15.07.2013 Справа № 920/1122/13
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт», м. Шостка, Сумської області
до відповідача: Управління соціального захисту населення Шосткинської районної державної адміністрації, м. Шостка, Сумської області
про стягнення 27 603 грн. 60 коп.
Суддя Лущик М.С.
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - представник Панченко О.В., доручення б/н від 10.07.2013 року
При секретарі судового засідання Кас'ян А.О.
Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 25 682 грн. 99 коп. основного боргу за спожиту теплоенергію та 1 920 грн. 61 коп. пені, яка виникла за період з 21.10.2011 року по 19.06.2013 року на підставі договору про надання послуг з теплопостачання № 17 від 15.10.2006 року, укладеного між сторонами; та судовий збір в розмірі 1 720 грн. 50 коп.
Відповідач в судове засідання надав заяву б/н від 15.07.2013 року (вх. № 9964 від 15.07.2013), згідно якої відповідач проти позовних вимог не заперечує, із сумою заборгованості згоден та визнає позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши уповноваженого представника відповідача, оцінивши надані докази, суд
15.10.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 17 про надання послуг з теплопостачання.
На виконання умов договору позивач забезпечує відповідача тепловою енергією.
Згідно з пунктом 8 зазначеного договору, споживач (відповідач) зобов'язаний за 3 дні до початку розрахункового періоду сплатити виконавцю вартість послуг, зазначених у договорі, передбачених на розрахунковий період. Кінцеві розрахунки за розрахунковий період проводяться споживачем до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за період з 21.10.2011 року по 19.06.2013 року не сплатив суму боргу за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за вказаний період в розмірі 25 682 грн. 99 коп.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог статті 610 названого Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до поданих позивачем доказів, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з централізованого опалення, за період з 21.10.2011 року по 19.06.2013 року, згідно із договором про надання послуг з теплопостачання № 17 від 15.10.2006 р., укладеним між сторонами у справі, складає 25 682 грн. 99 коп., повністю підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем в повному обсязі.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до пункту 13 договору про надання послуг з теплопостачання № 17 від 15.10.2006 р., за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.
Згідно статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, відповідно до пункту 13 вищевказаного договору, розрахунку позивача, який відповідає вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та вимогам чинного Цивільного кодексу України, сума нарахованої пені за період прострочення з 20.12.2012 року по 19.06.2013 року становить 1 920 грн. 61 коп., тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1 920 грн. 61 коп. за вказаний період ґрунтуються на умовах вищезазначеного договору та підлягають задоволенню.
Згідно поданої заяви б/н від 15.07.2013 року (вх. № 9964 від 15.07.2013), відповідач визнає суму заборгованості в повному обсязі.
У відповідності до приписів частини п'ятої 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
При зазначених обставинах, вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1 720 грн. 50 коп. покладається на відповідача.
У відповідності до пункту 3 позовної заяви № 1277 від 21.06.2013 року позивач з метою забезпечення позову у справі, у відповідності до вимог статей 149, 152 ЦПК України та статті 1074 ЦК України просить суд накласти арешт на майно відповідача та грошові кошти на рахунках у банківських установах.
Відповідно до вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з вимогами статті 67 названого Кодексу, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011р., особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Абзацом другим пункту 3 названої постанови визначено, що достатньо обгрутованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Суд, розглянувши матеріали даної справи встановив, що позивач не надав належних доказів в обґрунтування клопотання про забезпечення позову викладеного у пункті 3 позовної заяви № 1277 від 21.06.2013 року та не вказав яким саме чином невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в даному випадку. В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне залишити без задоволення вищевказане клопотання позивача про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 66, 67, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Гагаріна, буд. 1, код 34113412) про забезпечення позову, викладене у пункті 3 позовної заяви № 1277 від 21.06.2013 року - залишити без задоволення.
2. Позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з Управління соціального захисту населення Шосткинської районної державної адміністрації (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Карла Маркса, 49, код 03198089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Гагаріна, буд. 1, код 34113412) 25 682 грн. 99 коп. боргу, 1 920 грн. 61 коп. пені та 1 720 грн. 50 коп. судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 17.07.2013 року.
Суддя М.С. Лущик