Справа № 430/946/13-ц
іменем України
"12" липня 2013 р. смт.Станиця Луганська Луганської області
Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі:
головуючої Дьоміної О.П.
при секретарі Савченко К.Є.
представників сторін ОСОБА_1,
ОСОБА_2 та ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_2 до приватного підприємця ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по орендній платі за землю, пені від несплаченої суми за кожний день прострочення та 3 % річних від простроченої суми,
19.04.2013 року позивачка звернулася до суду з цим позовом до відповідача, в обґрунтування якого посилалась на наступне:
Між нею і відповідачем 29 березня 2010 року було укладено договір оренди її земельної ділянки. Договір укладений в с. Передільське, Передільської сільської Ради, Станично-Луганського району, Луганської області. Предметом договору є земельна ділянка загальною площею 2,96 га, нормативна оцінка якої складала 13 512,05 грн. Договір оренди був укладений строком на 5 років, за умовами якого орендна плата складала 3 % від вартості земельної ділянки у грошовій формі один раз на рік до 01 січня наступного року і за кожен рік до 01 січня відповідач повинен був сплачувати їй 1297,15 грн.
Відповідно до п. 14 укладеного договору передбачена відповідальність у вигляді пені в розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочки.
Після підписання договору позивачка передала відповідачу земельну ділянку і він приступив до виконання умов договору і щодо виплат за 2010 рік у неї зауважень до відповідача не має.
До 01 січня 2012 року відповідач повинен був сплатити позивачці орендну плату за 2011 рік, але зобов'язання не виконав та грошей не заплатив. За 2011 рік мав сплатити 1 297,15 грн. Тому відповідач порушив ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» за користування земельною ділянкою та не виплатив позивачці платежі встановлені договором від 29.03.2010 року.
У відповідності з п. 14 договору від 29.03.2010 року позивачка має право на виплату пені у розмірі 1% від не сплаченої суми за кожен день прострочки. Відповідач прострочив на 424 дня з 01 січня 2012 року по 01 березня 2013 року, пеня за один день прострочення складає 12,97 грн., а за 424 дня - 5 499 грн. 3% річних від суми боргу 1 297 грн. за 14 місяців прострочки з 01 січня 2012 року по 01 березня 2013 року складає 45 грн.
У зв'язку з чим позивачка і просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з орендної плати за вказаний рік в сумі 1297 грн., пеню за порушення зобов'язань в сумі 5 499 грн. та 3 % річних від простроченої суми в сумі 45 грн., а всього 6 841 грн. та понесені позивачкою і документально підтверджені судові витрати в розмірі 229,40 грн.
В судовому засіданні представники позивачки підтримали вимоги заявлені в позові та наполягали на їх задоволенні, але не оспорювали того факту, що дійсно вказаний договір оренди земельної ділянки не був зареєстрований у встановленому законом порядку.
Відповідач в судове засідання не з'явився, просив суд розглянути справу за його відсутності, а представник відповідача - ОСОБА_3 проти позову категорично заперечував посилаючись на те, що договір оренди земельної ділянки, укладений між сторонами по справі не було зареєстровано у встановленому законом порядку, оскільки згідно ЗУ « Про оренду землі» (в редакції, що діяла на час підписання закону договір оренди землі) набирає чинності після його державної реєстрації. В даному випадку, виходячи зі змісту ст. ст. 210, 640 ЦК України (в редакції, що діяла на час підписання договору),
правочин - договір оренди земельної ділянки не є вчиненим. Крім того, вказаний договір не містить усіх істотних умов договору оренди землі, передбачених ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», а відсутність у договорі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. На думку представника відповідача вказаний договір не є вчиненим і не можуть бути застосовані до правовідносин сторін норми зобов'язального права, на які посилається позивач, не може бути стягнена заборгованість з орендної плати за неукладеним договором, як і пеня та відсотки, а тому в задоволенні вимог позивачу слід відмовити.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:
Згідно з вимогами ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. При цьому ст. 10 ЦПК України зазначає, що сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 11 того ж кодексу вказує на те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.
