ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
10 липня 2013 року № 813/4138/13-а
10 год. 35 хв.
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий - суддя Коморний О.І.,
секретар судового засідання - Ячмінська Я.О.
з участю
представника прокуратури Бойко Н.І.
представник позивача 1 не прибув
представник позивача 2 не прибув
представників відповідача Шумелда Р.Р., Могінська Т.А
третя особа не прибув
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Городоцького району Львівської області в інтересах держави в особі Городоцької районної державної адміністрації, управління Держкомзему у Городоцькому районі про визнання нечинним рішення Суховільської сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів по переоформленню і видачі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, уточненої площі земельної ділянки гр. ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_4.
Обставини справи.
Прокурор Городоцького району Львівської області звернувся 11.05.2011 року до Городоцького районного суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Городоцької районної державної адміністрації, управління Держкомзему у Городоцькому районі про визнання нечинним рішення Суховільської сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів по переоформленню і видачі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, уточненої площі земельної ділянки гр. ОСОБА_4.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної прокуратурою Городоцького району Львівської області перевірки за зверненням Суховільської сільської ради встановлено, що 27 сесія 5 скликання Суховільської сільської ради 28.09.2009р. прийняля рішення № 1029 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів по переоформленню і видачі державного акта на право власності на земельну ділянку, уточненої площі, розмірів земельної ділянки ОСОБА_4, за межами населеного пункту та за відсутності проекту відведення земельної ділянки. Зміна меж та площі земельної ділянки, передбачається самим оскаржуваним рішенням, що свідчить про неможливість затвердження технічної документації при відсутності проекту відведення. в порушення перелічених вимог закону. Суховільською сільською радою прийнято рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів по переоформленню і видачі державного акта на право власності на земельну ділянку, уточненої площі, розмірів земельної ділянки ОСОБА_4 за межами населеного пункту, що свідчить про те, що рішення прийнято з перевищенням повноважень та суперечить вимогам земельного законодавства.
Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 20.08.2012 року, що набрала законної сили відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного від 10.04.2013 р., справу передано на розгляд за предметною підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.
За клопотанням представника прокуратури, ОСОБА_4 залучено до участі в справі третьою особою на стороні відповідача без права самостійних вимог на предмет спору.
У судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, надав додаткові пояснення по суті позовних вимог, просить позов задовольнити.
Від позивачів представники не прибули, правової позиції у спорі до суду не надходило.
Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнали повністю, заперечень проти задоволення позову не висловили. Пояснили, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з перевищенням визначених законом повноважень та з порушенням вимог земельного законодавства.
Третя особа на стороні відповідача без права самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 до суду не прибула, представника не направила, правової позиції у спорі до суду не надходило.
Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив подані докази у їх сукупності, та
встановив:
Відповідно до п.1.1-1.2 договору дарування земельної ділянки від 20.07.2009 року (а.с.16-17), зареєстрованому в Державному реєстрі правочинів 20.07.2009р. (а.с.18), ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_4 безоплатно, належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,1040 гектарів, в межах згідно з планом зовнішніх меж земельної ділянки, в тому числі сільськогосподарських угідь - 0,1040 га; з них: ріллі - 0,1040 га, розташовану на території Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області.
Землю надано для ведення особистого селянського господарства. Земельна ділянка яка дарується, не відноситься до земель пайового фонду, про що свідчить довідка, видана Суховільською сільською радою Городоцького району від 17 липня 2009 року за№ 762.
За замовленням ОСОБА_4 ДП "Львівський науково-дослідний та пректний інститут землеустрою" виготовлена Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, по переоформленню і видачі державного акта на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства на території Суховолівської сільської ради Городоцького району Львівської області (а.с.8-22).
Рішенням 27 сесії 5 скликання Суховільської сільської ради від 28.09.2009р. № 1029 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів по переоформленню і видачі державного акта на право власності на земельну ділянку, уточнену площу 0,0999га, розміри і межі даної земельної ділянки, призначеної для ведення особистого селянського господарства в с.Суховоля, гр. ОСОБА_4 (а.с.5).
Головою Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області 10.03.2011 року скеровано прокурору Львівської області та прокурору Городоцького району Львівської області звернення №79 (а.с.23) про проведення перевірки законності рішень 27 сесії 5 скликання Суховільської сільської ради від 28.08.2009р. №№ 1021, 1027, 1028, 1029, 1030,1031 та вжиття за наявності підстав заходів прокурорського реагування, мотивоване тим, що такі рішення прийняті радою з перевищенням повноважень, визначених ст. 12 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу Украйни, в порушення вимог ст.ст. 83, 116 цього Кодексу та ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а тому, відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", підлягають визнанню недійсними в судовому порядку з наслідками передбаченими законом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст.18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Кожна особа відповідно до ч. 1. ст. 6 КАС України має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Суб'єкти владних повноважень, згідно з ч.3 ст.6 КАС України, мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ч.2 ст.6 КАС України).
Повноваження органів прокуратури визначені Законом України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. N 1789-XII далі - Закон України "Про прокуратуру" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
У відповідності до ст. 19 Закон України "Про прокуратуру" предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.
Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
Повноваження прокурора щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів передбачені ст. 20 цього Закону, відповідно до якої, при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає відповідно до ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Діяльність прокурора в адміністративному судочинстві відбувається в конкретних процесуальних формах, передбачених в ч. 3 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру». Такими формами є :
- звернення до суду із позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;
- участь у розгляді судами справ;
- внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Відповідно до ч.2 ст. 60. КАС України, з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор повинен надати адміністративному суду докази, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.
У рішенні Конституційного Суду України від 08. 04.1999 року у справі за № 3 - рп/99 (про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи могло відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, при зверненні прокурора до відповідного суду, прокурор повинен у позовній заяві обґрунтувати обставини, які вказують на існування необхідності захисту інтересів держави.
Подаючи адміністративний позов в інтересах держави в особі Городоцької районної державної адміністрації, управління Держкомзему у Городоцькому районі прокурор вбачає необхідність захисту інтересів держави, оскільки спір, що виник, зачіпає її економічні інтереси - захист права на земельну ділянку.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та вищенаведених норм Закону України "Про прокуратуру" суд констатує подання позову прокурором в порядку та з підстав передбачених законом.
Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. N 2768-III (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
З технічної документації із землеустрою щодо складання документів, по переоформленню і видачі державного акта на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства на території Суховолівської сільської ради Городоцького району Львівської області (а.с.8-22), картографічних матеріалів (а.с.225) судом встановлено, що земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.
Відповідно до п. 12 розділу 10 Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Органи місцевого самоврядування згідно ст.144 Конституції України в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, ним та іншими законами до їх відання.
Рада в межах своїх повноважень приймає відповідно до ч 1. ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» нормативні та інші акти у формі рішень.
Проте Суховільською сільською радою прийнято рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів по переоформленню і видачі державного акта на право власності на земельну ділянку, уточненої площі, розмірів земельної ділянки гр. ОСОБА_4 за межами населеного пункту, відтак рішення прийнято з перевищенням повноважень та суперечить вищенаведеним вимогам чинного законодавства.
Згідно преамбули Закону України " Про землеустрій" від 22.05.2003р. N 858-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.
Землеустроєм відповідно до ст. 1 Закону України "Про землеустрій" є сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.
Проект землеустрою - сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5 - 10 і більше років (ст. 1 Закону України "Про землеустрій").
Землеустрій згідно п. в) ч.1 ст. 20 Закону України "Про землеустрій" проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про землеустрій", погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до п.2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. N 677, - проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли: земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення; земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення.
Проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань відповідно до положень ст. 9, ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» підлягають обов'язковій державній експертизі, що є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, проте ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та висновку експертизи землевпорядної документації не представлено, що вказує на невідповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного на момент його прийняття земельного законодавства.
Відповідно до вимог ч. ч. 7, 8,12-16 ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції що діяла на момент прийняття спірного рішення), - надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок; розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації; підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. Клопотання про відведення ділянок, що надаються Верховною Радою України, подаються до обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів; до клопотання додаються: копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обґрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші матеріали; у заяві громадянина про надання земельної ділянки вказуються бажані її розмір і місце розташування, мета використання; відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка; проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.
Отже, підставою для виникнення прав на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності є рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, прийняте в межах його компетенції.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі встановлених фактичних обставин справи та вищенаведених норм діючого законодавства суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому з урахуванням їх визнання відповідачем, такі підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до положень ст.. 94 КАС України з сторін не стягуються.
Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення 27 сесії 5 скликання Суховільської сільської ради від 28.09.2009р. № 1029 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів по переоформленню і видачі державного акта на право власності на земельну ділянку, уточненої площі земельної ділянки, гр. ОСОБА_4".
3. Судові витрати з сторін не стягуються.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 15.07.2013р. о 17:00 год.
Суддя Коморний О.І.