Справа № 190/996/13-ц
Провадження 2/190/398/13
іменем України
17 липня 2013 року м. П'ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого судді Резніченка М.С.,
за участю секретаря
судового засідання Гук С.Р.,
позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_2 до виконавчого комітету Лихівської селищної ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, П'ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, товариства з обмеженою відповідальністю «Суворовське» П'ятихатського району, третя особа - управління Держземагенства у П'ятихатському районі Дніпропетровської області, про поновлення строку позовної давності та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,
20.06.2013 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до виконкому Лихівської селищної ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, П'ятихатської райдержадміністрації, ТОВ «Суворовське» П'ятихатського району про поновлення строку позовної давності, визнання за нею права на земельну частку (пай) після чоловіка ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом, обґрунтовуючи вимоги тим, що її чоловік ОСОБА_4 до 1992 р. працював і був членом колгоспу ім.. Суворова П'ятихатського району, а у 1992 р. він вийшов на пенсію за віком як пенсіонер цього колгоспу і продовжував працювати до настання смерті. За життя чоловіка його було внесено за № 285 у Список, який додано до Державного акта на право колективної власності на землю КСП ім.. Суворова. До дня смерті чоловіка вони проживали разом, тому вважає себе такою, що прийняла спадщину. У березні 2013 р. від односельця ОСОБА_5 їй стало відомо про те, що ОСОБА_4 мав право на земельну частку (пай), однак не реалізував своє право за життя, оскільки і йому, і їй керівництво КСП ім.. Суворова повідомляли про те, що у списки до Державного акта чоловіка не внесено і він на має такого права.
Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позові.
Відповідач виконавчий комітет Лихівської селищної ради П'ятихатського району Дніпропетровської області в особі селищного голови Горбенко Л.С. про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання свого представника не направив, подав заяву, в якій просить розглянути справу за відсутності представника, позов визнає частково, а саме вимоги про поновлення строків позовної давності визнає, а в частині визнання права на земельну частку (пай) просить розглянути докази відповідача ТОВ «Суворовське» щодо членства ОСОБА_4 в колишньому КСП ім.. Суворова та його права на земельну частку (пай).
Відповідачі П'ятихатська районна державна адміністрація, ТОВ «Суворовське» про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, в судове засідання своїх представників не направили і подали клопотання про можливість розгляду справи за відсутності представників. Проти позову не заперечили.
Третя особа управління Держземагенства у П'ятихатському районі до суду свого представника не направив, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника.
Заслухавши позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 31.12.1957 р. зареєстрували шлюб, актовий запис № 71 (а.с. 14).
Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1, актовий запис № 50, видане ІНФОРМАЦІЯ_1 виконкомом Лихівської селищної ради П'ятихатського району свідчить про те, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 60 років в с. Лихівка (а.с. 14).
Судом встановлено, що ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах і працював та був членом колгоспу ім.. Суворова П'ятихатського району з 1962 р. по 1991 р. включно (а.с. 19). Згідно довідки управління Держземагенства у П'ятихатському районі від 04.06.2013 р. державний акт на право колективної власності на землю КСП ім.. Суворова П'ятихатського району виданий 10.02.1996 р. серія І-ДП № 000085, земельна частка (пай) по КСП ім.. Суворова складає 6,55 умовних кадастрових гектар, а вартість паю становить 121284,57 грн. з урахуванням коефіцієнта індексації 3,2. Крім того, у довідці зазначено, що у «Додатку 1. Списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства», що додається до вказаного Державного акта під реєстраційним № 285 дійсно включений (російською мовою) ОСОБА_7.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_4 на момент розпаювання земель КСП ім.. Суворова являвся його членом і пенсіонером, що підтверджується довідкою Дніпропетровського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою, внесений в Списки пенсіонерів по колгоспу ім.. Суворова за № 119, тому підпадає під умови, передбачені Указом Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» і за життя мав право на земельну частку (пай), яке ніким не може бути обмеженим.
Відповідно до п. 2 вказаного Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, у тому числі і пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишалися членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Згідно зі статтями 26, 30 ЦК України ніхто не може бути обмежений у правоздатності або дієздатності інакше, як у випадках і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 5 ЗК України в редакції 1990 р., який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, суб'єктами права колективної власності на землю є КСП, розпорядження земельними ділянками, переданими у колективну власність здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.
Згідно зі ст.ст. 22, 23 цього ж Кодексу право власності або право користування землею виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право користування посвідчується державними актами.
Аналогічним чином вказані правовідносини врегульовані ст.ст. 81, 125, 126 ЗК України в редакції 2002 р., згідно яких право власності та постійного користування на землю виникає після одержання власником або користувачем документа, що посвідчує це право та його реєстрації. Право власності та право користування посвідчується державними актами.
Таким чином, для набуття права на земельну частку (пай) необхідно, щоб особа була членом або пенсіонером КСП і залишалася ним відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки, але про право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом ОСОБА_2 дізналася лише у березні 2013 р., а відповідачами не представлено суду документальних доказів того, що позивач раніше міг довідатися про порушення свого права, що свідчить про поважність причин пропуску строків звернення до суду. Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної і починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Одночасно суд звертає увагу, що відповідно до ст.. 4 Прикінцевих та перехідних положень чинного ЦПК, до прав та обов'язків, що виникли до набуття чинності ЦПК, застосовуються норми раніше чинного законодавства, тобто норми ЦК УРСР 1963 р.. Зокрема ч. 4 ст. 2 цього ж Кодексу встановлює, що сімейні, трудові, земельні, гірничі, водні, лісові відносини, а також відносини в колгоспах, що випливають з їхнього статуту, регулюються відповідно сімейним, трудовим, земельним законодавством та іншим законодавством. Вказана норма закону кореспондується зі ст.. 1 ЗК України від 18.12.1990 р., яка зазначає, що земельні відносини в Україні регулюються цим Кодексом та іншими законодавчими актами України, що видаються відповідно до нього. Жодна ж із норм ЗК 1990 р. та норми інших законодавчих актів, що були видані відповідно до нього, не встановлюють вимог про застосування строку позовної давності при здійсненні захисту порушеного права на земельну частку (пай).
Виходячи з наведеного суд вважає доцільним визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) площею 6.55 в умовних кадастрових гектарах після померлого ОСОБА_4. При цьому суд поновлює позивачу строк звернення до суду, визнавши причини пропуску цього строку з поважних причин.
Крім того, визнання відповідачами пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
На підставі ст. 14 Конституції України, п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року № 720/95, ст.ст.. 5, 22, 23 ЗК України 1990 р., ст. 81, 125, 126 ЗК України, ст. 26, 30, 267, 1216, 1218, 1220, 1223, 1225, 1258, 1261, 1268, 1296-1298 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду, визнавши причини його пропуску з поважних причин.
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) розміром 6.55 в умовних кадастрових гектарах, яка розташована на території Лихівської селищної ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, після ОСОБА_4, померлого 13 червня 1996 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя