16.07.2013 року Справа № 904/3236/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого Прокопенко А.Є. - доповідач,
суддів: Пруднікова В.В., Крутовських В.І.
При секретарі судового засідання Лазаренко П.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Міхайлов О.В. представник, довіреність №б/н від 23.07.12;
від відповідача: Коробенко О.Ю. представник, довіреність №09/81 від 03.01.13.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика "Феррум" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2013р. у справі №904/3236/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика "Феррум", м. Київ
до публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", м. Маріуполь спільного підприємства публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" "Гірничо-збагачувальний комплекс УКРМЕХАНОБР", м. Кривий Ріг,
про стягнення 4 307 586 грн. 62 коп.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2013р. у справі №904/3236/13 (суддя Коваленко О.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Феррум" 2 451 474 грн. 05 коп. основної заборгованості за договорами №01-07/2010 від 01.07.2010р. та №01-07/2012 від 01.07.2012р; 42 098 грн. 42 коп. 3% річних за договором №01-07/2010 від 01.07.2010р.; 16 387 грн. 32 коп. 3% річних за договором №01-07/2012 від 01.07.2012р.; 68 820 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика "Феррум" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені в сумі 295 815 грн. 73 коп. та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, апеляційний господарський суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика "Феррум" звернулося до публічного акціонерного товариства "ММК ім. Ілліча" в особі спільного підприємства публічного акціонерного товариства "ММК Ілліча" "Гірничо-збагачувальний комплекс УКРМЕХАНОБР" про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 3 201 234 грн. 05 коп. на підставі умов укладеного між позивачем і відповідачем довгострокового договору №01-07/2010 від 01.07.2010р. на виконання робіт з переробки сировини та заборгованості у сумі 750 240 грн. на підставі умов укладеного між позивачем і відповідачем довгострокового договору №01-07/2012 від 01.07.2012р. на виконання робіт з переробки сировини.
Додатково, за порушення строків оплати виконаних робіт, на підставі статті 549 Цивільного кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 209 916грн. 96 коп. пені за договором №01-07/2010 від 01.07.2010р.та 86 708 грн. 07 коп. пені за договором №01-07/2012 від 01.07.2012р.
Крім цього, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, а саме за порушення грошових зобов'язань по своєчасній оплаті виконаних робіт, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 42 098 грн. 42 коп. за договором №01-07/2010 від 01.07.2010р. та 17 389 грн. 12 коп. 3% річних за договором №01-07/2012 від 01.07.2012р.
01.07.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено довгостроковий договір №01-07/2010 на виконання робіт на свій ризик з використанням власних матеріалів і обладнання з сировини позивача по збагаченню кварцитів з отриманням готової продукції у вигляді аглоруди для агломераційного виробництва відповідно ДСТУ-3704:2005, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів, наданих позивачем та відповідачем додатково на вимогу суду в судове засідання.
Відповідно до пункту 2.1. договору вартість послуг по збагаченню становила 125 грн. без урахування ПДВ за одну тону аглоруди з базовим вмістом заліза 54 %. За кожний відсоток або долю відсотка підвищення, або зниження базового вмісту заліза в аглоруді, застосовується приплата, або знижка у розмірі 2 грн. 31 коп. без урахування ПДВ. Загальна вартість договору на момент його підписання складала, відповідно до п. 2.3 умов договору, орієнтовно 30 000 000 грн. без урахування ПДВ, за обсяг збагаченої продукції 250 тисяч тон на рік, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів, наданих позивачем та відповідачем додатково на вимогу суду в судове засідання.
Оскільки відповідно пункту 10.1 договір №01-07/2010 закінчив свою дію 01.07.2011року, сторонами додатковою угодою №1 від 01.06.2011р. до договору №01-07/2010 від 01.07.2010р., термін дії договору був продовжений до 01 липня 2012 року, а в частині взаєморозрахунків договір вважається чинним до повного виконання сторонами зобов'язань, взятих на себе за вищевказаним договором, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів, наданих позивачем та відповідачем додатково на вимоги суду в судове засідання.
01 липня 2012 року між позивачем та відповідачем, у зв'язку з закінченням строку дії договору №01-07/2010, було укладено аналогічний довгостроковий договір №01-07/2012, відповідно до п. 2.1. якого вартість послуг по збагаченню теж складала 125 грн. без урахування ПДВ за одну тонну аглоруди з базовим вмістом заліза 54,0%. За кожний відсоток або долю відсотка підвищення, або зниження базового вмісту заліза в аглоруді, застосовується приплата, або знижка у розмірі 2 грн. 31 коп. без урахування ПДВ. Загальна вартість договору на момент підписання складала (орієнтовно) 30 000 000 грн. без урахування ПДВ, за обсяг збагаченої продукції 250 тисяч тон на рік, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів, наданих позивачем та відповідачем додатково на вимоги суду в судове засідання.
Виконуючи п.1.1 умов договору №01-07/2010 від 01.07.2010р. позивач в період його дії, згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін, та рахунків-фактур до них, виконав взяті на себе зобов'язання на загальну суму 3 201 234 грн. 05 коп., які відповідач прийняв без жодних зауважень щодо їх якості, кількості та вартості і відповідно до пункту 6.2 умов договору зобов'язався оплатити у повному обсязі впродовж 5-ти банківських днів по факту відвантаження згідно підписаних сторонами актів здачі - прийняття робіт, але в порушення умов вищеназваного договору та чинного законодавства України відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт на загальну суму 3 201 234 грн. 05 коп., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем за умовами вищеназваного договору виникла заборгованість у сумі 3 201 234 грн. 05 коп., що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів, наданих позивачем та відповідачем додатково на вимоги суду в судове засідання.
