36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
02.07.2013 р. Справа №917/957/13
Господарський суд Полтавської області
в складі головуючого судді Кульбако М.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Кочерга І.В.
від відповідача: Маслівець С.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства "Зоря" Р, с.Рунівщина Полтавського р-ну Полтавської області
до Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, м.Полтава
про визнання договору недійсним, -
Приватне підприємство "Зоря" Р звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання недійсним додаткового договору "Про припинення договору про встановлення земельного сервітуту від 02.12.2011р. №532400004000789" від 30.07.2012р., зареєстрованого у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області від 30.07.2012р. за №532400004002901, посилаючись на те, що ПП "Зоря" Р не мало на меті розірвати (припинити) договір про встановлення земельного сервітуту від 02.12.2011р. за № №532400004000789.
В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримані в повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, посилаючись зокрема на те, що земельна ділянка, що передавалась за договором про встановлення земельного сервітуту від 02.12.2011р. за №532400004000789, знаходиться серед інших земельних ділянок, які перебувають у користуванні позивача, а тому використання її можливе лише в загальному масиві, в зв'язку з чим відмова від договору та укладення оспорюваного додаткового договору було вчинено під впливом помилки.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник у судовому засіданні позов визнає, проти його задоволення не заперечує, оскільки вважає, що дійсно позивачем та відповідачем була допущена помилка, яка призвела до укладення додаткового договору про припинення основного договору.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановив, що 02 грудня 2011 року між Приватним підприємством "Зоря" Р ("Володар сервітуту") та Полтавською районною державною адміністрацією ("Розпорядник земельної ділянки") було укладено договір про встановлення земельного сервітуту (надалі - Договір), за умовами якого Розпорядник земельної ділянки надає Володарю сервітуту право обмеженого користування земельною ділянкою (земельний сервітут) із земель запасу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно кадастрового плану, який додається, площею 8,60 га., що знаходиться за межами населених пунктів на території Рунівщинської сільської ради Полтавського району, кадастровий № 5324084600000080035.
В договорі сторони погодили права та обов'язки сторін, термін дії договору, розмір плати за встановлення сервітуту та порядок її оплати і умови перегляду, підстави та порядок зміни умов договору та його припинення, а також інші умови, необхідні для даного виду договорів.
Згідно відмітки на останньому аркуші договору, він зареєстрований у відділі Держкомзему у Полтавському районі 02.12.2011 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 532400004000789(а.с.7-9).
30.07.2012 року між Приватним підприємством "Зоря" Р ("Володар сервітуту") та Полтавською районною державною адміністрацією ("Розпорядник земельної ділянки") за взаємною згодою сторін було укладено додатковий договір про припинення договору про встановлення земельного сервітуту, укладеного між сторонами 02.12.2011 року, за умовами якого Розпорядник земельної ділянки надає Володарю сервітуту право обмеженого користування земельною ділянкою (земельний сервітут) із земель запасу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно кадастрового плану, який додається, площею 8,60 га., що знаходиться за межами населених пунктів на території Рунівщинської сільської ради Полтавського району, кадастровий № 5324084600000080035.
Згідно відмітки на копії додаткового договору, він зареєстрований у відділі Держкомзему у Полтавському районі , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 532400004002901(а.с.10).
Як зазначає в позові позивач і підтримується його представником у судовому засіданні, він не мав наміру відмовлятись від використання земельної ділянки, продовжує її використовувати, а додаткова угода укладена внаслідок помилкового включення кадастрового номеру даної земельної ділянки до заяви про відмову від використання інших земельних ділянок.
Як зазначалося вище, відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного:
Згідно частини 5 статті 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних інтересів третіх осіб.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована осіб заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 229 ЦК України встановлено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або використання за цільовим призначенням.
Згідно п.3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що право чин не було б вчинено. При цьому істотною помилкою вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагатиме значних витрат від особи, що помилилася.
Як встановлено судом, земельна ділянка використовувалась та після укладення спірної додаткової угоди продовжує використовуватись позивачем, що підтверджує відсутність наміру позивача про відмову від її використання, з чим погоджується і відповідач, а тому суд приходить до висновку, що спірна додаткова угода укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, оскільки унеможливлює використання земельної ділянки за цільовим призначенням.
Враховуючи викладене, визнання позову відповідачем не суперечить чинному законодавству та не порушує права та законні інтереси третіх осіб, а тому суд приходить до висновку про задоволення позову.
Позивач не наполягає на стягненні судових витрат, про що зазначено у позовній заяві, а тому останні покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним Додатковий договір про припинення договору про встановлення земельного сервітуту, укладений 30.07.2012 року між приватним підприємством "Зоря"Р та Полтавською районною державною адміністрацією.
Повний текст рішення складено 09.07.2013року.
Суддя Кульбако М.М.