Справа № 815/3238/13-а
02 липня 2013 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у колегіальному складі:
головуючого судді - Соколенко О.М.
судді - Левчук О.А.,
судді - Аракелян М.М.,
при секретарі - Громовій К.Д.
за участю: представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю);
представника відповідача - Державної міграційної служби України - Ващіліної Н.С. (за довіреністю);
представника відповідача - Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області - Скуріхіної Т.О. (за довіреністю);
третьої особи - ОСОБА_4,
представника третьої особи - ОСОБА_5.(на підставі ордеру та договору);
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом та клопотання відповідача - Державної міграційної служби України про залишення адміністративного позову без розгляду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_6 до Державної міграційної служби України про: визнання незаконним та скасування наказу Державної міграційної служби України № 722-к від 15.08.2012 року про звільнення ОСОБА_6 з посади першого заступника начальника Головного Управління ДМС в Одеській області за власним бажанням; поновлення на посаді першого заступника начальника Головного Управління ДМС в Одеській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15.08.2012 року по дату прийняття рішення судом.
01.07.2013 року через канцелярію суду надійшов уточнений адміністративний позов ОСОБА_6 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, в якому позивач просила суд:
- визнати незаконним Наказ Державної Міграційної служби України № 722-к від 15 серпня 2012 року про звільнення ОСОБА_6 з посади першого заступника начальника Головного Управління ДМС в Одеській області за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України та скасувати його;
- визнати незаконним Наказ Головного управління Державної Міграційної служби України в Одеській області № 255-к від 15 серпня 2012 року про звільнення ОСОБА_6 з посади першого заступника начальника Головного Управління ДМС в Одеській області за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України та скасувати його;
- поновити ОСОБА_6 на роботі на посаді першого заступника начальника Головного Управління ДМС в Одеській області;
- стягнути з Головного управління Державної Міграційної служби України в Одеській області на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 серпня 2012 року по дату прийняття рішення судом.
Разом з цим, в адміністративному позові та в уточненому адміністративному позові, позивач просила суд визнати поважною причину пропуску строку на подачу позову та поновити строк звернення до суду, надавши також відповідну заяву про поновлення строку звернення до суду.
При цьому, суд зазначає, що 25.06.2013 року від Державної міграційної служби України надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких містилось клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки ОСОБА_6 подано позовну заяву з порушенням місячного строку звернення до суду, передбаченого ст.99 КАС України, а саме, через 8 місяців з дня припинення трудових відносин. Разом з тим, як зазначає відповідач, позивач не надала жодних доказів, на підтвердження того, що встановлений законодавством місячний строк пропущений з поважних причин. При цьому, на думку відповідача, факт порушення кримінальної справи не перешкоджає зверненню до суду з позовом про поновлення на роботі, однак ОСОБА_6 знехтувала цим правом.
У судовому засіданні 02.07.2013 року судом поставлено на обговорення клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом та відповідне клопотання Державної міграційної служби України про залишення адміністративного позову ОСОБА_6 без розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні 02.07.2013 року підтримала клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом з підстав, наведених у ньому. Разом з цим, представник позивача заперечувала проти задоволення клопотання представника відповідача - Державної міграційної служби України про залишення позовної заяви без розгляду.
Представник відповідача - Державної міграційної служби України у судовому засіданні 02.07.2013 року підтримала клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, та, разом з цим, просила суд відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Представник відповідача - Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у судовому засіданні 02.07.2013 року підтримала клопотання Державної міграційної служби України про залишення адміністративного позову без розгляду та просила суд відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Третя особа та представник третьої особи у судовому засіданні 02.07.2013 року підтримали клопотання Державної міграційної служби України про залишення адміністративного позову без розгляду та просили суд відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Розглянувши вказані клопотання, заслухавши думку учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання Державної міграційної служби України про залишення адміністративного позову без розгляду підлягає задоволенню, та, відповідно у клопотанні позивача про поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом необхідно відмовити, виходячи із наступного.
