Справа № 2/243/5015/2013
243/1988/13-ц
11 липня 2013 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючої - судді Ільяшевич О.В.,
при секретарі Каліух К.М.,
за участі представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янську справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності частку в спільному майні подружжя, поділ майна, що належить на праві спільної сумісної власності,
28 травня 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою, в якій вказувала, що з відповідачем проживала в зареєстрованому шлюбі з 05 вересня 2001 року. Шлюб розірваний у відповідності до рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2013 року. В період шлюбу вони придбали квартиру № 3, розташована в будинку № 12 в м. Миколаївці Слов'янського району Донецької області. Право власності на квартиру зареєстроване за відповідачем. Добровільно розділи спільне набуте майно вони із відповідачем не мають можливості. В зв'язку з цим, а також оскільки з нею залишились проживати діти ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на утримання яких відповідач надає недостатньо коштів, просить суд розділити спільне набуте майно, збільшити її частку у вказаному майні та визнати за нею право власності на 1/3 частки спірної квартири.
02 липня 2013 року позивачка подала до суду уточнену позовну заяву, та не змінюючи підстав позову, просила розділити спільне набуте майно, збільшити її частку у вказаному майні та визнати за нею право власності на 2/3 частки спірної квартири.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1. позов своєї довірительки підтримав в повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві. Крім того вказав, що аліментів, сплачуваних на утримання дітей недостатньо для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку. Пояснив, що позивака в даний час проживає разом із дітьми у своїх батьків. Внаслідок нехватки коштів, позивачка змушена була відмовитись від репетитора по англійській мові. Крім того, пояснив, що діти не займаються в позашкільних закладах, секціях, які б потребували додаткових витрат та особливих умов, стан здоров'я дітей задовільний. Крім того визнав, що заборгованості по аліментам у відповідача немає, позивачка на утримання дітей отримала аліменти у відповідності до рішення про стягнення аліментів.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав частково та пояснив, що дійсно спірна квартира являється спільним майном подружжя, а тому можливо її розділити. Однак вважає, що підстав для відступу рівності частко, вказаних в позовній заяві немає, оскільки його довіритель сплачує на дітей аліменти, не відмовляється брати участь у додаткових витратах, аліменти на утримання надає в більшому розмірі, ніж заробітна плата позивачки, нарівні з позивачкою приймає участь у вихованні та утриманні дітей, що робить і на даний час. Вважає, що слід виділити позивачці у власність ? частку спірної квартири, виходячи з рівності часток спільного майна подружжя.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін в судовому засіданні, суд позов задовольняє частково, виходячи з наступного:
В судовому засіданні встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 05 вересня 2001 року. 16 квітня 2013 року сторони шлюб розірвали. Наведені обставини встановлені рішенням суду від 16 квітня 2013 року (а.с.11). Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, (а.с.9-10). Згідно із договором купівлі-продажу квартири від 06 лютого 2003 року, ОСОБА_4 купив у ОСОБА_7 квартиру № 3, розташована в будинку № 12 в м. Миколаївці Слов'янського району Донецької області. Право власності зареєстроване за ОСОБА_4 (а.с.9).
У відповідності до ст. 60 СК України, визнається, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо)самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За приписами ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може
бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Судом достовірно встановлено, що право власності на спірну квартиру було набуте на час спільного проживання сторін у шлюбі, отже та обставина, що спірна квартира являється об'єктом спільної сумісної власності подружжя презумується у відповідності до закону.
У відповідності до ч.1 ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
У ст. 68 СК України зазначається, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
За приписами ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
В ст.. 70 СК України зазначається, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Згідно із ч. 3 ст. 70 СК України, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК ( 2947-14 ) в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та судової практики, суд приходить до висновку, що збільшення частки у спільному майні одного з подружжя може бути здійснено лише за певних умов, які підлягають доведенню в судовому засіданні. Отже в даному конкретному випадку доведенню підлягає обставина того, що разом із позивачкою проживають неповнолітні діти, а також та обставина, що розмір аліментів, сплачуваний відповідачем розмір аліментів, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей. Отже, на думку суду, в даних спірних правовідносинах саме наявність цих двох умов є підставою для відступу від рівності часток сторін та збільшення частки позивачки.
За змістом ст. ст. 60, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Та обставина, що діти проживають із позивачкою, сторонами не оспорюється, ними визнається, а тому суд визнає її такою, що не підлягає доказуванню.
Як достовірно встановлено в судовому засіданні, з відповідача відраховуються аліменти на утримання дітей і згідно довідки про доходи відповідача № 233 від 01 липня 2013 року в травні 2013 року на утримання дітей з відповідача на користь позивачки відраховано 2615 грн. 43 коп..
Суду не представлено достовірних доказів того, що вказаної суми недостатньо для забезпечення фізичного, духовного розвитку дітей, до того ж, представник позивача в судовому засіданні визнав, що діти не відвідують позашкільні заклади, секції, які потребують збільшених витрат, не потребують витрат на лікування, оскільки мають задовільний стан здоров'я, крім того в судовому засіданні не доведена та обставина, що відповідач не приймає участь у витратах на утримання та розвиток дітей поза сплатою аліментів.
З огляду на викладене, у суду немає достатніх підстав для відступу від рівності часток, оскільки в судовому засіданні не доведено ту обставину, що розмір аліментів, які отримують діти є недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
В зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, та вважає, що слід розділити спірну квартиру, визнавши за позивачкою право власності на ? частку квартири № 3, розташованої в будинку № 12 в м. Миколаївці Слов'янського району Донецької області., залишивши відповідачу у праві власності ? частку спірної квартири.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.
В частині стягнення витрат на правову допомогу, суд виходив з того, що зі сторони позивача брав участь його представник, який діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 25 травня 2013 року (а.с.15), та ордеру(а.с.14). В зв'язку з цим, із врахуванням часу витраченого на участь особи, яка надавала правову допомогу, положень ст. 88 ЦПК України, наданої квитанції від 10 липня 2013 року про отриманий гонорар в сумі 1500 грн ., суд стягує із ОСОБА_4. на користь ОСОБА_3 - 302 грн. 00 коп.( 01 год. 00 хв. судового засідання = 458 грн. 80 коп., з яких 66. % становить 302 грн. 00 коп.).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ПК України, ст. ст. 69-71 СК України, ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» суд, -
Позов задовольнити частково.
Розділити квартиру № 3, розташовану в будинку по вул. Островського, 12, в м. Миколаївці Слов'янського району Донецької області, та визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на ? частку квартири № 3, розташовану в будинку по вул. Островського, 12, в м. Миколаївці Слов'янського району Донецької області, залишивши у власності ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 1/2 частку квартири № 3, розташовану в будинку по вул. Островського, 12, в м. Миколаївці Слов'янського району Донецької області.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: квартира № 3, розташована в будинку по вул. Островського, 12, в м. Миколаївці Слов'янського району Донецької області на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: квартира № 3, розташована в будинку по вул. Островського, 12, в м. Миколаївці Слов'янського району Донецької області судові витрати у виді судового збору в сумі 229(двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 302(триста дві) грн. 00 коп..
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Повний текст рішення виготовлений 15 липня 2013 року.
Головуюча - суддя: О.В.Ільяшевич