №901/1301/13.
за позовом: фізичної особи - підприємця Сітнікова Миколи Миколайовича
(вул. Радянська, 25/4, кв. 3-в, м. Саки, 96500)
до відповідача: фізичної особи - підприємця Фатєєва Асана Серверовича
(вул. Київська/Куйбишева, 79/2, офіс 909, м. Сімферополь, 95000; вул.. Е.- Топчи, 49, с. Рудникове, Сімферопольський район, 97540)
про стягнення 178560,00 грн.
Фізична особа - підприємець Сітніков Микола Миколайович звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовними вимогами про стягнення 178560,00 грн. з фізичної особи - підприємця Фатєєва Асана Серверовича, мотивуючи їх тим, що за укладеним сторонами 21.02.2012 року договором №8 про надання послуг з проживання в приватному готелі "Едем", предметом якого було надання платних послуг (проживання) клієнтам, третім особам відповідача за квотою місць, відповідач не забезпечив належний рівень заповнюваності номерів готелю відвідувачами.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2013 року у справі №901/1301/13 у позові фізичної особи - підприємця Сітнікова Миколи Миколайовича відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставами для скасування судового рішення позивач зазначає неповне дослідження судом обставин у справі, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, і як наслідок, невірні судові висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи.
Заявник скарги звертає увагу суду, що за договором сторін, послуги, які надавалися ФОП Сітніковим М.М., підлягали 100% передоплаті і відсутність вини позивача у наступному припиненні дії договору надає можливість застосувати до виниклих спірних правовідносин положення статті 903 ЦК України щодо стягнення на користь позивача розумної плати.
Апеляційна скарга прийнята до провадження Севастопольським апеляційним господарським судом, ухвалою від 19 червня 2013 року справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 15 липня 2013 року, заявник скарги не з'явився, про причини відсутності суд не повідомив. Представник відповідача представив відзив на скаргу і дав пояснення по суті спірних відносин сторін.
Визнавши достатнім обсяг матеріалів справи для прийняття в ній рішення, а також врахувавши відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, судова колегія суду апеляційної інстанції визнала можливим розглянути справу у відсутність заявника апеляційної скарги - позивача у справі.
Переглянувши справу в порядку і на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
21 лютого 2012 року між фізичною особою-підприємцем Фатєєвим Асаном Серверовичем (покупець) та фізичною особою-підприємцем Сітніковим Миколою Миколайовичем (продавець) укладено договір оренди №8 на надання послуг проживання в приватному готелі «Едем» (а.с.9).
Предметом договору є надання фізичною особою-підприємцем Сітніковим М.М. платних послуг (проживання) клієнтам, надалі третім особам покупця (Фатєєва А.С.) за квотою місць. Загальний період квоти за п.1.2 договору встановлено з 10.06.2012 року по 07.09.2012 року.
Пунктом 2 договору визначені права та обов'язки продавця, позивача у справі:
- надавати оплачені послуги у повному обсязі та у встановлені строки, в кількості та якості, визначеній договором - проживання відповідно до категорії номеру;
- підтверджувати бронювання номерів відповідно до умов договору не пізніше першого календарного дня після надходження заявки шляхом виставлення рахунку;
- своєчасно інформувати позивача про зміни обслуговування та умови прийому відпочиваючих - не пізніше 20 днів до дати початку дії послуги;
- інформувати про прийняті заходи по обґрунтованим претензіям відпочиваючих протягом трьох днів з моменту надходження претензії.
Пунктом 3 договору встановлені права та обов'язки покупця, відповідача у справі:
- інформувати про правила проживання та обслуговування у гостьовому будинку, умовах поселення, переліку послуг, які входять у вартість, а також про додаткові послуги;
- інформувати відпочиваючих про розміщенні у пансіонаті;
-дотримуватись порядку та строків фінансових розрахунків, передбачених договором;
- своєчасно, не пізніше ніж за три доби до дати заїзду відпочиваючих або групи відпочиваючих подати відомості про них;
- протягом трьох діб повідомити відповідача про всі претензії клієнтів в період їх перебування на відпочинку.
Згідно пунктів 6.5, 6.6 договору строк дії договору встановлений до 10.11.2012 року, втім, кожна із сторін має право достроково розірвати договір, направивши у письмовій формі повідомлення про дострокове розірвання договору іншій стороні не менш ніж за 30 днів до дати розірвання договору.
