Справа № 344/375/13- ц
Провадження № 2/344/2161/13
09 липня 2013 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді Польської М.В.
при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..
за участі позивача ОСОБА_2, прокурора Майковського Р.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5,-
ОСОБА_2 звернулася до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування виконкому Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити з мотивів, викладених в позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні 20.05.2013р. позов не визнав, в подальші судові засідання не прибув.
Представник органу опіки та піклування виконкому Івано-Франківської міської ради надав суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав тільки щодо однієї дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, біологічним батьком якої відповідач не є, та про недоцільність позбавлення батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1
Прокурор, що вступив в розгляд даної справи в інтересах дітей, в позові просив відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.07.2008 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано, що посвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.13).
В період шлюбу народилася ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що посвідчується копією свідоцтва про народження (а.с.4) та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, що посвідчується копією свідоцтва про народження (а.с.3).
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 09.02.2011 року було частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та стягнуто з ОСОБА_3 (непрацюючого) в користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по 350 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття ( а.с.11). Рішення набрало законної сили 10.03.2011 року.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що станом на 01.12.2012 року відповідач не сплачує аліментів заборгованість по яких становить 18620 грн., що підтверджується довідкою ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції (а.с.15). А з часу народження дітей ОСОБА_3 не проявляв цікавість до дітей, не брав участі на зборах навчальних та дошкільних закладів, не спілкувався з дітьми, не провідує їх.
Не погоджуючись з доводами позивача суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Вирішуючи спір, суд врахував зазначені роз'яснення Пленуму Верховного Суду України і з'ясував які безсумнівні докази повинні свідчити про ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, у чому полягає винна поведінка відповідача, свідоме нехтування ним своїми обов'язками, чи вживалися до нього заходи реагування, а також досліджує соціально-побутових умов життя та матеріального становища відповідача.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що він дізнався про рішення суду щодо стягнення аліментів з нього, значно пізніше, через те що він перебував на тимчасових сезонних роботах, сплату аліментів буде виконувати по фінансовій можливості, він контактує періодично по телефону з дочкою ОСОБА_4, однак мати не дозволяє бачитися з нею. Що стосується дочки ОСОБА_5, то він знає про те, що він не є біологічний батько даної дівчинки, це і не заперечує його колишня дружина. З врахуванням цього, він і проявляє байдужість та небажання спілкування з дівчинкою, яка не є його дочкою.
Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).
З висновку органу опіки та піклування виконкому Івано-Франківської міської ради вбачається, що дочка ОСОБА_4 любить свого батька, з радістю розповідає про нього, хоче частіше з ним бачитися, однак з інформації психолога, мати не дозволяє доньці зустрічатися з батьком, через що вони контактують у телефонному режимі, або у бабусі по лінії батька. Батько один раз за два роки навчання був присутній на батьківських зборах дочки ОСОБА_4. У проведенні класних заходів батьки участі не приймають, хоча дитина прагне їхньої присутності та активності. Щодо дитини ОСОБА_5, яка відвідує ДНЗ, то дівчинка не згадує батька. Тому, доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, щодо іншої дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 то слід відмовити.
При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).
Суд зазначає, що відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він в тому числі ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Однак таке ухилення щодо однієї із дітей пов'язане з відомими батькові фактами про те, що дочка ОСОБА_5 не є його дочкою, і він не є її біологічним батьком, а не умисне ухилення від спілкування з дитиною та виховання. Окрім того позбавлення батьківських прав, як вже зазначалось вище є винятковим та крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.
При цьому судом роз'яснено право оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини та виключення з запису про народження дитини про нього як батька.
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57?60 ЦПК України.
У цьому випадку особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, повинна довести, що батьки (один із батьків) ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один із батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов'язки.
Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 19, 164 СК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя Польська М.В.