Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
вступна та резолютивна частини
м. Миколаїв.
11:50 год.
09 липня 2013 року справа № 814/2040/13-а
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,
представника позивача: Лукіної В.М.,
представника відповідача: Татарінова В.П.,
представника третьої особи: ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомпрокурора м. Миколаєва, вул. Бузький бульвар, 15, м. Миколаїв, 54015
доМиколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027
третя особа ОСОБА_4, АДРЕСА_1
провизнання протиправними і скасування п. 12-26 розділу 1 рішення від 14.02.13 р. № 25/33
керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя А. О. Мороз
Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
м. Миколаїв.
11:50 год.
09 липня 2013 року справа № 814/2040/13-а
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,
представника позивача: Лукіної В.М.,
представника відповідача: Татарінова В.П.,
представника третьої особи: ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомпрокурора м. Миколаєва, вул. Бузький бульвар, 15, м. Миколаїв, 54015
доМиколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027
третя особа ОСОБА_4, АДРЕСА_1
провизнання протиправними і скасування п. 12-26 розділу 1 рішення від 14.02.13 р. № 25/33
Прокурор м. Миколаєва (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Миколаївської міської ради (далі - відповідач, Міськрада), в якому просить суд визнати протиправними і скасувати пункти рішення відповідача, якими надано дозвіл 15 фізичним особам на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок по вул. Леваневців у м. Миколаєві загальною площею 9556 кв. м за рахунок земель ПП "ЛК Трейдер Україна", з метою передачі їх у власність, для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку і господарських споруд.
До участі у справі вступила ОСОБА_4, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (далі - третя особа) (а. с. 169-171).
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Спірним рішенням відповідача групі фізичних осіб надано дозвіл на складання проектів землеустрою, для подальшої передачі земельних ділянок у їх власність. В той же час, земельна ділянка, на яку розробляються проекти землеустрою, знаходиться в оренді ПП "ЛК Трейдер Україна" на підставі відповідного договору. На думку позивача, відповідач не мав права приймати рішення про надання дозволу на розробку проектів землеустрою, попередньо не розірвавши або не змінивши умови договору із ПП "ЛК Трейдер Україна", тобто позивач вважає, що земельна ділянка на час розробки проектів землеустрою не повинна бути об'єктом інших цивільних правовідносин. Також, позивач зазначає, що на теперішній час земельні ділянки, які мають передаватись заявникам, не сформовані, що виключає можливість надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою на них.
Відповідач позов не визнав, подав заперечення, в яких послався на те, що земельне законодавство передбачає отримання від землекористувача, яким в даному спорі є ПП "ЛК Трейдер Україна" на етапі складання проектів землеустрою тільки погодження і останнє таке погодження в письмовому виді неодноразово надавало. Також зазначає, що формування земельної ділянки відбувається саме на основі виготовлених проектів землеустрою, а тому ним не допущено порушень при прийняті спірного рішення (а. с. 95-98).
Третя особа також заперечила проти задоволення позову, вважаючи, що при його поданні прокурором не обґрунтовано порушення інтересів держави, а крім того, земельне законодавство передбачає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою і такої підстави, на яку посилається прокурор, серед них не передбачено (а. с. 178-181).
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши подані ними письмові докази, суд встановив наступні обставини, яким він надає таку правову оцінку.
20 листопада 2009 р. між Міськрадою і ПП "ЛК Трейдер Україна" було укладено договір оренди землі № 7237, за умовами якого орендодавець - Міськрада надала орендарю - ПП "ЛК Трейдер Україна" для обслуговування придбаного майна по вул. Леваневців 26 в оренду земельну ділянку загальною площею 13131 кв. м, строком на 10 років (а. с. 18-19).
29 січня 2013 р. директор ПП "ЛК Трейдер Україна" надіслав на адресу міського голови листа, в якому клопотав про зменшення розміру орендованої земельної ділянки на 9171 кв. м, до 3960 кв. м (а. с. 109). У подальшому, 27 березня 2013 р. директор ПП "ЛК Трейдер Україна" посвідчив у нотаріуса заяву аналогічного змісту, а 28 березня звернувся до секретаря Міськради із листом про погодження проектів землеустрою фізичним особам.
Наприкінці січня 2013 р. до Міськради надійшли заяви фізичних осіб про надання їм земельних ділянок у власність для будівництва і обслуговування індивідуального будинку (а. с. 31-89).
14 лютого 2013 р. відповідач прийняв оскаржене рішення № 25/33, яким надав згоду заявникам на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель ПП "ЛК Трейдер Україна" для передачі їх у власність для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по вул. Леваневців (а. с. 9-11).
Вважаючи рішення протиправним, 3 квітня 2013 р. прокурор звернувся до Міськради із поданням, яке містить тотожні позовній заяві доводи, в якому вимагав від відповідача впродовж 15-денного строку розглянути подання і вжити заходи для усунення наведених у ньому порушень, припинення незаконних дій посадових осіб та вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності (а. с. 12-15).
Відповідач 10 квітня повідомив позивача, що розгляд подання перенесено на чергову сесію без зазначення дати проведення останньої (а. с. 16).
Вважаючи, що його подання у визначений законодавством строк не розглянуто, на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" позивач звернувся із позовом до Миколаївського окружного адміністративного суду.
В подальшому, своїм рішенням від 16 травня 2013 р. № 28/24 відповідач відхилив подання прокурора (а. с. 149).
При розгляді адміністративної справи, судом було встановлено, що вищевказане рішення містить п. 2, в якому зазначено, що п. 12-26 розділу 1 рішення Міськради від 14 лютого 2013 р. № 25/33, тобто ті пункти, які є предметом оскарження в даній справі, втрачають чинність.
В той же час, позивачем на вимогу суду подано рішення Міськради від 16 травня 2013 р. № 28/24, в якому вищенаведений п. 2 відсутній (а. с. 163-165). Як пояснили представники сторін, п. 2 щодо втрати чинності спірними пунктами рішення від 14 лютого 2013 р. № 25/33 було включено до рішення від 16 травня 2013 р. № 28/24 помилково, у зв'язку із чим і було видано нову редакцію рішення від 16 травня 2013 р. № 28/24, в якій такий п. 2 відсутній.
Враховуючи предмет доказування в даній справі, суд не оцінює правомірність внесення відповідачем змін до свого рішення від 16 травня 2013 р. № 28/24 і зважаючи на те, що на запит позивача Міськрада надала рішення від 16 травня 2013 р. № 28/24, яке викладено в редакції без п. 2 про втрату чинності п. 12-26 розділу 1 рішення Міськради від 14 лютого 2013 р. № 25/33 і такий самий текст рішення від 16 травня 2013 р. № 28/24 міститься на офіційному сайті Міськради, суд виходить з того, що подання прокурора Міськрадою було відхилено, а спірні пункти розділу 1 рішення Міськради від 14 лютого 2013 р. № 25/33 мають чинність.
Щодо підстав звернення прокурора із адміністративним позовом до суду, про відсутність яких наполягає третя особа, суд зазначає наступне.
Третя особа вказує на те, що на підставі ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прокурор має право представляти виключно інтереси держави або громадянина і в позовній заяві повинен зазначити в чому саме полягає порушення цих інтересів, тоді як в даному випадку прокурор таких обставин не наводить. Із цими доводам третьої особи погодитись не можна, оскільки як наведено судом вище, підставою для звернення прокурора до адміністративного суду є відхилення його подання, а не порушення інтересів держави чи громадянина і у випадку відхилення подання ст. 23 ч. 5, 6 Закону України "Про прокуратуру" наділяє прокурора правом звернутись до суду із відповідним позовом безвідносно до наявності порушень прав держави чи громадянина. З цих же міркувань безпідставним є і визначення позивачем в позові органу, в інтересах якого він діє.