Невід'ємною частиною відповідного договору є додатки № 1 та 2, якими визначаються зміст послуг, строки, ціни та форма роботи.
Встановлено, що у виконання умов договору відповідач сплатив на користь позивача загальну суму 174336,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями №62 від 28.05.12 на суму 24880, 00 грн; №40 від 26.04.12 на суму 50000, 00 грн.; квитанціями до прибуткових касових ордерів №22 від 26.06.12 на суму 28950, 00 грн. та №25 від 26.06.12 на суму 70506,00 грн.
Також встановлено, що 04.07.2012 року відповідач направив позивачу повідомлення про розірвання договору. Ці обставини сторонами не заперечуються.
Отже, договір №8 від 21 лютого 2012 року припинив свою дію після спливу 30 днів з моменту направлення відповідного повідомлення, тобто 03.08.12 - останній день строку дії.
Позивачем, у період дії договору було надано послуг проживання та обслуговування, виходячи з вартості послуг, встановлених договором (додатком №2 до нього) на загальну суму 34688,00 грн., що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків та не заперечується сторонами.
Залишок перерахованої суми був стягнутий з ФОП Сітнікова М. М. за рішеннями господарських судів по справі № 5002-34/3231-2012 (а.с.23-30).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що належним чином виконати договір до його розірвання за ініціативою відповідача 03.08.2012 року було неможливо не з вини виконавця, що в силу частини 2 статті 903 ЦК України є підставою для виплати на його користь розумної плати, яка на думку позивача складає 178 560,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між сторонами був укладений договір оренди № 8 від 21 лютого 2012 року на надання послуг проживання в приватному готелі «Едем».
Аналізуючи права та обов'язки сторін, що виникають з відповідного договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договір за своєю правовою природою не є договором оренди, а містить елементи, які характерні для договору про надання послуг, оскільки з його змісту випливає, що його предметом є оплатне надання послуг третім особам за замовленням відповідача.
Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому, частиною 1 статті 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто, а частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України вказано, що, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що умови укладеного договору передбачають надання позивачем певних послуг, обумовлених договором та додатками до нього, відпочиваючим - третім особам, що не суперечить чинному законодавству.
Одночасно, судова колегія критично ставиться до висновку суду першої інстанції про те, що судовим рішенням по справі 5002-34/3231-2012 здійснені остаточні розрахунки між сторонами за договором оренди № 8 від 21.02.2012 року про надання послуг проживання в приватному готелі «Едем».
Аналізуючи судові рішення у справі № 5002-34/3231-2012, судова колегія встановила, що суди дійшли висновку про відсутність обов'язку Фатєєва А.С. оплачувати вартість проживання у готелі з розрахунку повного заповнення номерів, незалежно від кількості фактично зайнятих номерів, за весь період дії договору.
Також, суди зазначили, що матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг за договором на загальну суму 34688, 00 грн. та вбачається, що ненаданими є послуги на попередньо сплачену відповідачем суму 139648,00 грн.
Зазначені обставини не заперечуються сторонами й у даній справі.
Однак, з судових рішень по справі № 5002-34/3231-2012 випливає, що господарські суди керувалися й застосовували до правовідносин сторін у частині взаєморозрахунків виключно положення Глави 83 Цивільного кодексу України, а саме, статті 1212 ЦК України, що регулює правовідносини, пов'язані з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Проте, судами не враховані положення ч. 2 статті 903 ЦК України, згідно з вимогами якої, у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
У той час, як судом першої інстанції в даній справі, так і господарськими судами у справі № 5002-34/3231-2012 встановлено, що спірний договір про надання послуг не виконувався належним чином навіть до моменту одностороннього розірвання договору з боку ФОП Фатєєва А. С.
Між тим, питання наявності вини сторін у неможливості виконання договору не було досліджено судом першої інстанції, хоча саме нормами частини 2 статті 903 ЦК України та відсутністю власної вини позивач обґрунтовує позовні вимоги.
Проте, за переконанням судової колегії, для вирішення питання розрахунків сторін у разі неможливості виконання укладеного між ними договору надання послуг слід враховувати не лише відсутність вини виконавця у неможливості його виконання, а й наявність у цьому вини замовника.
