Іменем України
14 червня 2013 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.
суддів : Кондора Р.Ю., Куштана Б.П.
з участю секретаря : Сочка І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Рахівського району який діє в інтересах держави в особі Видричанської сільської ради Рахівського району Закарпатської області на рішення Рахівського районного суду від 27 березня 2013 року по справі за позовом прокурора Рахівського району який діє в інтересах держави в особі Видричанської сільської ради Рахівського району Закарпатської області до Рахівської райдержадміністрації, ОСОБА_1 й Управління Держземагенства в Рахівському районі, де третьою особою без самостійних вимог є : Державне підприємство "Рахівське ЛДГ" про визнання недійсними розпорядження голови райдержадміністрації та державного акту на право власності на земельну ділянку, -
У січні 2013 року прокурор Рахівського району який діє в інтересах держави в особі Видричанської сільської ради, звернувся в суд із вищезазначеним позовом, та як на підставу своїх вимог посилався на те, що т.в.о. голови Рахівської райдержадміністрації приймаючи розпорядження № 524 від 18.11.2008 року про передачу ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,20 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель та споруд, яка знаходиться за межами населеного пункту в кв. 7 вид. 91 Устєріцького лісництва ДП "Рахівське ЛДГ" не врахував висновок землевпорядної експертизи № 1183-08 від 27.03.2008 року й тим самим, вийшов за межі наданих йому повноважень. На підставі незаконного розпорядження виготовлено ОСОБА_1 і Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 462350 від 15.12.2008 року. Оскільки розпорядження голови райдержадміністрації суперечить вимогам статей 20, 38, 116 ЗК України, а звідси й державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на підставі незаконного розпорядження є недійсним. Виходячи з наведеного й просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Рахівського районного суду від 27 березня 2013 року відмовлено прокурору в задоволенні позовних вимог.
Прокурор Рахівського району який діє в інтересах держави в особі Видричанської сільської ради подав апеляційну скаргу в якій просить апеляційну інстанцію скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому посилається на те, що рішення суду є неправосудним, оскільки суд дійшов до таких висновків помилково та в супереч матеріалів справи. Такі дії суду призвели до неправильного застосування вимог норм матеріального права та порушення норм процесуального законодавства.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник, прокуратури в особі, Стойко П.М., який діє на підставі посвідчення, підтримав, вимоги скарги й просив задовольнити таку, виходячи з наведених у ній доводів.
Представник Видричанської сільської ради в особі сільського голови Шемота М.М., погодився з вимогами апеляційної скарги.
Представник відповідача ОСОБА_1 в особі ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності, заперечила, вимоги скарги, оскільки ОСОБА_1 набув право власності правомірно, а тому не може нести відповідальність за дії посадових осіб.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, пояснення сторін та обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального й процесуального права при винесенні оспорюваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із правилом ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Проте з рішенням суду першої інстанції не можна погодитись, а тому таке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відхиляючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що виходячи зі змісту ч. 6 ст. 118 ЗК України голова районної державної адміністрації вправі був видавати розпорядження про надання в приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Хоч голова Рахівської РДА й виніс розпорядження про передачу у власність земельної ділянки без внесення змін у цільове використання земельної ділянки, та без зміни меж населеного пункту й необхідності включення цієї земельної ділянки в межі населеного пункту. Проте, право власності є абсолютним та ніхто не може бути позбавлений такого, крім випадків, встановлених законом. Крім цього, ст. 140 ЗК України не передбачає припинення права власності з підстав наведених у позові. Європейський суд з прав людини в справі "Стреч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003 року дійшов висновку, що порушення з боку публічного органу, а не громадянина не являється підставою для позбавлення такого громадянина права на його майно.
Проте такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на вимогах норм чинного законодавства й встановлених обставинах справи.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. А здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України, ст. 4 ЦПК України.
Звертаючись у суд із позовом в інтересах держави, прокурор Рахівського району зазначав, що т.в.о. голови Рахівської РДА приймаючи розпорядження про надання в приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд АДРЕСА_1, вийшов за межі наданих йому повноважень.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 1 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" - виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади, і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 21 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" - місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
А п. "а" ч. 1 ст. 17 ЗК України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Указана норма відсилає до іншої спеціальної норми ЗК України, яка розмежовує повноваження місцевих державних адміністрацій у сфері розпорядження землями державної власності.
Та як слідує з абзацу 1 ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни набувають права власності на земельну ділянку із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Такою нормою, яка визначає повноваження органу виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність являється ст. 122 ЗК України.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 122 ЗК України, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або в користування в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
Дана норма не надає права районній державній адміністрації на її території передавати земельні ділянки із земель державної власності у власність або в користування за межами населених пунктів для будівництва та обслуговування жилого будинку.
Таким право наділена обласна державна адміністрація щодо передавання земельної ділянки на її території із земель державної власності у власність або в користування в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті, ч. 4 ст. 122 ЗК України.
А згідно ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Слід також зазначити що ч. 6 ст. 118 ЗК України передбачає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, і при цьому не визначає повноваження органу виконавчої влади. Такі повноваження органу виконавчої влади визначає ст. 122 ЗК України, яка являється спеціальною нормою по відношенню до ст. 118 ЗК України.
Крім цього, Закарпатським обласним управлінням лісового господарства, 26.04.2006 року попередньо погоджено збір матеріалів на вилучення земельної ділянки із кв. 7 вид. 91 Устєріцького лісництва ДП "Рахівське ЛДГ" площею 0,20 га. для використання ОСОБА_1 в туристично-оздоровчих та рекреаційних цілях, а.с. 7, 8.