В той же час заслуговує на увагу наступне. Фактично доводи позивача щодо незаконності оскарженого рішення зводяться до того, що прийнявши рішення про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою на земельні ділянки, які на даний час орендуються ПП "ЛК Трейдер Україна", відповідач тим самим порушує права останнього, як орендаря, тобто можливо стверджувати, що позовна заява захищає інтереси ПП "ЛК Трейдер Україна". Разом із тим, якщо вказана юридична особа вважає, що спірним рішенням Міськради порушені її права як орендаря, вона не позбавлена права самостійно звернутись із позовом до Міськради про скасування цього рішення. В той же час, як слідує із поданих відповідачем письмових доказів, які наводились судом вище, ПП "ЛК Трейдер Україна" не вважає рішення відповідача від 14 лютого 2013 р. № 25/33 таким, що порушує його права, а навпаки, неодноразово зверталось до Міськради із листами, в яких відмовлялось від частини земельної ділянки та просило погодити проекти землеустрою.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Цей особливий статус землі, як об'єкта правовідносин, полягає у законодавчо встановлених процедурах набуття, зміни та припинення прав на землю, які суттєво відрізняються від таких для інших об'єктів цивільного обігу.
Однією з цих особливостей є попереднє, тобто до набуття прав на землю, розроблення землевпорядної документації, яка надає змогу державі здійснювати контроль за складом, розміром, розташуванням і іншими показниками земельних ділянок, які передаються зацікавленим особам. Так, відповідно до норм ст. 118 ч. 6 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Позивач трактує наведену норму таким чином, що погодження землекористувача - ПП "ЛК Трейдер Україна" в даному випадку повинно бути виражено шляхом розірвання або внесення змін до договору оренди, чого не було зроблено. Суд не погоджується із такими доводами позивача, з огляду на наступне.
Як слідує із системного тлумачення ст. 118 ЗК України, норм Закону України "Про землеустрій" та Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 677, чинного на час розроблення проектів землеустрою і прийняття спірного рішення (втратив чинність 20 лютого 2013 р.), розробка проектів землеустрою є обов'язковою передумовою для подальшого надання земельної ділянки у власність і полягає у виготовленні технічної документації, а також текстових і графічних матеріалів, які фіксують розмір, місцезнаходження земельної ділянки, її межі, категорію земель та інші дані. Розробка проекту землеустрою не є вирішенням юридичної долі земельної ділянки, а є підготовчим етапом (передує) прийняттю рішення про передачу землі у власність, а тому при наданні дозволу на розробку проекту землеустрою достатньо отримати погодження землекористувача, під яким слід розуміти формальну згоду, яка на стадії прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність буде оформлятись у вигляді відповідного договору чи іншого документа, який тягне юридичні наслідки.
Крім того, поза увагою позивача залишились норми ст. 118 ч. 7 ЗК України, згідно якої відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Оскільки в даному випадку йде мова про право особи набути право власності на землю, яке гарантується ст. 14 Конституції України і в системному зв'язку із нормами ст. 3 ч. 3 Конституції України, яка визначає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вищенаведену ст. 118 ч. 7 ЗК України слід розуміти таким чином, що наведений в ній перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню, а тому відповідач не мав правових підстав не надавати заявникам такого дозволу.
Не ґрунтуються на нормах ЗК України і посилання позивача на те, що на час прийняття спірного рішення земельних ділянок як об'єкта цивільних прав не існувало, оскільки вони не були сформовані.
Стаття 791 ч. 1 ЗК України визначає, що формування земельної ділянки полягає у визначення земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Згідно ч. 5 цієї статті, формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок, тобто виготовлення проекту землеустрою і є частиною процедури формування земельної ділянки.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що за змістом ст. 118 ЗК України, на стадії виготовлення проектів землеустрою від землекористувача достатньо отримати погодження, під яким слід розуміти згоду на вилучення у нього земельної ділянки і таке погодження в письмовій формі, в тому числі нотаріальній Міськрада від ПП "ЛК Трейдер Україна" неодноразово отримувала; сам по собі факт надання спірним рішенням дозволу на виготовлення проектів землеустрою, ще не є вирішенням юридичної долі земельної ділянки, під яким слід вважати наступне рішення про затвердження цих проектів і передачу земельних ділянок у власність, як це передбачено ст. 118 ч. 9 ЗК України; виготовлення проекту землеустрою є обов'язковою і необхідною передумовою для формування земельної ділянки.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова у повному обсязі складена
12 липня 2013 р.
Суддя А. О. Мороз