"16" липня 2013 р.Справа № 915/277/13-г
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді Головея В.М.,
Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.
при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.
за участю представників сторін:
Від позивача - Окунь А.В., ( за довіреністю);
Від позивача - Гідулянова Є.М., за довіреністю);
Від відповідача - Кецкало Р.Р., за довіреністю);
Від відповідача - Петров О.Д., (генеральний директор);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Приватного підприємства "СОЮЗ-СТАНДАРТ- ПІВДЕНЬ"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 30.04.2013р.
по справі №915/277/13-г
за позовом Приватного підприємства "СОЮЗ-СТАНДАРТ- ПІВДЕНЬ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Українська Південна Компанія"
про стягнення 327 119, 56 грн.
В судовому засіданні 16.07.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Приватне підприємство "СОЮЗ-СТАНДАРТ- ПІВДЕНЬ" (далі - ПП "СОЮЗ-СТАНДАРТ- ПІВДЕНЬ", позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Українська Південна Компанія" (далі - ТОВ "Українська Південна Компанія", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 327 119,56 грн., з яких: 311 144,64 грн. основного боргу, 15 974,92 грн. трьох відсотків річних та покласти на відповідача судові витрати.
Позов мотивований з посиланням на те, що позивач до досягнення згоди щодо кількості, номенклатури та ціни товару, що підлягає поставці за договором №3 від 25.01.2011р. сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 730 000,00 грн., які були ним сплачені до підписання відповідних специфікацій, оскільки він розраховував на поставку від відповідача товару на більш вигідних умовах, із застосуванням знижки ціни.
Крім того, 16.05.2011р. позивач передав відповідачу дріт у кількості 19,7 тон загальною вартістю 145 876,27 грн. Таким чином загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 875876,27 грн. Оскільки відповідачем вимоги позивача були задоволені частково в сумі 532031,63 грн. позивач просив суд стягнути 327 119,56 грн. , в тому числі 311 144,64 грн. як безпідставно отримані кошти та 15 974,92 грн. трьох відсотків річних.
Також позивач зазначив, що при укладанні договору № 3 від 25.01.2011р. між сторонами не було досягнуто згоди по таким істотним умовам договору поставки, як кількість, номенклатура та ціна товару, сторонами специфікації підписані не були, тобто фактично вказаний договір є неукладеним, а отримані відповідачем грошові кошти та товарно-матеріальні цінності є безпідставно отриманими.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.04.2013р. (суддя Васильєва Л.І.) провадження у справі в частині стягнення 5 600, 00 грн. припинено, в іншій частині позову ПП "СОЮЗ-СТАНДАРТ- ПІВДЕНЬ" відмовлено.
Припиняючи провадження у справі в частині стягнення 5 600,00 грн., суд першої інстанції послався на те, що після звернення ПП "СОЮЗ-СТАНДАРТ- ПІВДЕНЬ" до суду, відповідач частину продукції реалізував та перерахував її вартість позивачу.
Відмовляючи в іншій частині позову, господарський суд зазначив, що надані сторонами докази, свідчать про укладання сторонами договору підряду у спрощений спосіб.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Миколаївської області, ПП "СОЮЗ-СТАНДАРТ- ПІВДЕНЬ" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким стягнути з відповідача суму 311144,64 грн. основного боргу, суму 15 974,92 грн. трьох відсотків річних та покласти на відповідача судові витрати, оскільки порушено норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
ТОВ "Українська Південна Компанія" вважає, що апелянтом не доведено, що рішення суду було прийнято при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, при недоведеності обставин та з порушенням норм матеріального права з підстав викладених у запереченнях на апеляційну скаргу. Отже, рішення суду є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга такою, що не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні 25.06.2013р., відповідно до ст.77 ГПК України, було оголошено перерву до 16.07.2013р.
В судовому засіданні 16.07.2013р. представники позивача в повному обсязі підтримують вимоги апеляційної скарги.
В судовому засіданні представник відповідача та директор просили рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 25.01.2011р. між сторонами було укладено договір №2 про надання дистриб'юційного права, за умовами якого позивачу було надано виключне право на представництво, розміщення та продаж товарів, що випускаються відповідачем на території України та країн СНД.