Проте, висновок державної експертизи землевпорядної документації від 27.03.2008 р. № 1183-08 стосується вже проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель. Підпунктом 6 п. 10 "Зауваження та пропозиції до землевпорядної документації" цього Висновку передбачено, необхідність обґрунтування відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель за межами населеного пункту (ст. 38 ЗК України). Для реалізації даного проекту необхідно змінити межі населеного пункту з подальшим включенням цієї ділянки в межі села, а.с. 145-146 Кримінальної справи.
Зазначені зауваження не були усунуті, через що, ОСОБА_5 перебуваючи на посаді заступника начальника Рахівського РВЗР, всупереч інтересам служби, внесла до вищезгаданого висновку запис про те, що нібито зауваження в основному виконані, та підготувала проект розпорядження голови Рахівської РДА про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки.
Та постановою Рахівського райсуду від 22.01.2010 року визнано ОСОБА_5 винною в скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. "в" ст. 1 ЗУ "Про амністію" від 12.12.2008 року, та провадження в справі закрито, а.с. 211-212 Кримінальної справи.
А звідси, виносячи розпорядження № 524 від 18.11.2008 року т.в.о. голови Рахівської РДА передав безоплатно в приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,20 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 не маючи на це правових підстав, і діючи при цьому за межами наданих повноважень Рахівській РДА по розпорядженню земельною ділянкою із земель державної власності.
Розпоряджатись спірною земельною ділянкою за межами населеного пункту на цілі передбачені для будівництва та обслуговування житлового будинку входить до компетенції Закарпатської ОДА.
Оскільки розпорядження т.в.о. голови Рахівської РДА не відповідає вимогам норм Земельного законодавства яке в даному спорі має спеціальний статус, а звідси Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 462350 від 15 грудня 2008 року виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером № 2123682200:05:002:0001 площею 0,20 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 2123682200-0107070800003 АДРЕСА_1, також не можна вважати законним, так-як виданий на підставі незаконного розпорядження т.в.о. голови Рахівської РДА.
А посилання суду на вимоги ст. 140 ЗК України за даних правовідносин не має правового значення, оскільки спір стосується повноважень органу виконавчої влади, а не підстав припинення права власності на земельну ділянку.
Що стосується посилання суду на рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Стреч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003 року то таке не може бути взятим до уваги з огляду на таке.
Оскільки, суть спору з яким звернувся в суд прокурор Рахівського району в інтересах держави, стосується законності надання органом виконавчої влади громадянину у власність земельної ділянки. Тобто, такий полягає в правомірності набуття громадянином прав власності. А в справі "Стреч проти Сполученого Королівства" йдеться про вимоги громадянина щодо продовження дії договору оренди з органом виконавчої влади, тобто, ставилось питання пролонгації вже укладеного договору оренди на новий термін.
У справі, що розглядається, обидва суб'єкти земельних правовідносин, діяли в супереч вимог статей 116, 122 ЗК України, а саме, громадянин подав заяву не до органу виконавчої влади, який наділений повноваженням по прийняттю рішення з передання в приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за межами населеного пункту. А Рахівська РДА не надіславши таку заяву до повноважного органу виконавчої влади або прийняття рішення про відхилення такої, діючи за межами своїх повноважень, задовольнила таку заяву громадянина.
Таким чином, висновки наведені в згаданому рішенні Європейського Суду з прав людини не підлягають застосуванню в розглядуваній справі, оскільки не стосуються спірних правовідносин.
Прокурор Рахівського району, що діє в інтересах держави заявив також вимогу про скасування запису державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку.
Як убачалось з п. 22 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі /ЗАТВЕРДЖЕНОГО постановою КМ України від 09.09.2009 р. N 1021/ - запис про державну реєстрацію документа, що посвідчує право на земельну ділянку, у розділі Книги записів у паперовому вигляді скасовується посадовою особою на підставі рішення суду в установленому законом порядку.
Однак, постановою КМ України від 17.10.2012 р. № 1051 затверджено "Порядок ведення Державного земельного кадастру" та визнано такою, що втратила чинність постанова КМ України від 09.09.2009 р. N 1021 "Про затвердження Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі". Та п. 60 "Порядку ведення Державного земельного кадастру" передбачено, що запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.
З вищезазначених норм убачається, що запис про державну реєстрацію документа, що посвідчує право на земельну ділянку, у розділі Книги записів скасовується Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду, якщо визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, а не рішенням суду. За цих обставин, вимога прокурора про скасування запису державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку є неправомірною, а тому не підлягає задоволенню.
Постановою Рахівського райсуду від 22.01.2010 року визнано ОСОБА_5 винною у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. "в" ст. 1 ЗУ "Про амністію" від 12.12.2008 року. Строк звернення до суду починає діяти для прокурора з моменту набрання даною постановою чинності. А тому, такий не пропущено прокурором, та звідси, відсутня необхідність у поновленні такого.
А звідси, відхиляючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував вищенаведеного та помилково вважав, що т.в.о. голови Рахівської РДА вправі видавати розпорядження по передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку за межами населеного пункту.
Приймаючи до уваги наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. А це у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог як обґрунтованих.
Зважуючи на вищезазначене та керуючись вимогами статей 10, 11, 60, 212, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,
апеляційну скаргу прокурора Рахівського району який діє в інтересах держави в особі Видричанської сільської ради Рахівського району Закарпатської області - задовольнити.
Рішення Рахівського районного суду від 27 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 18 листопада 2008 року за № 524 про затвердження проекту землеустрою та передання у власність ОСОБА_1, мешканцю АДРЕСА_2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору загальною площею 0,20 га. АДРЕСА_1 та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 462350 від 15 грудня 2008 року виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером № 2123682200:05:002:0001 площею 0,20 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 2123682200-0107070800003 - визнати недійсними.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.
Головуючий : ____________________
Судді : ______________________