Справа: № 826/2077/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
10 липня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Безименної Н.В., Ісаєнко Ю.А.,
при секретарі: Погорілій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2013 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії, -
ВАТ «Київхімволокно» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до УПФУ в Деснянському районі м. Києва про зобов'язання виключити з розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за 2012 та 2013 роки осіб, що отримали пільговий стаж на підприємстві до 01 квітня 1992 року; зобов'язання здійснення перерахунку пільгового стажу для отримання пільгової пенсії особам, що працювали на підприємстві після 01 квітня 1992 року, шляхом включення до вказаних розрахунків виключно пільгового стажу за період з 01 квітня 1992 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2013 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішення, УПФУ в Деснянському районі м. Києва, подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконне, на їх думку, рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є безумовною підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, з чим апеляційна повністю погоджується, виходячи з слідуючого.
Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Київхімволокно» у відповідності до норм ч. 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснює відшкодування сум на виплату та доставку пільгових пенсій.
Протягом 2012 року та січня 2013 року УПФУ в Деснянському р-ні м. Києва на адресу ВАТ «Київхімволокно» щомісячно надсилалися розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій призначених відповідно до пункту «а», пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин на будівництві шахт та рудників) (за формою визначеною додатками 6 і 7 до Інструкції № 21-1), а також зведені розрахунки за 2012 і 2013 роки із визначеними в них до сплати сумами фактичних витрат на виплату та доставку пенсій. В цих розрахунках наведені дані щодо працівників (за Списками № 1 та № 2) товариства за поіменним переліком.
За даними вказаних розрахунків працівникам ВАТ «Київхімволокно» були призначені пенсії на пільгових умовах за Списками № 1 і № 2 відповідно до пунктів «а», «б» - «з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» . Згідно цих розрахунків за Списками № 1 і № 2, зведеними розрахунками позивач повинен відшкодувати Пенсійному фонду України заборгованість за 2012 рік по відшкодуванню сум фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій виплачених пенсіонерам та відшкодовувати певні суми витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, протягом наступного 2013 року.
Не погодившись з достовірністю та обґрунтованістю даних щодо деяких пенсіонерів (працівників підприємства), зазначених в розрахунках за Списками № 1 і № 2, зведених розрахунках, ТОВ «Хімволокно» подали свої зауваження та пропозиції щодо узгодження відомостей, які наявні в названих розрахунках за 2012 рік і 2013 роки, шляхом надсилання на адресу відповідача письмових листів та заяви - від 23.11.2012 року № 3/990 щодо наявних помилок і неточностей в розрахунках органу Пенсійного фонду України, від 26.12.2012 року № 3/1060 «Щодо незгоди з порядком обчислення пільгового стажу», від 04.03.2013 року № 123.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2013 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року, по справі № 2а-12734/12/2670 та постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2013 року по справі № 2а-8102/12/2670 зафіксовані фактичні обставини щодо допущення органом Пенсійного фонду України помилок і неточностей при формуванні деяких щомісячних розрахунків за Списками № 1 і № 2 за 2012 рік. Крім того, в суді першої інстанції представник Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва підтвердив, що помилки в автоматизованих системах органу Пенсійного фонду України мали місце, що, в свою чергу, призвели до невірного обрахунку відповідачем пільгового стажу деяких фізичних осіб протягом певного проміжку часу.
З довідок ВАТ «Київхімволокно» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, оформлених за формою, передбаченою Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 року № 920 та витягів з інформаційної бази даних органу Пенсійного фонду України щодо розрахунку стажу працівників підприємства вбачається отримання працівниками позивача як до 01 січня 1992 року, так і після 01 січня 1992 року пільгового стажу, необхідного для призначення пенсій в порядку встановленому ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди даним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
При цьому спеціальним законом, який передбачав порядок призначення пенсій на пільгових умовах з 01 січня 1992 року, був Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ який був введений в дію в повному обсязі з 1 квітня 1992 року у відповідності до Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Призначення пенсій на пільгових умовах регулюється ст. 13 вказаного Закону, та зокрема, пунктом «а» якої передбачається, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів Україні і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки після досягнення 50 років і за наявності стажу роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
- жінки після досягнення 45 років і при наявності стажу роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Цією нормою встановлено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається безпосередньо ст. 100 цього ж Закону .
Так, за правилами ст. 100 Закону № 1788-ХІІ особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:
а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;
б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Таким чином, аналіз зазначених вище правових норм дає підстави судовій колегії прийти до висновку, що пенсії на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку можуть призначатись особі як за ст. 13, так і за ст. 100 цього Закону. При цьому в обох випадках підставою для їх призначення є виконання робіт, що передбачені Списком № 1, а також іншими нормативними актами.
Різниця між підставами призначення пенсій за цими статтями полягає у моменті виникнення у особи права на пільгову пенсію: за статтею 100 пенсія призначається, якщо таке право виникло до набуття чинності Законом України «Про пенсійне забезпечення», у відповідності до законодавства, що діяло раніше; а за статтею 13 - якщо право на пільгову пенсію виникло після набрання чинності цим Законом.
Крім того, різняться і наслідки призначення пенсій за статтями 13 та 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Так, законодавством передбачене відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду, пов'язаних з виплатою та доставкою пільгових пенсій, призначених за окремими пунктами ст. 13 Закону, а для пенсій, призначених за статтею 100 цього Закону відшкодування не передбачено.
Виходячи з положень абз. 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Одночасно при цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників (п. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»).
Згідно абзацу 4 п. 1 ст. 2 цього ж Закону для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до абзацу 3 п. 1 ст. 4 даного Закону на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах: 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абз. 4 п. 1 ст. 2 цього Закону.
Таким чином, судова колегія не може не погодитися з доводами суду першої інстанції, що обов'язок підприємства відшкодовувати органам Пенсійного фонду України 100 % фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, передбачених п.п. «а» і «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», встановлений «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»)та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в той час коли обов'язок відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» законодавством не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.11.2012 року по справі № К/9991/6677/11.
Також в контексті норми ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосування ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» можливо при призначенні пенсії і в майбутньому часі, тобто після моменту набрання чинності цим Законом .
За таких обставин апеляційна інстанція повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем при формуванні та направленні на адресу позивача розрахунків за Списком № 1, помилково (неправомірно) застосовувалися лише норми ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо всіх працівників ВАТ «Київхімволокно», в тому числі щодо тих фізичних осіб, які станом на 01 квітня 1992 року набули повний/необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що давало право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За таких умов органу Пенсійного фонду України цим фізичних особам необхідно було призначити пільгову пенсію відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не відповідно до ст. 13 цього Закону.
За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За таких обставин Окружним адміністративним судом м. Києва зроблено правильний висновок щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Безименна Н.В.
Ісаєнко Ю.А.