25.01.2011р. на підставі та на виконання умов дистриб'юційного договору між сторонами було укладено договір поставки (купівлі-продажу) продукції (товару) №3, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця електроди зварювальні із чорних металів у кількості, номенклатурі та по ціні, указаній у специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість згідно умов цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору № 3 поставка товару здійснюється на умовах EXW склад продавця м. Миколаїв, Заводська площа, 7 (ІНКОТЕРМС 2000). За письмовим погодженням сторін умови постачання і доставки окремих партій товару можуть бути іншими, що зазначається сторонами у додатках до цього договору на поставку конкретної партії товару.
Відповідно до п. 2.1 договору №3 загальна вартість договору становить суму усіх укладених торонами специфікацій до нього. Покупець здійснює розрахунки за товар у наступному порядку: попередня оплата - 75% від вартості партії товару, погодженої сторонами у певній специфікації, остаточний розрахунок - 25% від вартості партії товару погодженої сторонами у певній специфікації - протягом двох банківських днів з моменту повідомлення продавця про готовність до відвантаження товару.
Пунктом 2.3 договору № 3 передбачено, що оплата за товар здійснюється на підставі виставлених продавцем рахунків, шляхом перерахування грошових коштів на банківські рахунки продавця. Платіжні реквізити продавця вказуються у виставлених рахунках. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку платника.
Для отримання продукції покупець направляє продавцеві письмову заявку, яка повинна містити наступні відомості: дата складання заявки, марка, діаметр та кількість продукції, адреса місця доставки продукції. (п. 3.1 договору №3). На підставі поданої покупцем заяви продавець з урахуванням вимог договору №2 про надання дистриб'юторського права від 25.01.2011р. формує специфікацію, яка після її підписання повноважними представниками сторін, є невід'ємною частиною цього договору та такою, що породжує взаємні права та обов'язки сторін за цим договором.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання сторонами зобов'язань за договором купівлі-продажу №3 від 25.01.2011р., позивач перерахував відповідачу 730 000,00 грн. до підписання відповідних специфікацій.
Крім того, 16.05.2011р. позивач передав відповідачу дріт у кількості 19,7 тон загальною вартістю 145 876,27 грн. для використання при виготовлені продукції.
Суд обґрунтовано відхилив доводи позивача про те що договір є неукладеним, а отримані відповідачем грошові кошти та товарно-матеріальні цінності є безпідставно отриманими, оскільки визначення договору як неукладеного може мати місце лише на стадії укладання договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.
Припис статті 655 Цивільного кодексу України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Надані сторонами докази, а саме перерахування коштів позивачем (а.с.28-30), заявки позивача від 03.02.2011 року та 22.04.2011р. на виготовлення 51 та 26 тон електродів (а.с.81-82), видаткові накладні на отримання та часткове повернення замовленої продукції (а.с.19-27), листування з відповідачем (а.с.86-92) свідчать про дії, спрямовані на виконання сторонами зобов'язань за договором купівлі-продажу №3 від 25.01.2011року тому посилання позивача на приписи частин 1 і 2 статті 1212, статтю 1213 Цивільного кодексу України є помилковими, судом до уваги не приймаються.
Згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Приписом статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Надані сторонами докази, а саме акт приймання передачі проволоки вагою близько 20 тон від 16 травня 2011 року, заявка позивача від 24.05.2011 року на виготовлення з цієї проволоки електродів(а.с.32, 83) свідчать про укладання сторонами договору підряду у спрощений спосіб.
Надані відповідачем акти інвентаризації на складі готової продукції свідчать про наявність замовлених позивачем електродів.
Вказане вище спростовує доводи позивача щодо передачі відповідачу по акту від 16 травня 2011 року приймання - передачі проволоки вагою близько 20 тон на зберігання.
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Листом від 11.09.2012р. відповідач запропонував свої послуги по реалізації замовленої, але не вибраної продукції, а в разі незгоди з пропозицією - забрати замовлену продукцію. Частину продукції відповідач реалізував та перерахував її вартість, в тому числі платіжними дорученнями від 15.02.2013 року №538 в сумі 4290 грн. та від 25.02.2013 року №550 на суму 1310 грн.(після звернення позивача з позовом).
Отже, в частині стягнення 5600 грн. провадження у справі припинено з підстав, передбачених пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтями 33 та 34 вказаного кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.
Керуючись cm.cm. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 30.04.2013р. по справі №915/277/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.07.2013р.
Головуючий суддя Головей В.М.
Суддя Мирошниченко М.А.
Суддя Шевченко В.В.