Виконуючи п.1.1 умов довгострокового договору №01-07/2012 від 01.07.2012р. позивач в період його дії, згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписаних повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін та рахунків-фактур до них, виконав взяті на себе зобов'язання на загальну суму 750 240 грн., які відповідач прийняв без жодних зауважень щодо їх якості, кількості та вартості і відповідно до п.6.2 умов договору зобов'язався оплатити у повному обсязі впродовж 20-ти календарних днів по факту відвантаження згідно підписаних сторонами актів здачі - прийняття робіт, але в порушення умов вищеназваного договору та чинного законодавства України відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт на загальну суму 750 240 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем за умовами вищеназваного договору виникла заборгованість у сумі 750 240 грн., що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів, наданих позивачем та відповідачем додатково на вимоги суду в судове засідання.
Приймаючи до уваги, що свою заборгованість перед позивачем за двома вищеназваними договорами на загальну суму 3 951 474 грн., відповідач актом звірки взаєморозрахунків сторін, підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим печатками сторін, станом на 31.10.2012р., визнав у повному обсязі, але претензію позивача від 01.09.2012р. про сплату боргу на загальну суму 3 951 474 грн. залишив без відповіді і задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про примусове стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за двома вищеназваними договорами на загальну суму 3 951 474 грн.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач, посилаючись на те, що після порушення провадження у справі відповідач у добровільному порядку в рахунок оплати боргу, згідно наданих ним і долучених до справи платіжних доручень:
- №1352 від 30.04.2013р. на суму 404 274 грн. 80 коп.;
- №1353 від 30.04.2013р. на суму 342 725 грн. 20 коп.;
- №1394 від 13.05.2013р. на суму 314 549 грн. 60 коп.;
-№1395 від 13.05.2013р. на суму 435 549 грн. 60 коп.
Перерахував позивачеві грошові кошти у загальній сумі 1 500 000 грн., що підтверджується банківськими виписками про отримання позивачем даної суми, які містяться в матеріалах справи, просив суд зменшити суму основного боргу на 1 500 000 грн. і примусово стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальній сумі 2 451 474 грн. 05 коп. на підставі умов укладеного між позивачем і відповідачем довгострокового договору №01-07/2010 від 01.07.2010р. на виконання робіт з переробки сировини та заборгованість у сумі 750 240 грн. на підставі умов укладеного між позивачем і відповідачем довгострокового договору №01-07/2012 від 01.07.2012р. на виконання робіт з переробки сировини.
Відповідно до пункту 6.2. умов договору №01-07/2010 від 01.07.2010р. сторони передбачили, що відповідач оплачує надані позивачем послуги впродовж 5-ти банківських днів з дня підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та отримання рахунків-фактур на оплату, а відповідно до п.6.2 умов договору №01-07/2012 від 01.07.2012р. сторони передбачили, що відповідач оплачує надані позивачем послуги впродовж 20-ти календарних днів з дня підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та отримання рахунків-фактур на оплату.
У п. 6.2. умов договору №01-07/2010 від 01.07.2010р. та п. 7.1 умов договору №01-07/2012 від 01.07.2012р. сторони передбачили, що відповідач за неналежне виконання своїх договірних зобов'язань несе відповідальність згідно умов договору та чинного законодавства України, тоді як відповідно до умов вищеназваних договорів сторони конкретно письмово не узгодили відповідальність відповідача перед позивачем за несвоєчасну оплату наданих йому послуг.
Таким чином факт заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 2 451 474 грн. 05 коп. за умовами договору №01-07/2010 від 01.07.2010р. та договору №01-07/2012 від 01.07.2012р. за надані позивачем відповідачеві послуги повністю підтверджується матеріалами справи.
Додаткові вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України, а саме за порушення грошових зобов'язань по своєчасній оплаті виконаних робіт, 3% річних в сумі 42 098 грн. 42 коп. за договором №01-07/2010 від 01.07.2010р. та 17 389 грн. 12 коп. 3% річних за договором №01-07/2012 від 01.07.2012р. господарським судом задоволено частково в сумі 42 098 грн. 42 коп. за договором №01-07/2010 від 01.07.2010р. та 16 387 грн. 32 коп. 3 % річних за договором №01-07/2012 від 01.07.2012р.
Господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог по стягненню пені в сумі 209 916 грн. за договором №01-07/2010 від 01.07.2010р. та 86 706 грн. 07 коп. за договором №01-07/2012 від 01.07.2012р. з посиланням на те, що умовами вищенаведених договорів такі санкції сторонами не передбачено.
За приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Отже, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.
Проте в договорах умова про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені відсутня.
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України не встановлені випадки, підстави та порядок застосування пені за порушення зобов'язання.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.
З врахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків господарського суду, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика "Феррум", м. Київ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2013р. у справі №904/3236/13 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя А.Є. Прокопенко
Суддя В.В. Прудніков
Суддя В.І. Крутовських
Постанова складена 17.07.2013р.