Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-ц/778/3748/13р. Головуючий у 1 інстанції Дмитрюк О.В.
Суддя-доповідач Панкеєв О.В.
16 липня 2013 року м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.
суддів Панкеєва О.В., Мануйлова Ю.С.
при секретарі Евальд Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зобов'язання вчинити певні дії, -
У березні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом. В позові зазначила, що їй на підставі договору довічного утримання від 03.12.2005 р. належить житловий будинок АДРЕСА_1. Колишній власник житлового будинку - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2. В лютому 2011 року вона вирішила в повній мірі вступити в свої права власника, але ОСОБА_2 не віддає їй ключі від зазначеного вище будинку та не впускає її на територію.
Вона зверталась з заявою до Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області про вжиття заходів для усунення протиправних дій з боку відповідачів. В порушенні кримінальної справи було відмовлено та рекомендовано звертатись до суду.
Посилаючись на зазначені обставини, просила суд, зобов'язати ОСОБА_4, ОСОБА_2. ОСОБА_2 не чинити їй перешкод в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 та передати всі ключі від замків дверей будинку.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2013 року позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_2 в особі ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на відсутність доказів про порушення прав позивача, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Статтею 214 ЦПК передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.
За вимогами ст. 317, 321, 391 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування або розпорядження своїм майном.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що на підставі договору довічного утримання від 03.12.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1. Право власності позивача зареєстровано в ОП ЗМБТІ (а.с.4).
В обґрунтування вимог у позові ОСОБА_3 вказує, що ОСОБА_5 не відає їй ключі від будинку АДРЕСА_1, та не пускає її до вказаного будинку. Інший доводів порушення її прав зі сторони відповідачів у позові не зазначено. (а.с.2)
У рішенні суду не встановлені обставини яким чином відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 чинять перешкоди ОСОБА_3 у користуванні належному їй будинку АДРЕСА_1 та не зазначено яким чином суд усунув такі перешкоди.
За вимогами ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу у межах заявлених позивачем вимог, заперечень та доказів наданих сторонами. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях .
Клопотань про витребування доказів зі сторони позивача суду першої інстанції та апеляційній інстанції не заявлялося.
За вимогами ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
В суді апеляційній інстанції клопотань про витребування, надання або дослідження доказів відповідно до п.6 ст.295 та ч. 2 ст. 303 ЦПК України, при подачі апеляційній скарзі відповідачем не заявлялося.
Єдиним доказом щодо інформації відносин між сторонами у справі є копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.03.2011 року.
За текстом постанови 17.03.2011 року у відділ міліції звернулася ОСОБА_3, яка просила прийняти заходи до ОСОБА_2 та його брату ОСОБА_2, які чинять перешкоди у доступі до майна по АДРЕСА_1.
В процесі прийняття постанови про відмову в порушенні кримінальної щодо майна по вул. Лейтенантській в м. Запоріжжя по даній інформації була проведена перевірка в ході якої встановлено , що в 2008 році ОСОБА_6 самостійно віддала усі документи ОСОБА_9 Після смерті ОСОБА_6 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виникли неприязні стосунки на ґрунті права володіння житловим будинком № АДРЕСА_1 (а.с.5).
Проте зазначена постанова не містить в собі встановленої інформації що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_2 чинять перешкоди ОСОБА_3
У постанові лише зазначено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виникли неприязні стосунки на ґрунті права володіння житловим будинком, проте навіть не має інформації з яким із ОСОБА_5 або ОСОБА_10 виникли такі стосунки.
За довідкою адресного бюро ОСОБА_2 зареєстрований у АДРЕСА_2 (а.с.6) ОСОБА_4 по АДРЕСА_3 (а.с.7), а ОСОБА_5 по АДРЕСА_4 (а.с.8)
Ані свідків , ані інших будь яких доказів позивачем щодо своїх позивних вимог не надавалося, як і клопотань про їх витребування. Проте відповідачі за рішенням суду заперечують обставини, що вони чинять перешкоди у користуванні власністю відповідачу.
Рішення суду проте, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 чинять перешкоди ОСОБА_3 у користуванні належному їй будинку АДРЕСА_1 ґрунтується на поясненнях позивача, які не є доказами, бо вона не допитулався в якості свідка, відповідно до вимог ст. 57, 62 ЦПК України, а отже на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 11, 60 ЦПК України.
Внаслідок порушення вимог процесуального закону, невідповідності висновків суду матеріалам справи відповідно до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 314, 317 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2013 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: