04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"02" липня 2013 р. Справа№ 5011-18/6615-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Ільєнок Т.В.
Кропивної Л.В.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії на Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2013р.
за скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії на дії Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві
по справі №5011-18/6615-2012 (суддя Мандриченко О. В.)
за первісним позовом Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації
та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс"
до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"
про звільнення приміщення
за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії;
до Комунального підприємства "Житлорембудсервіс"
про зобов'язання до вчинення дій орендодавцем щодо укладення (подовження дії) договору оренди нежитлового приміщення на новий термін
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2012 р. у справі № 5011-18/6615-2012 первісний позов Першого заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва задоволено повністю: зобов'язано відповідача за первісним позовом ПАТ "Укртелеком" звільнити приміщення загальною площею 19,70 кв. м., вартістю 223 620,00 грн., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шолома Алейхема, 11-а, кв. 45, повернувши зазначене приміщення за Актом приймання-передачі позивачу-2 за первісним позовом - Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва; стягнуто з ПАТа "Укртелеком" в дохід Державного бюджету України 1 073,00 грн. судового збору; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю (арк. с. 5-14).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2012 р. у даній справі Рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2012 р. залишено без змін (арк. с. 15-21)
11.10.2012 р. на виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2012 р. № 5011-18/6615-2012 господарським судом видано накази.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2012 р. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2012 р. у даній справі залишено без змін.
07.05.2013 р. до Господарського суду м. Києва надійшла скарга ПАТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії на дії Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції, у якій боржник просить визнати дії Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови від 02.04.2013 року ВП№37264806 про відкриття виконавчого провадження незаконними; визнати постанову Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві від 02.04.2013 року ВП№37264806 про відкриття виконавчого провадження недійсною з мотивів, зазначених у скарзі.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.05.2013 р. у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії на дії Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві відмовлено повністю.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва суду від 16.05.2013 р., Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.05.2013 року у справі № 5011-18/6615-2012.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала Господарського суду м. Києва прийнята з порушенням норм процесуального права.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Хрипун О.О. № 5011-18/6615/13 від 21.06.2013 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 5011-18/6615/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Корсакові Г.В., керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-18/6615/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді Іоннікова І.А., Кропивна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2013 року, на підставі поданої апеляційної скарги, скаржнику було відновлено строк для подачі апеляційної скарги, порушено по ній провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді Іоннікова І.А., Кропивна Л.В. та призначено розгляд скарги на 02.07.2013 року.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 року враховуючи перебування головуючого судді Корсакової Г.В. на лікарняному та судді Іоннікової І.А. у відпустці, сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В., судді Ільєнок Т.В., Кропивна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 року було прийнято справу № 5011-18/6615/13 для здійснення апеляційного провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Корсакова Тищенко О.В., судді Ільєнок Т.В., Кропивна Л.В.
Скаржник в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.05.2013 р. у справі № 5011-18/6615/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу на дії виконавчої служби у повному обсязі.
Представник Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.05.2013 р. у справі № 5011-18/6615/13.
Прокурор та представники позивачів у судове засідання 02.07.2013 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності прокурора та представників позивачів.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Дослідивши доводи апеляційних скарг, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом м. Києва при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду м. Києва від 16.05.2013 року у справі № 5011-18/6615-2012 прийнята з вірним застосуванням норм процесуального права, є обґрунтованою з наступних підстав.
Згідно зі статтею 124 Конституції України, всі судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 85 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб Державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні вказаних дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного відділу Державної виконавчої служби або до суду за місцем знаходження відповідного відділу Державної виконавчої служби, або до іншого суду згідно з вимогами закону.
Стаття 1212 ГПК України надає право стягувачеві, боржникові та прокурору звертатись до господарських судів зі скаргами на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Як визначено частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Як вбачається з матеріалів справи 02.04.2013 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11.10.2012 року у справі №5011-18/6615-2012, в якій зазначалося, що боржнику надано семиденний строк для самостійного виконання наказу, а саме до 09.04.2013 року.
Звертаючись до місцевого господарського суду із скаргою, скаржник просив визнати дії Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови від 02.04.2013 року ВП№37264806 про відкриття провадження незаконними; визнати постанову Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві від 02.04.2013 року ВП№37264806 про відкриття виконавчого провадження недійсною, оскільки під час її прийняття не дотримано вимог Закону України "Про виконавче провадження", а саме: постанову від 02.04.2013 року з терміном добровільного виконання до 09.04.2013 року отримано скаржником лише 11.04.2013 року; у разі виконання рішення про примусове виселення боржника, останньому надається строк для його добровільного виконання до п'ятнадцяти днів; постанова від 02.04.2013 року не затверджена начальником ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві та не скріплена печаткою ВДВС.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього закону:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
4) в інших передбачених законом випадках.