Частиною 1 статті 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Зазначеною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як зазначає позивач в адміністративному позові та у заяві про поновлення строку звернення до суду, з 27 жовтня 2011 року вона працювала на посаді першого заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області. 11 липня 2012 року, як вказано позивачем, її було викликано до керівництва Державної міграційної служби України, де їй роз'яснено про необхідність написати заяву про звільнення за особистим бажанням без дати, що нею й було зроблено. Разом з цим, позивач зазначає, що з 16 серпня 2012 року у зв'язку з погіршенням стану здоров'я вона знаходилась на лікарняному. При цьому, згідно даних, зазначених в позові, 20 серпня 2012 року заступником начальника відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь прокуратури Одеської області відносно ОСОБА_6 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 364 КК України та позивача затримано, але 23 серпня 2012 року відносно неї судом був призначений запобіжний захід у вигляді застави.
Також, ОСОБА_6 зазначено, що 31 серпня 2012 року вона була повторно затримана та вже 03.09.2012 року судом було відмовлено в обранні відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, ОСОБА_6 зазначила, що у листопаді 2012 року вона була ознайомлена з матеріалами кримінальної справи, порушеної відносно неї.
Враховуючи вищевикладені обставини та у зв'язку з погіршенням здоров'я, позивач зазначає, що у вказаний період відносно її роботи їй не було нічого відомо, що обумовило ОСОБА_6 у березні 2013 року звернутися з листом до керівництва Державної міграційної служби України, на який 25 березня 2013 року нею отримано відповідь із зазначенням, що з 15 серпня 2012 року позивач звільнена з роботи за власним бажанням на підставі особистої заяви.
Таким чином, позивач вважає, що про порушення своїх прав вона дізналась лише 25 березня 2013 року при отриманні відповідного листа із копією наказу.
Однак, суд не приймає до уваги вказані посилання позивача в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 на ім'я голови Державної міграційної служби України подано заяву про звільнення її із займаної посади за власним бажанням (а.с.41). Вказана заява погоджена 10.08.2012 року.
15.08.2012 року Державною міграційною службою України прийнято наказ № 722 «Про звільнення ОСОБА_6», яким позивача звільнено з посади першого заступника начальника Головного Управління ДМС в Одеській області за власним бажанням (а.с.40).
15.08.2012 року Головним управлінням Державної міграційної служби України прийнято наказ № 255-к «Про припинення виконання обов'язків ОСОБА_6», з якого вбачається, що з 15.08.2012 року ОСОБА_6 вважається звільненою з посади першого заступника начальника Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області (а.с.105).
Відповідно до листка непрацездатності серії АВМ № 559294, виданого лікарнею з поліклінікою ГУМВС України в Одеській області, ОСОБА_6 з 16.08.2012 року по 20.08.2012 року перебувала на лікарняному (а.с.43).
Також, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 знаходилась на лікарняному з 24.08.2012 року по 31.08.2012 року включно, що підтверджується листком непрацездатності серії АВМ № 520041, виданого КУ «Міська клінічна лікарня № 10» (а.с.44).
Відтак, з наведеного вбачається, що при ймовірності необізнаності позивача щодо факту звільнення її з органів ДМС, ОСОБА_6 мала стати до роботи 01.09.2012 року. Разом з цим, як встановлено судом, позивач у вказаний період до місця роботи не з'являлась, що не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні.
При цьому, судом взято до уваги й те, що в період з 31.08.2012 року по 01.09.2012 року, з 05.09.2012 року по 18.09.2012 року та з 19.09.2012 року по 04.10.2012 року ОСОБА_6 перебувала на лікуванні, що підтверджується довідкою КУ «Міська клінічна лікарня № 1» та відповідними виписками КУ «Міська клінічна лікарня № 10» (а.с.46-49).
Водночас, суд акцентує увагу на тому, що у зазначений період позивачу не надавались листки непрацездатності та позивач не зверталась до медичних закладів для їх отримання, що свідчить про те, що у вказаний період ОСОБА_6 не вбачала необхідності надання їх до місця роботи.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2012 року в судовому порядку розглядалось подання слідчого про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 та Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 03.09.2012 року по справі № 4/1522/21191/2012 відмовлено у задоволенні вказаного подання.
13.09.2012 року Апеляційним судом Одеської області Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 03.09.2012 року по справі № 4/1522/21191/2012 залишено без змін.
Відтак, з огляду на зазначене, враховуючи те, що ОСОБА_6 з 13.09.2012 року не перебувала під вартою та з 04.10.2012 не знаходилась на лікуванні, суд приходить до висновку, що з наступного дня після закінчення цього терміну позивач, у разі необізнаності про звільнення із займаної посади, мала б з'явитись до місця роботи та в такому разі б ознайомитись із оскаржуваними наказами. Однак, як з'ясовано судом, у зазначений період позивач не прибула до свого місця роботи - ГУ ДМС України в Одеській області, що дає суду підстави вважати, що позивач знала про факт звільнення її із займаної посади.
Крім того, як вже зазначено судом, позивач була ознайомлена з матеріалами кримінальної справи у листопаді 2012 року. При цьому, як зазначено відповідачем - ДМС України, у матеріалах кримінальної справи наявна відповідь Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 27.08.2012 року відносно Постанови про відсторонення позивача від посади від , в якій ГУ ДМС України в Одеській області повідомлено заступнику прокурора Одеської області, що ОСОБА_6 наказом ДМС України від 15.08.2012 року № 722-к звільнена із займаної посади за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП.
Таким чином, із наведеного також вбачається, що позивач при ознайомленні з матеріалами кримінальної справи у листопаді 2012 року мала можливість дізнатись про існування оскаржуваного наказу № 722-к.
Приписами ч. 3 ст. 99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи встановлюються строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, як вбачається з положень ст. 99 КАС України, початок перебігу строку визначено альтернативно - це день, коли особа: дізналася або повинна була дізнатися про порушення. При цьому, йдеться не про те, коли особа з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналася або повинна була дізнатись про ці рішення, дії чи бездіяльність.
При цьому, суд зазначає, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.
Доказами, які свідчать про день, коли особа дізналася про порушення своїх прав, є розписка про одержання рішення, докази відправки та отримання кореспонденції, акт про відмову одержати документ (надати пояснення), довідки, складені особами, у випадках, передбачених законом.
Також, суд зазначає, що якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися.
Так, на думку суду, позивач після 04.10.2012, пройшовши лікування у медичних закладах та в цей час не перебуваючи під вартою, мала можливість дізнатись про існування оскаржуваних наказів шляхом прибуття до місця роботи або звернення з відповідними листами чи в усній формі. Проте, з матеріалів справи вбачається, що до Державної міграційної служби України з метою встановлення свого статусу як посадової особи ГУ ДМС України в Одеській області та прийняття будь-яких рішень відносно неї позивач звернулась лише 11.03.2013 року, що підтверджується відповідним листом (а.с.10).Разом з цим, доказів звернення безпосередньо до місця роботи позивача - ГУ ДМС України в Одеській області з метою встановлення її статусу як посадової особи цього органу до суду не надано.
Крім того, суд зазначає, що позивачем не зазначено та жодних доказів неможливості звернення до ГУ ДМС України в Одеській області до Державної міграційної служби України з приводу зазначених питань станом до 11.03.2013 року до суду не надано.
Таким чином, на підставі зазначеного, враховуючи, що позивач мала змогу дізнатись про порушення своїх прав після 04.10.2012 року, при цьому звернулась до суду з адміністративним позовом лише 22.04.2013 року, суд дійшов висновку, що позивачем пропущений строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до вимог ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (рішення від 22.10.1996р., 27.02.1980р.).
При цьому, слід зазначити, що судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Таким чином, з позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що жодних належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку вчасного звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, позивач не вказує і не надає, та відповідно судом не встановлено обставин, що свідчать про наявність об'єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк, а отже судом не вбачається підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений строк звернення до суду та будь-яких ґрунтовних обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовними вимогами позивачем не надано та не наведено, що унеможливлює визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд приходить до висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даними позовними вимогами та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, суд вважає необхідним роз'яснити позивачу, що згідно ч.3 ст.155 КАС України, особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 155, 160, 165, 167 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_6 про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом - відмовити.
Клопотання Державної міграційної служби України про залишення адміністративного позову ОСОБА_6 без розгляду - задовольнити.
Адміністративний позов ОСОБА_6 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Повний текст ухвали суду складений та підписаний колегією суддів 05.07.2013 року.
Головуючий суддя О.М. Соколенко
Суддя О.А. Левчук
Суддя М.М. Аракелян