Справа: № 2а-9662/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
04 липня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б.,
при секретарі Трауті А.В.
за участю:
представника позивача ОСОБА_2
представника третьої особи ОСОБА_3
представника третьої особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, третя особа ОСОБА_6, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно - консалтингова фірма "Граніт" про визнання дій протиправними, скасування дозволу №2362-ІІІв від 23.02.2011 року, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, третя особа ОСОБА_6, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно - консалтингова фірма "Граніт", в якому просив визнати протиправними дії відповідача, який видав ОСОБА_6 (забудовник) «Дозвіл на виконання будівельних робіт» №2362-ІІІв від 23.02.2011р. із будівництва індивідуального 8-ми поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 та визнання недійсним з моменту прийняття «Дозволу на виконання будівельних робіт» №2362-ІІІв від 23.02.2011р. із будівництва індивідуального 8-ми поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Представники третіх осіб - ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно - консалтингова фірма "Граніт" до суду з'явилися, проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 проживає та є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 23.02.2011 року громадянину ОСОБА_6, який є власником земельної ділянки площею 0,0720 га по АДРЕСА_2 (цільове призначення - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), видано Дозвіл №2362-ІІІв на виконання будівельних робіт із будівництва індивідуального 8-ми поверхового житлового будинку за вищевказаною адресою.
Наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві №55 «д» від 17.05.2011р. Дозвіл № 2362-Шв було скасовано, проте постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2011р., яка набрала законної сили 26.01.2012р, наказ №55 «д» від 17.05.2011р. визнано протиправним та скасовано.
Не погоджуючись з діями Інспекції щодо видання дозволу на виконання будівельних робіт, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати такі дії відповідача протиправними та визнати зазначений дозвіл недійсним з моменту прийняття.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування своїх позовних вимог. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві при прийнятті та видачі «Дозволу на виконання будівельних робіт» №2362-ІІІв від 23.02.2011р. із будівництва індивідуального 8-ми поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, діяла у відповідності до норм Конституції України та законів України.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» № 687-XIV від 20.05.1999р., для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.
Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 549 «Про утворення територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції», територіальні органи, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обов'язків територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції - урядового органу, що діяв у системі Міністерства регіонального розвитку та будівництва.
Цією ж постановою визначено перелік територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції та утворено Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві. Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 02.06.2011 року № 22 затверджено Положення про Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві.
Основними завданнями Інспекції є участь у реалізації державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, а саме: здійснення державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм стандартів і правил, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (п. 3 Положення).
Згідно підпункту 5 пункту 4 Положення, Інспекція відповідно до покладених на неї завдань у визначених законодавством випадках видає дозволи на виконання будівельних робіт, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт.
Порядок видачі дозволу на виконання будівельних робіт регулюється Законом України «Про планування і забудову території», Порядком надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим Постановою кабінету міністрів України від 30.09.2009 року, № 1104 (що були чинні на момент прийняття оскаржуваного дозволу).
Так, ст. 29 Закону України «Про планування і забудову території» визначено поняття, підстави надання та відмови у наданні дозволу на виконання будівельних робіт.
Дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.
Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Замовник та підрядник для одержання дозволу на виконання будівельних робіт подають до відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю письмову заяву, до якої додаються:
1) документи від замовника будівництва: документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; проектна документація на будівництво, погоджена та затверджена в порядку, визначеному законодавством; відомості про здійснення авторського і технічного нагляду; копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт (у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування); фінансова звітність, що складається відповідно до статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та копія ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, засвідчена в установленому законом порядку (у разі здійснення будівництва, що передбачає пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб);
2) документи від підрядника будівництва: копії установчих документів та свідоцтва про державну реєстрацію; копія ліцензії на виконання функцій генпідрядника будівництва об'єкта, засвідчена в установленому законом порядку; договір (контракт) підряду на будівництво об'єкта; документ про призначення відповідальних виконавців робіт; відомості про кваліфікацію та досвід спеціалістів, які братимуть участь у виконанні замовлення; пропозиції щодо залучення субпідрядників.
Відмова у наданні дозволу на виконання будівельних робіт надається заявнику в письмовому вигляді з мотивованим обґрунтуванням.
Підставами для відмови у наданні дозволу на виконання будівельних робіт є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про надання такого дозволу; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.
Аналогічні за змістом положення містяться у п. 4 Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженому Постановою кабінету міністрів України від 30.09.2009 року, № 1104. Крім того, абз. 3 п. 4 визначено, що посадові особи інспекції державного архітектурно-будівельного контролю не мають права вимагати для одержання дозволу на виконання підготовчих робіт документи, не передбачені законодавством.
Відповідно до положень ч.ч. 6, 7 ст. ст. 29 Закону України «Про планування і забудову території», відмова у наданні дозволу на виконання будівельних робіт надається заявнику в письмовому вигляді з мотивованим обґрунтуванням. Підставою для відмови в наданні дозволу на виконання підготовчих робіт є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про надання такого дозволу; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; наявність недостовірних відомостей у поданих документах.
