Справа №:123/2120/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Сенько М.Ф.
№ провадження:22-ц/190/3716/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Любобратцева Н. І.
"16" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Любобратцевої Н.І.,
суддів:Філатової Є.В., Харченко І.О.,
при секретарі:Почтовій Я.О.,
за участю позивача ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_7, його представника,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 квітня 2013 року,
ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку на прийняття спадщини. Вимоги мотивовані тим, що після смерті її матері ОСОБА_8, що померла ІНФОРМАЦІЯ_4, залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 За життя в 1987 році мати склала заповіт, відповідно до якого на випадок її смерті все своє майно вона заповіла своїй дочці ОСОБА_9 У строк, встановлений законом, позивачка не звернулася із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, оскільки перебувала у важкій психологічній депресії. До смерті мати більш тридцяти років проживала разом з позивачкою, яка її доглядала. Позивачка просила визнати причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними і визначити їй додатковий строк в один місяць для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини.
Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя від 26 листопада 2012 року за заявою позивачки відповідача Третю Сімферопольську державну нотаріальну контору було замінено на належного відповідача ОСОБА_7 (а.с.58).
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 09 квітня 2013 року у задоволені зазначеного позову ОСОБА_6 відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в який просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позову. Апелянт посилається на те, що суд не надав позивачці додатковий строк для уточнення своїх вимог і прийняв необґрунтоване рішення.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги у межах вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких доказів про перебування позивачки після смерті матері в глибокій депресії суду не надано, а той факт, що ОСОБА_6 з 25.04.2012 р. по 12.05.2012 р. хворіла, сам по собі не може вказувати на поважність причин пропуску шестимісячного строку.
З такими висновками суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст.ст. 1268,01269, 1270, 1272 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом встановленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.6). 29 травня 1987 року нею було оформлено заповіт, відповідно до якого все своє майно, яке залишиться після її смерті, в чому би воно ні містилося і де б воно ні знаходилося, вона заповіла ОСОБА_9 (а.с.9,32). 17 лютого 2012 р. до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_7, який вважає себе спадкоємцем першої черги як рідний син померлої (а.с.19).
Своїм листом № 1727/02-14 від 12 квітня 2012 р. державний нотаріус О.В. Павленко повідомив ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, урож. С. Зарічне Джанкойського району, яка проживає за адресою АДРЕСА_2, що ОСОБА_8 склала заповіт, яким все своє рухоме та нерухоме майно заповіла їй, тому позивачці запропоновано у термін до 11 травня 2012 року повідомити нотаріуса, чи має вона намір приймати спадщину за заповітом, для чого їй необхідно особисто звернутися до нотаріальної контори для оформлення заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини. Якщо у зазначений термін від позивачки не надійде ніякої інформації, то вона пропустить строк прийняття спадщини і свідоцтво про право на спадщину буде видано іншим спадкоємцям (а.с.35-7-37). Проте за зазначеною адресою позивачка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, урож. м. Мурманська, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 (а.с.8), ніколи не проживала, у зв'язку з чим отримати цей лист нотаріуса не мала змоги.
У зв'язку з цим державним нотаріусом Третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори на справжню адресу позивачки було направлено листа № 2232/02-14 від 16.05.2012 р., у якому ОСОБА_6 було запропоновано у термін до 01.06.2012 р. повідомити про свій намір, чи буде вона звертатися до суду про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини (а.с.38). Одразу після отримання цього листа нотаріуса, який було отримано 23.04.2012 р. (а.с.39) 24 травня 2012 р. ОСОБА_6 подала державному нотаріусу заяву, що спадщину за заповітом вона прийняла і просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом, оскільки увесь час вона проживала з матір'ю (а.с.40).
25 травня 2012 року ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до Сімферопольської міської ради, ОСОБА_7, третя особа - Третя Сімферопольська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та прийняття спадщини і рішенням Київського районного суду м. Сімферополя 2012 року зазначений позов було задоволено, суд визнав факт постійного проживання ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_8 та факт прийняття спадщини ОСОБА_6 у вигляді житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 (а.с.53). Але рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2012 року зазначене рішення було скасовано і по справі ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.54-55).
Колегія суддів приходить до висновку, що усі вищезазначені обставини свідчать про те, що позивачка бажала прийняти спадщину, приймала для цього певні заходи та дії, навіть шляхом звернення за захистом свого права до суду.
Відповідно до вимог частини 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини. Пленум Верховного Суду України в п.24 своєї постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Ретельно дослідивши надані докази та враховуючи, що строк для подання заяви про прийняття спадщини позивачкою пропущено на 13 днів (шестимісячний строк закінчився 11 травня 2012 р., із заявою до нотаріуса ОСОБА_6 звернулася 24 травня 2012 року), наприкінці цього строку, тобто з 25 квітня 2012 року по 12 травня 2012 року позивачка хворіла і знаходилася на амбулаторному лікуванні у лікаря-окуліста, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.84), за захистом свого права на спадщину вона вже у травні 2012 р. звернулася до суду (а.с.41-42), колегія суддів приходить до висновку, що строк для прийняття спадщини позивачка пропустила з поважних причин, у зв'язку з чим її вимоги про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини підлягають задоволенню. При цьому колегія суддів також враховує, що відповідно до довідок квартального комітету та дільничного інспектора Київського райвідділу міліції позивачка з 1952 року проживала за адресою АДРЕСА_1, із своєю сім'єю дочкою ОСОБА_13, онуками ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (а.с.7,85). Відповідач ОСОБА_7, будучи зареєстрованим за вказаною адресою, з померлою не проживав з 1982 р., про неї не опікувався.
За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позову.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити. Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 квітня 2013 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_6 задовольнити. Визначити ОСОБА_6 додатковий строк в один місяць з дня набрання цього рішення законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді
Любобратцева Н. І.
Філатова Є.В.
Харченко І.О.