Справа № 2-309/11
іменем України
20.06.2011 року
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області
в складі: головуючої судді Городівського О.А.,
при секретарі Ніколаєнко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргород
цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до
Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 банк Аваль»
про відшкодування шкоди завданої працівником відповідача,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3
У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «ОСОБА_2 Аваль»в якому виклав прохання про стягнення з відповідача на його користь шкоди, заподіяної діями керуючої Миргородським відділенням ВАТ «ОСОБА_2 банк Аваль», ОСОБА_3, при виконанні нею своїх службових повноважень, зловживаючи яким, вона привласнила кошти позивача в національній валюті, доларах США. Позивач просив стягнути кошти, які він вніс на депозитні рахунки по договорам та упущену вигоду.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що ОСОБА_1 26 серпня 2004 року уклав з відповідачем договір на вклад «Універсальний»№ 20/02-02/77 та на виконання умов договору передав керуючій готівкою 37000 грн. терміном на 6 місяців під відсоткову ставку 19 % річних. У зв'язку з цим на його ім'я був відкритий рахунок № 262501077/77. 26 лютого 2005 року відповідно до умов договору закінчився його строк дії. На пропозицію керуючої Миргородським відділенням Банку ОСОБА_3 строк дії договору було пролонговано до 26 травня 2007 року. В подальшому даний договір був пролонгований до 26.11.2005 року потім до 26.05.2006 року, а також до 26.05.2007 року. Позивач вказує, що в період дії договору 30.05.2005 року він поповнив рахунок на суму 25350 грн., а в період з вересня 2004 року по серпень 2006 року ним отримані відсотки в сумі 2909 грн. 61 коп. та знято кошти з рахунку в сумі 25250 грн. Залишок на рахунку становив 34190 грн.
В подальшому 26 листопада 2007 року ОСОБА_1 уклав з відповідачем договір на вклад «Універсальний»№ 20/02-02/19 та на виконання умов договору передав керуючій готівкою 74000 грн. терміном на 6 місяців до 25 травня 2008 року під відсоткову ставку 19 % річних.
25 травня 2008 року ОСОБА_1 уклав з відповідачем договір на вклад «Універсальний»№ 20/02-02/17 та на виконання умов договору передав керуючій готівкою 95000 грн. терміном на 6 місяців до 27 листопада 2008 року під відсоткову ставку 19 % річних.
27 листопада 2008 року позивач вказує, що уклав з відповідачем договір на вклад «Універсальний»№ 035/05-13/17 та на виконання умов договору передав керуючій готівкою 21050 дол. США . терміном на 2 місяців до 27 січня 2009 року. під відсоткову ставку 25 % річних.. Договір було пролонговано до 27 березня 2009 року. 30.12.2008 року позивач отримав відсотки по договору в сумі 446,95 дол. США 16.02.2009 року - 446,96 дол. США, а 03.03.2009 року 403,70 дол. США.
У зв'язку із закінченням терміну дії договору ОСОБА_1 звернувся до Миргородського відділення банку з пропозицією повернути кошти по вкладам, однак відповідач не повернув йому вкладів та не сплатив відсотків, що спонукало його звернутись до суду.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі та стягнути на його користь 368748 грн. дійсної шкоди та 212387 грн. упущеної вигоди, які обрахував як проценти по договору. Суду пояснив, що договори банківського вкладу він укладав у кабінеті начальника Миргородського відділення ОСОБА_3, де кожного разу підписував договір в двох екземплярах. ОСОБА_3 готівку приймала безпосередньо в своєму кабінеті та власноручно виписувала ордер, який скріплювала печаткою банку, копію ордеру видавала на руки. При цьому в нього не було сумніву в законності вчинюваних дій та наявності у представника банку необхідного обсягу повноважень. Відсоткова ставка була йому запропонована ОСОБА_3 і він погоджувався на запропоновані умови. Кошти він з рахунків не знімав, а по його закінченню або пролонгував договір або перекладав кошти на новий договір. На останньому судовому засіданні позивач посилаючись на погане самопочуття вказав, що по жодному з договорів кошти не отримував, а постійно вносив готівкою кошти за кожним новим договором. Суд відноситься кредитно до даної зміни свідчень, так як вони суперечать іншим доказам, які містяться в матеріалах справи.
Представник позивача адвокат ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав визначених статтею 1172 ЦК України.
Представник відповідача, ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності, позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. У заперечення позову пояснив, що позивачем не доведено факт вчинення правочину - укладення банківського договору вкладу між ним та ПАТ «ОСОБА_2 банк Аваль», а надані позивачем договори є нікчемними. Крім того, у відповідача відсутні дані про укладення вказаних позивачем договорів, так як грошові кошти від позивача на виконання умов цих договорів до каси банку не надходили і зазначені у договорах рахунки не відкривалися. Крім того, відповідно до посадової інструкції та довіреності до компетенції начальника Миргородського відділення ОСОБА_3 не входило приймання готівкових коштів від клієнтів банку та виписувати касові документи, тому відсутня підставі відшкодування шкоди банком, за дії свого працівника, так як навіть якщо ОСОБА_3 і привласнила кошти позивача, то в той момент вона не виконувала службових обов'язків.
З цих підстав, а також інших, викладених у письмових запереченнях на позов, представник відповідача вважав, що у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 26 серпня 2004 року уклав з відповідачем договір на вклад «Універсальний»№ 20/02-02/77 та на виконання умов договору передав керуючій готівкою 37000 грн. терміном на 6 місяців під відсоткову ставку 19 % річних. У зв'язку з цим на його ім'я був відкритий рахунок № 262501077/77. 26 лютого 2005 року відповідно до умов договору закінчився його строк дії. На пропозицію керуючої Миргородським відділенням Банку ОСОБА_3 строк дії договору було пролонговано до 26 травня 2007 року. В подальшому даний договір був пролонгований до 26.11.2005 року потім до 26.05.2006 року, а також до 26.05.2007 року. В період дії договору 30.05.2005 року позивач вказує, що поповнив рахунок на суму 25350 грн., а в період з вересня 2004 року по серпень 2006 року ним отримані відсотки в сумі 2909 грн. 61 коп. та знято кошти з рахунку в сумі 25250 грн. Залишок на рахунку становив 34190 грн.
В подальшому 26 листопада 2007 року ОСОБА_1 уклав з відповідачем договір на вклад «Універсальний»№ 20/02-02/19 та на виконання умов договору передав керуючій готівкою 74000 грн. терміном на 6 місяців до 25 травня 2008 року під відсоткову ставку 19 % річних.
25 травня 2008 року ОСОБА_1 уклав з відповідачем договір на вклад «Універсальний»№ 20/02-02/17 та на виконання умов договору передав керуючій готівкою 95000 грн. терміном на 6 місяців до 27 листопада 2008 року під відсоткову ставку 19 % річних.
27 листопада 2008 року позивач вказує, що уклав з відповідачем договір на вклад «Універсальний»№ 035/05-13/17 та на виконання умов договору передав керуючій готівкою 21050 дол. США . терміном на 2 місяців до 27 січня 2009 року. під відсоткову ставку 25 % річних.. Договір було пролонговано до 27 березня 2009 року. 30.12.2008 року позивач отримав відсотки по договору в сумі 446,95 дол. США 16.02.2009 року - 446,96 дол. США, а 03.03.2009 року 403,70 дол. США.
Як вбачається із договорів та первісних свідчень позивача йому було не повернуто відповідачем кошти лише за договором від 27 листопада 2008 року в сумі 21020 дол. США.
У відповідності з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 статті 1172 Цивільного Кодексу України передбачаено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 1999 року до зникнення 16 березня 2009 року, працювала начальником Миргородського відділення Полтавської обласної філіалу АППБ «Аваль»та після зміни назви начальником Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції «ОСОБА_2 Аваль». Відповідно посадових інструкцій начальника Миргородського відділення ПОФ АПБ «Аваль»та Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції «ОСОБА_2 Аваль»ОСОБА_3, остання на час укладення договорів з позивачем зобов'язана була забезпечувати здійснення відділенням всіх операцій, повне та якісне обслуговування клієнтів; продаж банківських продуктів та залучення на обслуговування якомога більше клієнтів та мала право на заміщення будь якого працівника банку, в тому числі і касира, операціоніста-касира, забезпечувала належний стан організації касової роботи відділення, а також, згідно наказу № 915 від 30 вересня 2008 р. мала право першого підпису касових документів відділення, на підставі діючих на той час довіреностей , мала право підписувати від імені АППБ «Аваль»документи з питань, що стосуються розрахунково-касового обслуговування вкладів громадян, підписувати від імені ВАТ «ОСОБА_2 Аваль»розрахунково-касові документи (прибуткові, видаткові та реєстри) і одержувати майно, тому суд приходить до переконання, що неправомірні дії керуючої відділенням ОСОБА_3, які виразились у привласненні коштів позивача використовуючи його довіру до всесвітньовідомої банківської установи, здійснювались нею в робочий час при виконанні покладених на неї службових обов'язків, тобто при виконанні роботи зумовленої посадовою інструкцією та в межах повноважень викладених в довіреностях.
Не внесення коштів ОСОБА_3 до каси банку, які вона отримала від позивача за умови укладення депозитних договорів, свідчить про її протиправне використання свого службового становища шляхом його зловживання, що спричинили ОСОБА_1 шкоду.
Спірні договори від імені відповідача укладені та підписані ОСОБА_3 -начальником Миргородського відділення Полтавського обласного філіалу АППБ «Аваль», а пізніше начальником Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_2 Аваль». Прибуткові ордери також заповнені особисто ОСОБА_3 на бланках банківської установи та скріплені печаткою Миргородського відділення банку.
Згідно ч.4 ст.95 ЦК України керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданою нею довіреності.
Повноваження представника відповідача ОСОБА_3 на укладення та підписання депозитних (вкладних) договорів та будь-яких документів, пов'язаних з виконанням цих договорів, від імені банку передбачені довіреностями від 21 серпня 2004 року і від 27 грудня 2006 року.
Суд не бере до уваги посилання представника Банку на те, що кошти від позивача за зазначеними договорами до каси Банку не надходили і рахунки по згаданих депозитних договорах не відкривалися, оскільки ці обставини не спростовують факту передачі позивачем коштів відповідальному працівнику Банку, тим більше що проведення по касі отриманих коштів та відкриття рахунків не могло залежати від волі вкладника. Крім цього за умовами згаданих договорів (п. 2.2), вказані рахунки зобов'язувався відкрити ОСОБА_2, а у виданих вкладнику прибуткових валютних ордерах банком були зазначені і номери згаданих рахунків, які відповідали змісту договорів.
Доказом того, що ОСОБА_3 при вчинення протиправних дій щодо коштів клієнтів Миргородського відділення ВАТ «ОСОБА_2 Аваль»зловживала своїми службовими повноваженнями в приміщенні відділення та в період робочого часу є те, що ошукані клієнти, серед яких ОСОБА_1, звернулись із заявами про повернення депозитів безпосередньо до Полтавської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_2 Аваль». Кількість ошуканих клієнтів, яких більше 70 чоловік свідчить про непоодинокі факти протиправних дій керуючої та відсутність належного контролю за її службовою діяльністю зі сторони керівництва банку.
Із системного аналізу статей й 22 та 1192 ЦК України шкода, яку суд вважає за необхідне зобовязати ВАТ «ОСОБА_2 Аваль»відшкодувати ОСОБА_1, заподіяну протиправними діями керуючої Миргородським відділенням ОСОБА_3, являється сумою коштів переданих позивачем, як вклад за договором від 27 листопада 2008 року на вклад «Універсальний»№ 035/05-13/17, так як по іншим договорам, строк по яких закінчився набагато раніше, позивач кошти трансформував на укладення нових договорів, які укладались в день закінчення попередніх договорів, про що стверджував позивач в первинних своїх свідченнях.
Кошти в іноземній валюті підлягають оцінці відповідно курсу Національного банку України на момент розгляду справи ( 100 дол. США = 797,33 грн.) .
Позовні вимоги щодо стягння з відповідача як заподіяної шкоди відсотків за прострочення виконання грошового зобоввязання, не являєються шкодою, тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.ст. 81, 84, 88 ЦПК України в зв'язку з частковим задоволенням позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1103 грн.., що становить 28,8 % від всієї суми понесених позивачем судових витрат -державне мито 1700 грн. та 120 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 2000 грн. оплати послуг адвоката (а.с.1, 2,19) .
Керуючись ст.ст.10, 11,81, 88, 213-215, 294 ЦПК та ст. 1172 ЦК України ,
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково .
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» (01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди 167837 грн. 96 коп. (сто шістдесят сім тисяч вісімсот тридцять сім гривень дев'яносто шість копійок) .
В решті позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «ОСОБА_2 Аваль»- відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» (01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 1103 грн. 02 коп (тисячу сто три гривні дві копійки) у рахунок відшкодування судових витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя:
ОСОБА_6