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
В частині 3 цієї ж статті зазначено також , що виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.
Місцевим господарським судом було вірно встановлено відповідність виконавчого документа, який надійшов до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві вимогам законодавства, яке регулює питання виконання судових рішень.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
З оглянутої в судовому засіданні постанови про відкриття виконавчого провадження вбачається, що вона відповідає вимогам, встановлених для неї ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», а отже державним виконавцем 02.04.2013 року правомірно була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
У відповідності до положень частини 5 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Як видно із матеріалів виконавчого провадження, реєстр відправки кореспонденції було сформовано 03.04.2013 року, тобто на наступний робочий день, однак саму відправку було здійснено 04.04.2013 року, що підтверджується фіскальним чеком №6838 від 04.04.2013 року.
Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
В своїй скарзі скаржник наголошує на порушенні державним виконавцем строку надсилання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.04.2013р., оскільки остання надіслана йому лише 08.04.2013р., тобто з порушенням строків в зв'язку з чим, виконати рішення у добровільному порядку боржнику було неможливо.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження»у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
ПАТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії з заявою про відкладення виконавчих дій та надання строку для самостійного виконання рішення до державного виконавця не зверталось.
Отже боржник не скористався наданим законодавством правом на відкладення виконавчих дій, у зв'язку з не своєчасним отриманням постанов.
На момент розгляду скарги боржник рішення суду від 21.08.2012р., яке набрало законної сили 01.10.2012р., самостійно не виконав.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду, що посилання скаржника на неотримання ним своєчасно постанови про відкриття виконавчого провадження для виконання рішення у добровільному порядку не знайшли свого обґрунтованого підтвердження.
Посилання скаржника на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 37264806 від 02.04.2013р., в порушення п. 1.5.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, не затверджена начальником відділу або його заступником та не скріплена печаткою установи, також спростовуються наступним.
На виконання Закону України «Про виконавче провадження» розроблено Інструкцію про проведення виконавчих дій, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, яка визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.
Підпунктом ґ) пункту 1.5.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, зазначено, що постанова складається і підписується державним виконавцем у необхідній кількості примірників (копій), один з яких (оригінал) залишається у виконавчому провадженні, а інші (копії) направляються за належністю і у випадках, встановлених Законом або цією Інструкцією, затверджуються начальником відділу або його заступником та скріплюються печаткою.
Проте колегія суддів констатує, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено затвердження постанови про відкриття виконавчого провадження начальником відповідної служби, а відповідно і на скріплення печаткою.
Відповідно до п.1.8 Інструкції про проведення виконавчих дій постанова державного виконавця не може бути скасована лише з формальних причин.
Та обставина, що на копії постанови надісланої скаржниці відсутня печатка та підпис начальника відділу, не є підставою для скасування постанови й може бути усунута шляхом звернення до ВДВС з цього питання.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити те, що відповідно до п. 1.12.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за № 489/20802, постанови державного виконавця, а також інші документи виконавчого провадження (крім актів, що складаються за місцем проведення виконавчих дій) складаються за допомогою програмних засобів Єдиного реєстру. У випадку збоїв роботи системи Єдиного реєстру документи виконавчого провадження можуть виготовлятися без використання програмних засобів Єдиного реєстру, про що обов'язково зазначається в документі. Після відновлення роботи Єдиного реєстру такі документи в електронному вигляді негайно вносяться до нього.
Згідно з п. 1.12.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за № 489/20802, ведення Єдиного реєстру, умови доступу до нього та отримання інформації здійснюються відповідно до Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 N 43/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21.05.2003 за N 388/7709 (із змінами).
Як вбачається з матеріалів справи постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 37264806 виготовлена за допомогою програмних засобів Єдиного реєстру, в постанові зазначені усі необхідні реквізити для її виконання в тому числі зазначено повне найменування юридичних осіб - боржника та стягувача, а отже, дана постанова відповідає вимогам чинного законодавства.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Деснянського району управління юстиції у м. Києві від 02.04.2013 року про відкриття виконавчого провадження з огляду на дотримання працівниками виконавчої служби нормативно-правових норм законодавства чинного на момент її винесення.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду м. Києва від 16.05.2013 року у справі № 5011-18/6615-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, прийнята з дотриманням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга, з викладеними у ній підставами, задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційних скарг покладається на боржника (апелянта).
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 102 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.05.2013 року у справі № 5011-18/6615-2012 залишити без змін.
Матеріали справи № 5011-18/6615-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тищенко О.В.
Судді Ільєнок Т.В.
Кропивна Л.В.