83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
10.07.2013р. Справа № 905/3134/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Захарченко Г.В. при секретарі судового засідання Зеленевій Т.М. розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива», с.Успенівка, Бердянський район, Запорізька область
до відповідача Приватного підприємства «Фаворіт-Агро», м.Донецьк
про визнання недійсним договору б/н від 12.11.10р.
за участю представників:
від позивача: Шульженко Д.Ю. (за довір.)
від відповідача: Приходько В.В. (за довір.)
Суть справи:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива», с.Успенівка, Бердянський район, Запорізька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства «Фаворіт-Агро», м.Донецьк про визнання недійсним договору б/н від 12.11.10р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на непогодження сторонами всіх істотних умов договору від 12.11.10р., у зв'язку цим просить визнати його недійсним.
Ухвалою від 30.04.13р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/3134/13.
20.05.13р. від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просить відкласти розгляд справи на іншу дату та повідомляє суд, що ТОВ Агрофірма «Нива» не може направити повноважного представника у судове засідання 21.05.13р. через зайнятість у інших судових процесах та відрядженням.
21.05.13р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому повідомив про те, що спірний договір сторонами виконувався та просив відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки вважає, що посилання позивача на недійсність договору є помилковими, та такими, що не відповідають обставинам справи.
05.06.13р. від позивача надійшло клопотання, в якому позивач повідомив суд, що ТОВ Агрофірма «Нива» не може направити повноважного представника у судове засідання 05.06.13р. через зайнятість у інших судових процесах та відрядженням і просить не розглядати справу без участі представника позивача та відкласти розгляд справи на іншу дату.
19.06.13р. позивач надав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що загальна сума авансу, сплаченого відповідачем складає 1625600,00грн.
Ухвалою від 19.06.13р. за клопотанням позивача строк розгляду справи продовжено на 15 днів по 15.07.13р.
10.07.13р. позивач надав заяву про відмову від частини позовних вимог, в якій відмовився від позовних вимог про застосування наслідків недійсності договору поставки від 12.11.10р. Справа розглядається з урахуванням даної заяви.
Представник позивача в судовому засіданні 11.07.13р. підтримав позовні вимоги та просив визнати недійсним договір від 12.11.10р.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Встановив:
12 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива» (продавець) та Приватним підприємством «Фаворіт-Агро» (покупець) укладений договір, згідно якого продавець передає, а покупець приймає та оплачує зерно: пшениця (надалі - продукція), в порядку та на умовах, передбачених договором (п.1.1 договору).
Загальна кількість продукції складає 1100 тонн (п.2.1 договору).
Ціна продукції складає: для 3 класу - 1500грн. за 1 тонну (п.2.2 договору).
Відповідно до п.2.3 договору загальна вартість продукції становить (згідно виставлених рахунків).
Оплата здійснюється покупцем на підставі виставлених продавцем рахунків, шляхом перерахування на його розрахунковий рахунок, на протязі 3 днів.
Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п.6.1 договору).
Договір від 12.11.10р. підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.
Оцінивши договір, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм §1 глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом позову є визнання договору б/н від 12.11.10р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива» та Приватним підприємством «Фаворіт-Агро», недійсним у зв'язку з непогодженням сторонами всіх істотних умов договору - ціни пшениці 2, 4 та 6 класу, а також строку поставки.
За приписами ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як і погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 ГК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При цьому, за змістом п.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Продавцем виставлений покупцю рахунок-фактура на оплату товару.
Згідно наданих відповідачем до матеріалів справи копій видаткових накладних продавцем було поставлено, а покупцем отримано товар, що підтверджується підписом представника покупця на видаткових накладних.
В видаткових накладних до договору, сторони погодили вид товару, що поставляється, його кількість та ціну.
До того ж, у вказаних видаткових накладних мається посилання на договір від 12.11.10р.
Видаткові накладні відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом та підставою для бухгалтерського обліку, тобто це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, та відповідно до приписів ст.ст. 32, 33 ГПК України приймаються судом в якості належних та допустимих доказів.
Правовою підставою для позову, яку визначило ТОВ Агрофірма «Нива», є недотримання вимог, встановлених ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Відповідно до приписів ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Дослідивши додані до матеріалів справи документи, судом встановлено, що на виконання спірного договору відповідачем було прийнято поставлений товар та здійснювалась його оплата, що підтверджується копіями виписок по рахунку.
Факт виконання сторонами спірного договору також підтверджений відповідачем у відзиві на позов.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
Між тим, всі домовленості відносно істотних умов за спірним договором сторони обумовили письмово в видаткових накладних і будь-яких доказів навмисного відхилення сторін від таких домовленостей суду не представлено.
Факт виконання сторонами своїх взаємних зобов'язань вказує на достатність узгоджених умов для повного і належного врегулювання сторонами правовідносин за спірним договором.
Суб'єкти господарських правовідносин вступають у зобов'язання для того, щоб досягти певної мети. Основною метою договору купівлі-продажу є передача права власності на товар від продавця до покупця.
В даному випадку позивач здійснив свій обов'язок з поставки товару належної якості, який був прийнятий відповідачем без зауважень та заперечень.
Отже, передбачені правочином наслідки наступили, а сторони досягли мети, визначеної оспорюваним договором.
Статтями 4-3, 33 ГПК України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Жодних доказів того, що договір від 12.11.10р. є недійсним позивачем не надано.
Таким чином, судом встановлено, що договір від 12.11.10р. укладений у відповідності з вимогами чинного законодавства та фактично виконувався сторонами.
За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки позивачем не доведено факт наявності підстав для визнання договору від 12.11.10р. недійсним в розумінні ст.ст. 203, 215 ЦК України, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.49 ГПК України при відмові в позові, витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 11, 203, 215, 628, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4-3, 22, 33-35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива», с.Успенівка, Бердянський район, Запорізька область до Приватного підприємства «Фаворіт-Агро», м.Донецьк про визнання недійсним договору від 12.11.10р. - відмовити повністю.
Судовий збір покласти на позивача.
В судовому засіданні 10.07.13р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 12.07.13р.
Суддя Г.В. Захарченко