Справа № 117/6967/2012
Провадження № 2/115/52/2013
Іменем України
"03" липня 2013 р. м. Саки
Сакський міськрайонний суд АР Крим у складі головуючого - судді Власенка А.П. при секретарі Новогребелець К.В., за участі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» - Головачова Дмитра Володимировича, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - ПАТ «Страхова група «ТАС») та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої позивачу дорожньо-транспортною пригодою.
Позов мотивований тим, що 24 січня 2011 року внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_4 Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої був пошкоджений належний ОСОБА_1 мопед, а самому позивачу завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості. Майнова шкода, яка полягає у відшкодуванні пошкоджень мопеду і витратах на лікування позивача, була частково відшкодована ПАТ «Страхова група «ТАС» - в сумі 1 488 грн. та 5 023,93 грн. відповідно; 1 000 грн. франшизи були виплачені позивачу ОСОБА_4 Посилаючись на те, що ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди в розмірі 42 000 грн., з яких 7 000 грн. - моральна шкода, завдана пошкодженням належного позивачу транспортного засобу, а 35 000 грн. - моральна шкода, завдана внаслідок ушкодження здоров'я, позивач просить суд її стягнути з відповідачів: 5 000 грн. - з ПАТ «Страхова група «ТАС» (в межах ліміту відшкодування), а 37 000 грн. - з ОСОБА_4 Крім вимог про відшкодування моральної шкоди, позивач просить стягнути з ПАТ «Страхова група «ТАС» майнову шкоду, завдану ушкодженням здоров'я, яка полягає в оплачених втратах на проведене лікування - та витратах на майбутнє санаторно-курортне лікування в загальному розмірі 20 285, 44 грн.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити та пояснила, що ПАТ «Страхова група «ТАС» відшкодувала ту частину матеріальної шкоди, яка беззаперечно є наслідком ДТП; решта майнової шкоди, яка не була відшкодована ані ОСОБА_4, ані страховиком її відповідальності, полягає у витратах на лікування тих захворювань, які є наслідком ДТП, проте не визнані такими відповідальними працівниками ПАТ «Страхова група «ТАС»; причинно-наслідковий зв'язок цих захворювань із ДТП мала підтвердити судово-медична експертиза, яка не була проведена внаслідок неможливості подання позивачем необхідних документів.
Представник відповідача - ПАТ «Страхова група «ТАС» - Головачов Д.В. позов не визнав, просив суд відмовити в ньому та пояснив, що вимога позивача стягнути з ПАТ «Страхова група «ТАС» 5 000 грн. моральної шкоди суперечить законодавству, оскільки на час виникнення спірних правовідносин законом визначений ліміт цього виду відповідальності в розмірі 51 000 грн., 5 % від яких складає 2 550 грн., що і є максимальним розміром відповідальності страховика за моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я; позивачем же розмір відповідальності страховика був визначений на підставі редакції закону, яка набрала чинності після завдання позивачу шкоди відповідачем.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надійшло.
Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи сторін, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 1166, частини 5 статті 1187 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Положенянм пункту 3 частини 1 статті 988 цього Кодексу визначено, що здійснення страхової виплати у разі настання страхового випадку є обов'язком страховика.
Судом встановлено, що 24 січня 2011 року внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_4 Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої був пошкоджений належний ОСОБА_1 мопед, а позивачу завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості; винною у вчиненні ДТП постановою суду у кримінальній справі було визнано ОСОБА_4 (а.с. 6). Цивільна відповідальність ОСОБА_4 була застрахована в ПАТ «Страхова група «ТАС» (а.с. 78). Страховою компанією було обчислено та виплачено (за винятком 1 000 грн. франшизи) завдану ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 2 488 грн. за пошкодження належного позивачу мопеду (а.с. 9) та 5 023,93 грн. і 1993,95 грн. витрат на лікування (а.с 25).
Виходячи з того, що позивачем чи його представником не було надано відповідних вимогам статей 58, 59 ЦПК України доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між ДТП, яке сталося з вини ОСОБА_4, та хворобами позивача, лікування яких не було оплачено страховиком відповідальності винної особи (тромбоз нижньої полої вени, здухвинно-стегновий флеботромбоз ліворуч, посттромботична хвороба), суд не знаходить підстав для стягнення витрат на лікування в розмірі 12 100,44 грн. (11 261,89 грн., витрачених на лікування тромбозу нижньої полої вени, здухвинно-стегнового флеботромбозу ліворуч в період з 20 травня 2011 року до 30 травня 2011 року, і 838,55 грн., витрачених на лікування посттромботичної хвороби в період з 25 листопада 2011 року до 18 січня 2012 року). При цьому суд виходить з того, що призначена судом судово-медична експертиза (а.с. 107) не була проведена з вини позивача - внаслідок ненадання ним необхідних медичних документів (а.с. 112 - 115), а відтак для позивача настали передбачені частиною 1 статті 146 ЦПК України наслідки у вигляді відмови у визнанні відповідного факту. Повторного клопотання про призначення експертизи після повернення справи без виконання призначеної експертизи від представника позивача не надійшло; клопотання ж представника позивача в судовому засіданні 3 липня 2013 року про витребування медичних документів через більш ніж 4 місяці після отримання ОСОБА_1 листа експерта про необхідність надання цих документів (а.с. 112, 114), до того ж без надання доказів про неможливість самостійного їх отримання, розцінюються судом як недобросовісне здійснення своїх процесуальних прав всупереч визначеному частиною 3 статті 27 ЦПК України обов'язку позивача (його представника).
