15.07.2013
Справа № 434/289/13-ц
Провадження № 2/434/1275/13
10 липня 2013 року Артемівський районний суд міста Луганська в складі:
головуючого - судді Реки А.С.,
при секретарі - Малько А.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Федоренко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Встановив:
У січні 2013 року позивач ОСОБА_3, від імені якого діє представник за довіреністю ОСОБА_1, пред'явив дійсний позов. Просив визнати протиправними дії ЛМКП «Теплокомуненерго» щодо нарахування починаючи з 28.07.2003 р. плати та заборгованості за надання послуг з теплопостачання по о/р НОМЕР_2; зобов'язати ЛМКП «Теплокомуненерго» анулювати повністю наявну заборгованість по о/р НОМЕР_2; зобов'язати ЛМКП «Теплокомуненерго» закрити особовий рахунок № НОМЕР_2, мотивуючи тим, що між відповідачем та позивачем не укладено відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення та тепловодопостачання і тим, що відповідач починаючи з 28.07.2003 р. фактично не надає позивачеві послуг з централізованого опалення та тепловодопостачання.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на задоволені позовних вимог наполягав, обґрунтувавши їх доводами викладеними в позовній заяві.
Представник відповідача Федоренко О.А. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що цивільне законодавство України не передбачає обраного позивачем засобу захисту порушених прав та інтересів, окрім того у позивача відсутній відповідний дозвіл на відокремлення від мережі централізованого теплопостачання.
Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження обставин на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень.
Стаття 24 Закону України «Про теплопостачання» надає споживачу теплової енергії право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.
Згідно частини 6 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови від користування послугою виконавця/виробника має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний в порядку та на підставах, встановлених ЦК України, іншим законом або за домовленістю сторін.
Відповідно до п 34 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 р. № 1497, споживач не має права самовільно, з порушенням проектних рішень переобладнувати і використовувати не за призначенням та псувати санітарно-технічне обладнання житлових будинків і житлових приміщень.
Судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу квартири від 16.06.1997 р. за № 4031 та розташована у багатоповерховому будинку (а.с. 8-9).
Із наданих доказів та пояснень вбачається, що 14.07.2003 р. позивачем було розроблено технічні умови № 160-ТУ, відповідно до яких було дозволено проектування реконструкції системи газопостачання квартири АДРЕСА_1 та наказом Жовтневої адміністрації Луганської міської ради від 17.07.2003 р. № 327 позивачу було надано право на перепланування та переобладнання квартири за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності з затвердженою проектною документацією (а.с. 10-11).
В ході виконання робіт з перепланування та переобладнання належної позивачу квартири, було розроблено та затверджено детальний план встановлення системи газопостачання квартири, який міститься в матеріалах справи (а.с.12-15).
За результатами встановлення системи автономного опалення в квартирі АДРЕСА_1 було складено Акт на пуск газу від 28.07.2003 р. (а.с. 16).
Відповідно до «Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмови споживачів від централізованого теплопостачання», затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 22.11.2005 р. № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 р. за № 1478/11758, які затверджені на виконання п. 25 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (ЦО і ГВП, житлового будинку) при відмови споживачів від послуг ЦО і ГВП.
В силу ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач відповідно до норм законодавства, яке діяло на час обладнання автономного опалення, у встановлений законом спосіб та з дотримання порядку з 28.07.2003 р. відокремився від мереж ЦО та ГВП, тому приходить до висновку про необґрунтованість доводів відповідачів щодо самовільного відключення.
Між тим, з матеріалів справи вбачається, та не оспорюється сторонами, що на момент розгляду справи особовий рахунок № НОМЕР_2, відкритий щодо нарахування оплати за послуги теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 є дійсним і нарахування за надання послуг з теплопостачання ЛМКП «Теплокомуненерго» не припинило.
Згідно ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Вказані законодавчі норми передбачають обов'язковість укладання договору між виробником послуг і споживачем.
Стаття 11 ЦК України у ч. ч. 1, 2 визначає підстави виникнення зобов'язань, зазначаючи, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Окрім того, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини та інші юридичні факти.
З матеріалів справи вбачається, що з 28.07.2003 р. позивач не здійснював оплату за спожиті послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, оскільки, як було встановлено вище, він їх фактично не отримував.
Згідно п.6 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.6 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виробник зобов'язаний проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.
Пункт 5 частини 5 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняє таку форму підприємницької практики як вимога оплати продукції, якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що дії ЛМКП «Теплокомуненерго» щодо продовження нарахування за послуги теплопостачання, що не надаються до квартири позивача, є протиправними та такими, що порушують права власника квартири на оплату послуг, які ним не отримуються.
Стосовно доводів відповідача, що цивільне законодавство України не передбачає обраного позивачем засобу захисту порушених прав та інтересів суд зазначає наступне.
Урегульовуючи питання захисту цивільних прав та інтересів судом, ЦК України у ч. 2 ст. 16, зокрема, зазначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналогічну норму містять положення ЦПК України, відповідно до яких здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України - ст. 4 ЦПК України.
З урахуванням встановлених судом правовідносин та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що починаючи з 28.07.2003 року між позивачем та відповідачем ані юридично, ані фактично не існувало зобов'язань, які б надавали відповідачу право нараховувати позивачу плату та заборгованість за послуги з теплопостачання, а вказані дії відповідача містять протиправний характер, що і є підставою для задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов, з метою приведення порушеного права позивача у відповідність до приписів чинного законодавства України, підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача також підлягають стягненню на користь позивача судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 20, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 1, 24 Закону України «Про теплопостачання», ст.ст. 5, 11, 16, 907 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, Правилами надання населенню послуг з водо-,теплопостачання та водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 р. № 1497, Правилами надання послуг з централізованого опалення, холодному та гарячому водопостачанню та водовідведенню, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, суд, -
Вирішив:
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати протиправними дії Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» щодо нарахування ОСОБА_3 починаючи з 28.07.2003 року плати та заборгованості за надання послуг з теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_2.
Зобов'язати Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» анулювати в повному обсязі наявну заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_2.
Зобов'язати Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» закрити особовий рахунок № НОМЕР_2.
Стягнути з Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (м.Луганськ, вул. К.Маркса, 54, р/р 260383016130 в ФЛОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 304665, код ЄДРПОУ 24047779) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання апеляційної скарги, якщо така скарга не була подана.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області шляхом подання через Артемівський районний суду м. Луганська у десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Повний текст рішення складено та підписано 12.07.2013 року.
Суддя А.С. Река