Справа № 344/5499/13-ц
Провадження № 2/344/3396/13
12 липня 2013 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді Польської М.В.
при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..
з участю позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення боргу по договору позики,-
ОСОБА_2 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення боргу в розмірі 75795 грн. за договором позики, 7705 грн. 3% річних, а всього 83500 грн. та судових витрат в розмірі 835 грн. судового збору та 300 грн. витрат на правову допомогу.
В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, в подальшому уточнивши позовні вимоги в сумі 74334.90 грн. заборгованості за договором позики, що еквівалентно 9300 доларів США станом на 10.04.2013 року та 6690.14 грн. 3% річних в період за три роки.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоч про час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку, однак подав заперечення на позов, в якому позовні вимоги не визнав та просив застосувати сплив позовної давності, не обґрунтувавши інші докази щодо неповернення боргу.
Заслухавши пояснення позивача, заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 31.01.2009 року позивач позичив відповідачу 10300 доларів США, які зобов'язувався повернути 02.03.2009 року, про що складено розписку (а.с.25). 06.10.2011 року відповідач повернув 5000 грн., а 23.03.2012 року - 3000 грн., що разом становить 8000 грн., про що зазначено в розписці (зворотній бік).
За вимогами ст.1046 ЦК України за договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Факт підписання відповідачем розписки свідчить про отримання позичальником всієї грошової суми.
Як слідує зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Розпискою передбачено надання позики безпроцентно, однак до 02.03.2009 року.
Даючи оцінку наданим позивачем на підтвердження укладення договору позики письмових доказів (розписки), суд дійшов висновку, що ці докази є підтвердженням факту укладення сторонами договору позики, а саме того, що між ними виникли правовідносини з підстав, передбачених ч.2 ст.11 ЦК України.
Отже, між сторонами було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договорів позики й розписки свідчать про їх укладення відповідно до вимог ст..1046 ЦК України.
Статтею 527 ЦК України передбачено зобов'язання боржника виконати свій обов'язок, а кредитора - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, а також право кожної із сторін у зобов'язанні вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Оскільки, примірник оригіналу договору позики позикодавець ОСОБА_2 надав до справи як доказ неповернення позики в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позика не повернута повністю за мінусом 8000 грн.
Станом на 10.04.2013 року курс валют НБУ встановлений 799.3 грн. за 100 доларів США, а тому з врахуванням поверненої позики в сумі 1000 доларів США, то 9300 доларів США становить 74334.9 грн., які підлягають до стягнення з відповідача.
Відхиляючи доводи відповідача про сплив позовної давності, яка заявлена ним в заперечення на позов, суд звертає увагу на норму ст.264 ЦК України, а саме, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Так, загальна позовна давність в три роки обчислюється з 03.03.2009 року по 03.03.2012 року. Однак, повернувши позивачу 23.03.2012 року - 3000 грн., відповідач вчинив дії, що свідчить про визнання ним свого боргу, тому таку давність перервав. Після переривання позовної давності перебіг позовної давності починається заново (ч.3 ст.264 ЦК).
Що стосується стягнення нарахованих позивачем 3% річних в сумі 6690.14 грн. (74334.9х3%х3 роки), то дані вимоги є такими що підлягають задоволенню.
Згідно частини другої статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Таким чином, порушення, невизнання, оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення кожної особи до суду за захистом свого особистого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.
Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики, 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За змістом ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір, який уточнено позивачем в частці до зменшених вимог в сумі 810.02 грн. та витрати правової допомоги - 300 грн.
На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. 15, 16, 264, 625, 1046, 1049 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,60,88, 209, 212- 215, 224-226 ЦПК України суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, суму боргу за договором позики, 3% річних в загальному розмірі 81025,04 (вісімдесят одна тисяча двадцять п'ять гривень 04 копійки) грн.
Стягнути з ОСОБА_3, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, витрати на правову допомогу в розмірі 300 грн.
Стягнути з ОСОБА_3, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, витрати по сплаті судового збору в розмірі 810,02 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя Польська М.В.