Щодо вимоги про оплату вартості лікування та реабілітації ортопедичної хвороби лівої гомілки в санаторно-курортному закладі в сумі 8 185 грн., то позов в цій частині не підлягає задоволенню внаслідок ненадання позивачем всупереч вимогам частини 3 статті 10 та частини 1 статті 6 ЦПК України доказів на підтвердження цієї суми. Так, позивачем була надана довідка на одержання путівки на санаторно-курортне лікування від 21 грудня 2011 року № 930, яка є дійсною протягом 6 місяців з моменту видачі (а.с. 44), а також рахунок Військової частини А 1514 на санаторно-курортне лікування на суму 8 185 грн. (а.с. 44, зворот). При цьому жодного доказу того, що Військова частина А 1514 є санаторно-курортним закладом ортопедичного (як про це зазначено в довідці від 21 грудня 2011 року № 930) профілю, чи санаторно-курортним закладом взагалі, надано не було. Водночас суд відхиляє твердження представника ПАТ «Страхова група «ТАС» про те, що витрати на санаторно-курортне лікування підлягають лише після їх фактичної оплати, як таке, що суперечить частині 2 статті 1202 ЦК України.
За таких обставин позов в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я позивача в дорожньо-транспортній пригоді 24 січня 2011 року з вини ОСОБА_4, суду надано не було.
Згідно з частиною 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Положеннями пунктів 1 - 3 частини 2 зазначеної статті встановлено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Враховуючи, що протиправність поведінки ОСОБА_4 щодо позивача була встановлена постановою суду у кримінальній справі, а пошкодження майна та ушкодження здоров'я позивача є доведеними фактами, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача моральну шкоду.
При цьому суд не знаходить достатньо обґрунтованим визначений позивачем розмір моральної шкоди в сумі 42 000 грн.
З урахуванням роз'яснень, які містяться в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди в залежності від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
У даній справі судом враховуються тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивача внаслідок значного пошкодження засобу пересування позивача та ушкодження його здоров'я, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, фізичний біль та страждання позивача, який з вини ОСОБА_4 став безстроково інвалідом другої групи, остаточна неможливість відновлення його здоров'я, відсутність зусиль винної особи для добровільного відшкодування моральної шкоди.
Отже, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним та достатнім відшкодуванням завданої позивачу моральної шкоди суму 25 000 грн.
В решті позову про стягнення моральної шкоди слід відмовити.
При цьому на страховика цивільно-правової відповідальності слід покласти частину цього виду відповідальності ОСОБА_4 - в межах визначеного пунктом 22.3 статті 22 та пунктом 9.3 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (редакції, чинній на час настання страхового випадку) ліміту - 5 відсотків від 51 000 грн., тобто в сумі 2 550 грн. В решті моральна шкода підлягає стягненню з ОСОБА_4 - в сумі 22 450 грн.
Відповідно до частин 1, 3 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відтак з відповідачів в дохід держави підлягають стягненню судові витрати, від яких позивач був звільнений при зверненні до суду із позовом (250 грн. = 1 % від стягнених судом 25 000 грн.), пропорційно задоволеній частині позовних вимог щодо кожного із відповідачів - 25,50 грн. з ПАТ «Страхова група «ТАС» та 224,50 грн. з ОСОБА_4
Враховуючи наведене, на підставі статей 23, 988, 1202, 1166, 1187 Цивільного кодексу України, пункту 22.3 статті 22, пункту 9.3 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (редакції, чинній станом на 24 січня 2011 року), керуючись статтями 10, 11, 27, 58, 59, 60, 61, 88, 146, 209, 212 - 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» моральну шкоду в розмірі 2 550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 22 450 (двадцять дві тисячі чотириста п'ятдесят) грн.
В решті позову - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в дохід держави судовий збір в розмірі 25 (двадцять п'ять) грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в розмірі 224 (двісті двадцять чотири) грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання через Сакський міськрайонний суд АР Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Власенко А. П.