Позивач, оскаржуючи дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві щодо видання дозволу на виконання будівельних робіт, вважаючи їх протиправними, виходив саме з наявності недостовірних відомостей у поданих документах, вказуючи на фальсифікацію, підлог документів. Повнота подання документів, необхідних для прийняття рішення про надання такого дозволу та відповідність поданих документів вимогам законодавства позивачем не оскаржується.
Так, позивач, з посиланням на лист заступника начальника Головного управління з питань державного нагляду у сфері пожежної безпеки і державного нагляду у сфері цивільного захисту техногенної безпеки в місті Києві, ГУ МНС України в місті Києві, зазначає, що на погодження даного органу подавався проект з умовною висотою 26,6 м, а на комплексну державну експертизу було подано проект щодо будівництва будинку висотою 32,17 м.
Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, в даному листі зазначено, що проектна документація на будівництво 8-ми поверхового житлового будинку на АДРЕСА_2 пройшла комплексну державну експертизу, в тому числі на відповідність нормативно - правовим актам з пожежної безпеки з позитивним результатом.
Крім того, виходячи з аналізу положень п. 7.27 Наказу Державного комітету у справах будівництва, архітектури і охорони історичного середовища «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**», визначальною є не висота будинку, а кількість поверхів.
Твердження позивача, що на проведення санітарно-епідеміологічної експертизи до Інституту гігієни та екології ім.. Мерзеєва подавався проект будівництва індивідуального 8-ми поверхового будинку з висотою 30,8 м, що не відповідає дійсності, колегія суддів оцінює критично, оскільки з матеріалів справи вбачається, що висота будівлі по межі найвищого коньку даху становить 30,7 м (том 1 а.с. 82). В результатах санітарно-епідеміологічної експертизи № 19/2540 від 07.05.2008 року зазначено, що «запроектований будинок розміщується на площі 18x24 м і планується висотою в 8 поверхів (30.8 м. по коньку даху).
Стосовно посилання позивача на невідповідність будівництва нормам державних будівельних норм 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників» затверджені наказом Державного комітету у справах будівництва, архітектури і охорони історичного середовища № 37 від 24.03.1992 року, то вказані ДБН не можуть бути підставною для оскарження дій Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва щодо видання дозволу на виконання будівельних робіт № 2362-Шв від 23 лютого 2011 року, оскільки ДБН 79-92 втратили чинність на підставі Наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлового-комунального господарства № 175 від 28.09.2005 року.
Щодо посилання позивача на порушення норми ст. 16 Закону України «Про планування і забудову територій», колегія суддів зазначає наступне.
Так, позивач зазначає, що згідно ст. 16 вказаного закону, перед початком будівництва мав бути розроблений проект розподілу території, згідно якого встановлені площі та межі при будинкових територій уже існуючих жилих будинків.
З аналізу положень Розділу V Закону, вбачається, що проект розподілу територій є складовою планування територій на місцевому рівні, як і схеми планування територій на місцевому рівні, генеральний план населеного пункту, детальний план території, план червоних ліній.
Відповідно до положень ст.16 Закону України «Про планування і забудову територій», проект розподілу території - це містобудівна документація, яка розробляється для мікрорайону (кварталу) чи його частини з метою розмежування земельних ділянок.
Рішення про розроблення та затвердження проектів розподілу території приймаються відповідними радами.
Проект розподілу території є основою для визначення меж земельних ділянок на територіях існуючої забудови для розташування будинків і споруд, розроблення відповідної землевпорядної документації та оформлення в установленому законодавством порядку правовстановлюючих документів власникам, співвласникам, орендарям, а також встановлення меж земельної ділянки в натурі.
Площі окремих земельних ділянок та територій при розробленні проекту розподілу території визначаються з урахуванням державних будівельних норм і детального плану території (проекту забудови території).
Тобто, проект розподілу території не створюється перед початком кожного будівництва на визначеній території, основна мета його створення - розмежування земельних ділянок для визначених у ч. 4 ст. 16 Закону потреб. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,0720 га по АДРЕСА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія KB № 126985 від 08 листопада 2004 року, цільове призначення земельної ділянки - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що Інспекція, видаючи дозвіл на початок будівельних робіт, якимось чином порушила вимоги статті 16 Закону України «Про планування та забудову територій».
Таким чином, на підставі всього вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування своїх позовних вимог, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві при прийнятті та видачі «Дозволу на виконання будівельних робіт» №2362-ІІІв від 23.02.2011р. із будівництва індивідуального 8-ми поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, діяла у відповідності до положень Конституції України та чинного на той час законодавства.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, третя особа ОСОБА_6, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно - консалтингова фірма "Граніт" про визнання дій протиправними, скасування дозволу №2362-ІІІв від 23.02.2011 року - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Губська О.А.
Суддя Беспалов О.О.
Суддя Парінов А.Б.
Повний текст ухвали виготовлено 9 липня 2013 року
.
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.