Справа: № 826/5841/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
10 липня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Безименної Н.В., Ісаєнко Ю.А.,
при секретарі: Погорілій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2013 року по справі за їх позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Союз» про стягнення суми заборгованості з акцизного збору по непогашеному податковому векселю, -
ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ПАТ «Комерційний банк «Союз» про стягнення суми заборгованості з акцизного збору по непогашеному податковому векселю в розмірі 2 010 656,60 грн..
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішення, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконне, на їх думку, рішення суду першої інстанції та постановити нове про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є безумовною підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про відутність правових підстав для задоволення позовних вимог, з чим апеляційна повністю погоджується, виходячи з слідуючого.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 липня 2009 року товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Союз-Віктан» ЛТД видано позивачу податковий вексель серії АА № 0940097 на суму 2 108 000,00 грн. Сума платежу за векселем скоригована відповідно актів про фактичне отримання спирту етилового і розрахунок акцизного збору з урахуванням фактично отриманої кількості спирту № 318/21-0 від 21.07.2009 року в сумі 1 089 778,20 грн. та № 319/21-0 від 22.07.2009 року в сумі 1 040 131,40 грн.
ВАТ «Комерційний банк «Союз», правонаступником якого є відповідач, забезпечено авалем зазначений вексель на суму акцизного збору, векселедавцем якого є ТОВ Фірма «Союз-Віктан» ЛТД. Датою настання строку платежу за векселем серії АА № 0940097 було 13.10.2009 року.
Виходячи з положень пп. 14.1.176 п.14.1 ст. 14 ПК України, податковий вексель, авальований банком (податкова розписка) - це простий вексель, авальований банком, що видається векселедавцем: до отримання з акцизного складу спирту етилового, до отримання з нафтопереробного підприємства нафтопродуктів або до ввезення нафтопродуктів на митну територію України і є забезпеченням виконання ним зобов'язання сплатити суму акцизного податку у строк, визначений ст.ст. 225, 229 цього Кодексу.
Отже, податковий вексель є простим векселем і з огляду на відсутність будь-яких спеціальних положень у ПК України щодо питань його видачі, обігу і погашення застосовуються положення загального законодавства України у цій сфері відносин (видачі, обігу і погашення векселів). Єдиною особливістю податкового векселя є використання його у податкових відносинах, проте вказане не змінює суті і змісту загальних вексельних відносин і зобов'язань, а саме: наявність безумовного зобов'язання сплатити визначену у ньому суму коштів. Проте в силу вимог закону, особливість податкового векселя полягає в лише тому, що виплачені за векселем кошти, направляються податковою службою на погашення податкових зобов'язань векселедавця.
Відповідно до ст.32 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, платіж за переказним векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив.
Статтею 77 Уніфікованого закону передбачено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо позовної давності (ст.ст. 70 і 71).
За ст.70 Уніфікованого закону, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС посилаються на те, що строк подачі адміністративного позову ними був пропущений з поважних причин. Так, апелянт зазначає, що Женевська конвенція 1930 року передбачає можливість зупинення та переривання строку, а тому оскарження в судовому порядку дій приватного нотаріуса щодо відмови в протесті щодо неоплати податкових векселів є підставою для переривання строку позовної давності.
Апеляційна інстанція знаходить такі доводи необґрунтованими, з огляду на слідуюче.
Згідно ст. 17 додатку ІІ до Женевської конвенції 1930 року законодавству кожної з Високих Договірних Сторін належить право визначати підстави перерви або зупинення відліку строків позовної давності у разі пред'явлення позовів за переказними векселями в їхніх судах.
У відповідності до ст. 71 Уніфікованого закону перерва перебігу строків позовної давності має силу лише щодо тієї особи, стосовно якої строки перервалися.
Таким чином, Женевська конвенція 1930 року не виключає можливості зупинення та переривання строку давності, проте лише у випадках, встановлених законодавством договірної сторони.
Разом з тим, законодавством України не визначено підстави перерви або зупинення відліку строків позовної давності у разі пред'явлення позовів за переказними векселями в судах.
Посилання апелянта на необхідність застосування до даних правовідносин за аналогією норм ЦК України колегія суддів вважає необґрунтованими, адже, відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Разом з тим, правовідносини щодо строку позовної давності та правил його обчислення - врегульовані. Відсутність в національному законодавстві підстав для перерви або зупинення відліку строків позовної давності не дає підстав вважати, що такі правовідносини є неврегульованими, а є свідченням того, що за законодавством України перевивання та зупинення такого строку - не допускається.
Судом першої інстанції було вірно зазначено, що згідно п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08 червня 2012 року № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» встановлені ст. 70 Уніфікованого закону строки пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб.
За таких обставин Окружним адміністративним судом м. Києва зроблено правильний висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Безименна Н.В.
Ісаєнко Ю.А.