Справа №: 22-ц/190/949/13Головуючий суду першої інстанції:Абзатова Г.Г.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.
"15" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіМакарчук Л.В.
СуддівАдаменко О.Г., Шестакової Н.В.
При секретаріВостріковій К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, Євпаторійської міської Ради АР Крим про виділ частки у натурі, про визнання права власності, припинення права спільної часткової власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 10 грудня 2012 року,
25 квітня 2012 року ОСОБА_6 звернулась до суду з зазначеним позовом, який уточнила 11.05.2012 року. ( том 1 а.с.3-6, 53-54).
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно свідоцтва про право власності від 03 квітня 2003 року, виданого Першою державною нотаріальною конторою м. Євпаторія АР Крим вона є власником 1/25 частки домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Зазначене домоволодіння в цілому складається з житлових будинків літ.А,Г,Д,Е,И. житловою площею 322 кв.м, сараїв № 2,2а,3,16,24,35,36. Співвласниками домоволодіння є відповідачі. У її конкретному користуванні зазначеного домоволодіння в неї знаходиться частка в будинку літ. «Д» - приміщення № 1,3,5а,7а житловою площею 9,7 кв.м, загальною площею 26,7 кв.м. Самовільно побудованих будівель у неї не має. Вона користується відокремленим приміщенням літ. Д, який має окремий вхід, відокремлені комунікації. Всі інші співвласники також користуються відокремленими приміщеннями.
Посилаючись на норми ст.ст. 183, 364 ЦК України, просила: виділити в натурі із домоволодіння АДРЕСА_1, належну їй частку житлового будинку в літ. «Д» приміщення № 1,3,5-а,7-а, житловою площею 9,7 кв.м., загальною площею 26,7 кв.м, вбиральню; визнати за нею право власності на житловий будинок літер «Д», який складається із приміщень № 1,3,5-а,7-а, житловою площею 9,7 кв.м., загальною площею 26,7 кв.м, та припинити право спільної часткової власності.
Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 10 грудня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду, оскільки вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи. Зазначає про те, що згідно висновків експерта виділ її частки технічно можливий, але суд безпідставно не прийняв це до уваги. У всіх співвласників ізольовані приміщення, окремі входи, комунікації, а тому є всі підстави для виділу її частки відповідно до ст.364 ЦК України, що не буде порушувати прав інших співвласників. Вважає, що після відчуження нею літньої кухні, розмір її частки в 1/25, не змінився.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, тому судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачів, повідомлених про час та місце розгляду згідно з вимогами ст. 74 - 76 ЦПК України, які надали заяви з проханням розглядати справу за їх відсутності.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивачки, обговоривши доводи, наведені у скарзі, та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони в посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні.
Проте оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено, що приміщення №1,3,5-а, 7-а, що розташовані в літ. «Д» та вбиральня №1, які вона просила виділити в натурі, відповідають її 1/25 частці домоволодіння АДРЕСА_1.
Проте з такими висновками судова колегія не погоджується оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального (ст.364 ЦК України) та процесуального (ст.ст.11, 212 ЦПК України) права.
Так, у силу положень ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_6 на праві власності належить 1/25 часток домоволодіння за АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про спадщину. Право власності на 1/25 частину зазначеного домоволодіння зареєстроване в КРП «БРТІ м. Євпаторія». (том 1 а.с.9, 9 зворотній бік).
У свідоцтві зазначено, що у конкретному користуванні спадкодавця знаходилась в літері «Д» квартира №4, приміщення 1,3,5-а,7-а, літня кухня літер 36а. Таким чином саме ці приміщення складають 1/25 частку домоволодіння АДРЕСА_1.
Згідно довідки № 103 про належність будівель домоволодіння виданою КРП «БРТІ м. Євпаторія» від 28 березня 2012 року, будинок АДРЕСА_1 належить у частках: ОСОБА_7 10/100 часток, ОСОБА_8 - 7/100, ОСОБА_9 - 1/20, ОСОБА_14 -5/100, ОСОБА_10 - 3/100, ОСОБА_11 - 5/100, ОСОБА_12 -2/25, ОСОБА_13-19/100, Євпаторійській міській раді 34/100, на праві спільної часткової власності.(а.с.11)
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_6 просила виділити належну їй 1/25 частку придбаного у порядку спадкування майна, а саме в літері «Д» квартира №4, що складається з приміщень № 1,3,5-а,7-а. та вбиральню №1.
Як встановлено у судовому засіданні суду першої інстанції, з письмових заяв відповідачів, вони всі згодні на виділ ОСОБА_6 своєї частки майна.
Статті 317, 358, 361 ЦК України передбачають право власника володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, право на надання кожному із співвласників у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності та право співвласника самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Власник при цьому може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом або третейським судом.
Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Таким чином до виділу в натурі часток у спільній сумісній власності співвласники мають рівні права на користування об'єктом права спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 цього Кодексу. Згідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Таким чином, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.
У роз'ясненнях, що містяться в пп. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» (зі змінами та доповненнями), зазначено, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що виходячи зі змісту ст. 115 ЦК України це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим стосовно до ст. 119 ЦК України ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.
Як вбачається з висновку №59 судової будівельно-технічної експертизи від 27.08.2012 року, у конкретному користуванні позивачки знаходяться квартира №4, що знаходиться в літ. «Д», яка складається з приміщень: №1 -передпокої, площею 6,2 кв.м; №3 кухня, площею 5,8 кв.м; №5а, житлова, площею 9,7 кв.м; №7а-віранда, площею 5,0 кв.м, загальною площею 26,7 кв.м, житловою площею 9,7 кв.м. На розгляд суду запропоновано виділити квартиру №4, що розташована у частині житлового будинку літ. «Д», прибудова літ. «д3» і частини прибудови літ. «д», що складається із наступних приміщень: №1 -передпокої, площею 6,2 кв.м; №3 кухня, площею 5,8 кв.м; №5а, житлова, площею 9,7 кв.м; №7а-віранда, площею 5,0 кв.м (прибудова літ. «д3»), вбиральня літ.№1. Усього загальна площа квартири №4 складає 26,7 кв.м, житлова площа - 9,7 кв.м. Технічно можливо здійснити виділ в натурі 1/25 частки домоволодіння, що належить ОСОБА_6 по АДРЕСА_1. (том 1 а.с.96-102).
Згідно зі ст.10 ч.4 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК.
На підставі цієї норми цивільно - процесуального закону апеляційним судом було задовлено клопотання позивачки про призначення судової будівельно - технічної експертизи для з'ясування питання чи відповідає частка жилих та нежилих приміщень в літ. «Д» в домоволодінні АДРЕСА_1, яка складається із приміщень №1,3,5-а, 7-а житловою площею 9,7 кв.м, загальною площею 26.7 кв.м та вбиральні літер №1, які просить виділити позивачка, її ідеальній 1/25 частці.
Згідно висновку судової будівельно - технічної експертизи №12 від 19.06.2013 року, проведеної за клопотанням позивачки, частка жилих та нежилих приміщень в літері «Д» в домоволодінні АДРЕСА_1, яка складається з приміщення №1,3,5-а,7-а житловою площею 9,7 кв.м, загальною площею 26,7 кв.м та вбиральні літер №1 складає 2/100 частки, що не відповідає ідеальній 1/25 частці домоволодіння АДРЕСА_1 та на 39146 грн. менше, ніж приходиться на 1/25 частину. (том 2 а.с.47-69).
Отже, як слідує із зазначених висновків експертизи, виділ в натурі 1/25 частки домоволодіння, що належить ОСОБА_6 технічно можливий. Частка майна, яку просить виділити позивачка та якою вона фактично користується, не відповідає ідеальній 1/25 частці та на 39146 грн. менше, ніж приходиться на ідеальну частку.
Між тим, у судовому засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_6 заявила про те, що вона не претендує і не має наміру вимагати від відповідачів по справі грошової компенсації різниці між вартістю ідеальної частки 1/25 та приміщеннями, які можуть бути виділені їй в натурі згідно висновків експертизи та наполягала на виділенні їй її частки, яка складається із зазначених нею у позові приміщень. Позивачка обґрунтовувала свої вимоги тим, що на протязі 90 років, з того моменту, як її дід отримав у власність зазначені приміщення квартири №4, її родина проживає в цій квартирі.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції у порушення вимог процесуального права - ст.ст. 10,11,60 ЦПК України, не з'ясував у повній мірі обставини справи та неправильно застосував норму матеріального права - ст. 364 ЦК України, що є підставою для скасування рішення.
Приймаючи до уваги обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6, виділивши її частку із спільної часткової власності, що не припиняє право часткової власності між іншими співвласниками домоволодіння.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 305 ч.2, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити .
Рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 10 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_6 задовольнити.
Виділити ОСОБА_6 в натурі із домоволодіння АДРЕСА_1 на належну їй 1/25 частку житлового будинку в літері «Д» приміщення №1,3,5-а,7-а, житловою площею 9,7 кв.м, загальною площею 26,7 кв.м та вбиральню літер №1.
Припинити за ОСОБА_6 право спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_6 в цілому право власності на приміщення №1,3,5-а,7-а, житловою площею 9,7 кв.м, загальною площею 26,7 кв.м у житловому будинку літер «Д» та вбиральню літер №1 домоволодіння АДРЕСА_1, що на додатках №1, №2 висновку додаткової судової будівельно - технічної експертизи №12 від 19.06.2013 року розфарбовано зеленим кольором.
Інші приміщення домоволодіння АДРЕСА_1 залишити у спільній частковій власності відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.