04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"15" липня 2013 р. Справа№ 910/4343/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Руденко М.А.
за участю представників сторін:
від позивача - Вересюк О.О., представник за довіреністю № 8 від 01.04.2013;
від відповідача - М'ялук О.П., представник за довіреністю № 2 від 22.04.2013,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АрселорМіттал Пекеджінг Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 у справі № 910/4343/13 (суддя Курдельчук І.Д.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АрселорМіттал Пекеджінг Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр каркасного будівництва" про стягнення 77 738 грн. 28 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АрселорМіттал Пекеджінг Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр каркасного будівництва" про стягнення 77 738 грн. 28 коп., з яких: 69 308 грн. 70 коп. - основна заборгованість, 7 024 грн. 75 коп. - пеня та 1 405 грн. 53 коп. - 3% річних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2013 по справі № 910/4343/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.
При ухваленні даного рішення суд виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження викладених в позовній заяві обставин щодо невиконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару за товарно-транспортною накладною серії АМ № 00749 від 14.06.2012.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 по справі № 910/4343/13 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, зокрема, посилається на неправомірність відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання позивача про витребування у відповідача документів.
Крім цього, апелянт зазначає про те, що Специфікація від 14.06.2012 № 0614 і є договором поставки, адже вона містить всі істотні умови, а тому позивач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
В судовому засіданні 15.07.2013 року представник апелянта - позивача у справі, підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 69 308 грн. 70 коп. за поставлений останньому товар на підставі Специфікації від 14.06.2012 № 0614 за товарно-транспортною накладною серії АМ № 00749 від 14.06.2012.
Так, зазначена накладна не містить підпису уповноважної особи та печатки відповідача.
Разом з тим, у даній накладній міститься посилання на доручення від 12.06.2012 № 47.
Позивачем надано лише копію цього доручення, неможливість надання його оригіналу, позивач обгрунтував тим, що воно було отримано від відповідача за допомогою електронного зв'язку.
Зазначене доручення не містить зразку підпису особи, що його одержала та підпис якої має бути засвідчено.
Крім цього, позивачем на підтвердження своїх доводів щодо отримання відповідачем товару за товарно-транспортною накладною серії АМ № 00749 від 14.06.2012. надано суду банківську виписку з якої вбачається, що 16.11.2012р. відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти у розмірі - 1 000 грн. з призначенням платежу "За прокат плоский, згідно рах. № 1135 від 07.06.12р. у т.ч. ПДВ 20%- 166,67 грн.".
Зазначений рахунок № 1135 від 07.06.12р. також було надано суду.
При цьому, в даному рахунку міститься посилання на договір від 08.06.2012 № АП-1459, який ані позивачем, ані відповідачем до суду надано не було.
Відповідач заперечив проти укладення даного договору.
Крім того, даний рахунок виписано до дати складення накладної.
Розглянувши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість відмови суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог за визначеними позивачем підставами позову, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не довів передачу відповідачу товару за вищевказаною товарно-транспортною накладною.
Так, товарно-транспортна накладна, за якою позивач намагається довести передачу товару відповідачу, не містить підпису уповноважної особи та печатки відповідача.
У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
При цьому, частиною 1 вказаної статті передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Специфікацією від 14.06.2012 № 0614 до договору поставки від 08.06.2012 № АП-1459 передбачено, що оплата поставки здійснюється стовідсотково протягом чотирнадцяти календарних днів з дати оформлення видаткової накладної
Проте, договору до якого була укладена дана Специфікація сторонами до суду не надано.
Згідно ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У зв'язку з відсутністю підпису уповноважної особи та печатки відповідача у товарно-транспортній накладній серії АМ № 00749 від 14.06.2012, підстави для того, щоб вважати, що між сторонами укладено письмовий правочин, зміст якого зафіксований у даній накладній, відсутні.
Враховуючи відсутність підпису уповноважної особи та печатки відповідача на товарно-транспортній накладній серії АМ № 00749 від 14.06.2012, остання належним доказом отримання відповідачем поставленого товару бути не може.
Отже, позивачем не доведено отримання товару відповідачем за вищезазначеною накладною.
Надана позивачем копія доручення від 12.06.2012 № 47, на яке в даній накладній міститься посилання також не може бути належним доказом отримання товару уповноваженою особою відповідача, з огляду на наступне.
Згідно п. 2. Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Довіреність залишається у постачальника.
Згідно п. 7 зазначеної вище Інструкції забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані.
Отже, враховуючи неналежне оформлення довіреності на одержання цінностей, а саме відсутність зразку підпису особи, на ім'я якої вона виписана, а також не надання суду її оригіналу, дана довіреність не може бути доказом уповноваження належним чином особи відповідача на прийняття товару.
Посилання позивача на здійснення відповідачем оплати в сумі 1 000 грн. 00 коп. не підтверджують отримання товару уповноваженою особою відповідача за товарно-транспортною накладною серії АМ № 00749 від 14.06.2012.
З банківської виписки вбачається, що 16.11.2012р. відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти у розмірі - 1 000 грн. з призначенням платежу "За прокат плоский, згідно рах. № 1135 від 07.06.12р. у т.ч. ПДВ 20%- 166,67 грн.".
Зазначений рахунок № 1135 від 07.06.12р. також було надано суду.
При цьому, в даному рахунку міститься посилання на договір від 08.06.2012 № АП-1459, який ані позивачем, ані відповідачем до суду надано не було.
Слід також зазначити, що зазначений рахунок датований 07.06.12р., тобто до моменту укладення Специфікації від 14.06.2012 № 0614 та до товарно-транспортної накладної серії АМ № 00749 від 14.06.2012.
Тому, відповідно така оплата товару не може бути конклюдентною дією відповідача, що підтвердила б отримання товару останнім за вищезазначеною накладною.
Отже, перерахування відповідачем позивачу грошових коштів в розмірі 1 000 грн. 00 коп. не доводить, що відповідач дійсно отримав товар за товарно-транспортною накладною серії АМ № 00749 від 14.06.2012.
За таких обставин, позовні вимоги, що ґрунтуються на обставинах по невиконанню відповідачем грошових зобов'язань по оплаті товару, переданого за вказаною позивачем накладною, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "АрселорМіттал Пекеджінг Україна".
Доводи апелянта про неправомірність відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання позивача про витребування у відповідача документів підставою для скасування оскаржуваного рішення бути не можуть.
Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання позивача про витребування у відповідача документів, з наступних підстав.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Статтею 33 ГПК України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено принципи належності та допустимості доказів.
Згідно зі ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.
У клопотанні повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, що перешкоджають його наданню;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;
4) обставини, які може підтвердити цей доказ.
Дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки вказані у клопотанні документи, а саме прибуткові накладні щодо прийняття відповідачем товару від позивача за період з 01.06.2012 по 30.06.2012, довідка товариства з обмеженою відповідальністю "Центр каркасного будівництва" про перелік товару із зазначенням його найменування, кількості та вартості, який було прийнято відповідачем від позивача за період з 01.06.2012 по 30.06.2012, а також Реєстри отриманих та виданих податкових накладних ТОВ "Центр каркасного будівництва" за червень та липень 2012 року, не можуть підтвердити ті обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що жоден із зазначених в клопотанні документів не може підтвердити факт отримання товару відповідачем за вказаною позивачем накладною, то таке клопотання підлягає відхиленню за необґрунтованістю.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АрселорМіттал Пекеджінг Україна" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 у справі № 910/4343/13 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Матеріали справи № 910/4343/13 повернути до господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.
Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.
Судді Дідиченко М.А.
Руденко М.А.