Так, частина 2 статті 903 ЦК України, у залежності від наявності вини сторін договору у неможливості його виконання визначає два різні наслідки: у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо ж неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами представника ФОП Фатєєва А.С. щодо відсутності вини його довірителя у розірванні договору, враховуючи свободу договору, передбаченість його припинення умовами договору, втім, вважає, що й за таких обставин відсутність можливості у застосуванні частини 2 статті 903 зазначеного вище кодексу не вбачається. Адже й позивач у справі також вправі посилатися на ті норми матеріального права, які за його переконанням регулюють виниклий спір та поновлюють порушене право.
Як встановлено судом, за умов п. 2.1.1. договору сторін ФОП Сітніков М. М. зобов'язався надавати оплачені послуги у повному обсязі та у встановлені строки, у кількості та якості, встановлених договором: проживання у відповідності до категорії номеру.
З матеріалів справи слідує та не заперечується сторонами, що відповідач на виконання п. 4.7. Договору оплатив послуги за договором на суму 174 336,00 грн. - тобто, замовив та передплатив надання послуг з розміщення відпочиваючих у певній кількості номерів на певний строк, у зв'язку з чим у позивача виник обов'язок надати такі послуги належним чином і у відповідності з умовами договору.
Проаналізувавши правовідносини сторін, судова колегія вбачає, що належне виконання договору у замовленому (передплаченому) обсязі залежить не лише від спроможності виконавця надати відповідну кількість номерів на певний строк за належною якістю, а ще й від забезпечення замовником відпочиваючих у замовленій ним кількості та на обумовлений строк.
Однак, як слідує з пояснень сторін та матеріалів справи, відповідач до припинення дії договору 03.08.2012 року забезпечив відвідування відпочиваючими готелю «Едем» лише на 34688,00 грн., інша частина передплачених послуг не спожита через ненаправлення відповідачем третіх осіб на відпочинок до готелю позивача.
До того ж, з повідомлення відповідача про розірвання договору судовою колегією вбачається, що від послуг у замовленій попередньо кількості та сумі відповідач не відмовлявся, що свідчить про наявність обов'язку належного виконання сторонами договору взаємних зобов'язань до дати припинення дії договору - 03.08.2012 року.
Стаття 614 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
З аналізу зазначеної норми випливає визначення вини як невжиття особою всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що неможливість виконання договору сторін виникла не лише у відсутність вини позивача, а виключно з вини (бездіяльності) замовника - ФОП Фатєєва С. А., оскільки ним не здійснено жодних заходів щодо врегулювання питання споживання послуг у передплаченому обсязі.
За таких обставин, виходячи з приписів ч. 2 ст. 903 ЦК України, відповідач, як замовник з вини якого виникла неможливість виконання договору про надання послуг, зобов'язаний виплатити позивачу плату в повному обсязі, а саме - вартість ненаданих позивачем з вини замовника послуг у розмірі 139648, 00 грн., а не розумну плату, на яку мав би право позивач у випадку відсутності і власної вини, і вини відповідача.
Стаття 1 ГПК України встановлює, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, оскільки предметом позову позивач визначив вимогу про стягнення саме розумної плати, право на яку у нього відсутнє та не порушене відповідачем, у суду немає підстав для задоволення позовних вимог.
Судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права звернутися у передбаченому законом порядку за стягненням відповідної плати за договором про надання послуг, або із заявою про перегляд рішення господарського суду АР Крим від 23 листопада 2012 року у справі № 5002-34/3231-2012 за нововиявленими обставинами, оскільки питання про наявність вини замовника у неможливості виконання договору про надання послуг є суттєвим для правильного вирішення спору, і даний факт не міг бути відомий позивачеві, тому що встановлення наявності чи відсутності вини віднесено до виключної компетенції суду.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011 року, з урахуванням припису частини другої статті 104 ГПК не підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.
На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала відсутніми підстави для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтями 102, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Сітнікова Миколи Миколайовича залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2013 року у справі №901/1301/13 залишити без змін.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Ю.В. Борисова
К.В. Волков
Розсилка:
1. Фізична особа-підприємець Сітніков Микола Миколайович (вул. Радянська, 25/4, кв. 3-в,Саки,96500)
2. Фізична особа-підприємець Фатєєв Асан Серверович (вул. Київська/ Куйбишева, 79/2,Сімферополь,95034; вул.. Е.- Топчи, 49, с. Рудникове, Сімферопольський район, 97540)