Справа № 127/533/13-ц Провадження № 22-ц/772/1834/2013Головуючий в суді першої інстанції:Бессараб Н.М.
Категорія: 39Доповідач: Вавшко В. С.
"09" липня 2013 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
ГоловуючогоВавшка В.С.,
суддів:Колоса С.С., Іващука В.А.,
При секретарі:Пишному О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30 травня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 30 травня 2013 року позов залишено без задоволення.
На таке рішення ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що з травня 2012 року проживає в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_8 проживає у кімн.НОМЕР_1, що знаходиться поруч.
За клопотанням позивача судом було витребувано з 2-го відділу міліції ВМВ УМВС України у Вінницькій області та з Державної податкової служби у Вінницькій області матеріали перевірки по заявах ОСОБА_8, оглянувши які, судом було встановлено, що ОСОБА_8 дійсно зверталася із письмовими заявами 26.09.2012 року до Вінницької обласної державної податкової служби, 18.10.2012 року до УМВС України у Вінницькій області, 09.11.2012 року до начальника УГБ УМВС України у Вінницькій області, 10.11.2012 року до начальника УГБ УМВС України у Вінницькій області.
Податковим та правоохоронним органами було проведено перевірки по вказаних заявах ОСОБА_8, в ході яких було відібрано пояснення ОСОБА_6, ОСОБА_8 та їх сусідів ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, а також від ОСОБА_13, ОСОБА_14 За результатами перевірок було винесено постанови про відмову у порушенні кримінальної справи по заявах ОСОБА_8
Залишаючи позов ОСОБА_6 без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що письмові звернення ОСОБА_7 від 26.09.2012 року, від 18.10.2012 року, від 09.11.2012 року, від 10.11.2012 року не були направлені на приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_6, оскільки відповідач звернулась до податкових та правоохоронних органів саме для вжиття останніми відповідних заходів реагування, передбачених чинним законодавством України з метою захисту своїх, як вона вважає, порушених прав та інтересів з боку позивача. Твердження позивача про завідомо неправдивість відомостей, викладених у вказаних зверненнях ОСОБА_8, які принизили гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_6 не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні належними та допустимими доказами.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини та правильно застосовані норми матеріального права.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1 роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Згідно з роз'ясненнями п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1 суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Зі змісту заяв ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_6 займається адвокатською діяльністю і веде прийом громадян у себе в кімнаті АДРЕСА_1 (а.с. 113).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, установ, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Колегією суддів з'ясовано, що по заявам відповідача проводилась перевірка і відповідачем отримано відповіді від посадових осіб згідно Закону України «Про звернення громадян» (а.с. 114, 115).
У судовому засіданні апеляційного суду колегією суддів з'ясовано, що ОСОБА_7 зверталась з письмовими зверненнями до податкової міліції, з метою з'ясувати наявність у ОСОБА_6 права зайняття підприємницькою діяльність та дотриманням у зв'язку із цим вимог податкового законодавства.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивач не довів та не надав доказів поширення негативної і недостовірної інформації ОСОБА_8 у її зверненні до Державної податкової служби у Вінницькій області та органів внутрішніх справ.
За таких обставин, та в силу ст.308 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя : (підпис)
Судді : (підписи)
З оригіналом вірно :