З копії свідоцтва про розірвання шлюбу видно, що позивачка у шлюбі мала прізвище «ОСОБА_4», а після розірвання шлюбу - «ОСОБА_4» (а.с. 7).
Крім того, судом встановлено, що 04.04.2000 року був виданий Державний акт на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_6, згідно вказаного акту позивачці на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,96 га, яка розташована на території Передільської сільської Ради, земельна ділянка передана у власність для сільськогосподарського виробництва (а.с.6).
Відповідно до договору оренди земельної ділянки він був підписаний сторонами по справі 29.03.2010 року. Згідно з цим договором об'єктом договору є земельна ділянка загальною площею 2,96 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 13 512,05 грн. у цінах 1995 року. Пункт 8 зазначає, що договір укладено строком на 5 років. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій (натуральній) формі. У розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції - 1 297,15 грн. При цьому обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції, строки внесення орендної плати до 1 січня наступного року. В разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 1% несплаченої суми за кожний день прострочення. Згідно з п. 43 вказаного договору він набуває чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації у Станично-Луганському реєстраційному окрузі (а.с.8-9).
Згідно з довідками виданими головою Передільської сільської Ради земельна ділянка, що належить позивачці на праві приватної власності згідно договору оренди знаходиться у користуванні відповідача.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Статті 627 та 6 цього кодексу наголошують, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно вимог статті 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 93 ЗК України вказує на те, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Відповідно до ст. 13 закону України „Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови,
-2-
що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» вказує на те, що істотними умовами договору оренди є об'єкт оренди, строк дії договору, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за несплату та ін. Згідно з ч.3 вищезазначеної статті - відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог ст. ст. 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визначення договору недійсним відповідно до закону.
Стаття 19 ЗУ «Про оренду землі» передбачає, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.
З пункту 8 вказаного договору слідує, що він укладений на строк 5 років, але початок його дії та закінчення не встановлені (а.с.8).
Стаття 210 ЦК України наголошує, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. При цьому перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом - зазначено в ч. 2 цієї статті.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» - договори оренди землі підлягають державній реєстрації, а згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.
Статтею 20 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджений постановою КМУ від 25.12.1998 року за №2073, а відповідно до Указу Президента України від 17.02.2003 року «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру», який в силу ст. 106 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, на Державний комітет України по земельним ресурсам покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок.
Пунктом 43 дослідженого судом договору передбачено, що він набуває чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації в Станично-Луганському районному реєстраційному окрузі.
Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Представники сторін по справі не заперечували проти того, що вищезазначений договір оренди земельної ділянки не був зареєстрований у встановленому законом порядку.
Згідно п. 8 ППВСУ від 06.11.2009 року за №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладання (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. При цьому наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Таким чином, оскільки договір оренди земельної ділянки досліджений судом та підписани сторонами по справі не був зареєстрований у встановленому законом прядку, то в даному випадку і не виникло право оренди земельної ділянки, вказаний договір згідно вище приведених норм законодавства є не вчиненим і тому вимоги позивачки задоволенню не підлягають.
При цьому суд звертає увагу на те, що представнику позивачки роз'яснювались положення ст. 31 ЦПК України щодо зміни предмету або підстав позову, крім того, згідно ухвали суду від 07.06.2013 року позивачка викликалась судом особисто для дачі пояснень, але до суду не з'явилась.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 640, 626, 629, 638, 610 ЦК України, ст. 93 ЗК України, п. 8 ППВСУ від 06.11.2009 року за №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ЗУ «Про оренду землі», Порядком державної реєстрації договорів оренди землі затвердженим постановою КМУ від 25.12.1998 року за №2073 та Указом Президента України від 17.02.2003 року «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру», 3, 10, 11, 31, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по орендній платі за землю, пені від несплаченої суми за кожний день прострочення та 3 % річних від простроченої суми відмовити за необгрунтованністю.
Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Станично-Луганського районного суду Луганської області.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуюча: