ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
09 липня 2013 року 08:15 № 826/8990/13-а
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профіт»
доЦентрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку
третя особаДержавна казначейська служба України
прозобов'язання вчинити дії
12.06.2013 р. до судді Окружного адміністративного суду міста Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профіт» (надалі - ТОВ «КУА «Профіт») до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (надалі - ЦТД НКЦПФР), в якому просить суд зобов'язати відповідача здійснити дії щодо повернення незаконно отриманих коштів у розмірі 1700грн.
Після усунення недоліків позовної заяви позивачем, ухвалою Окружного адміністративного суду від 01.07.2013 р. провадження по справі було відкрито, залучено третю сторону без самостійних вимог на сторін відповідача та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання з'явились представники позивача, які позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять позов задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначають, що після скасування Окружним адміністративним судом м. Києва від 20.11.2012 р. по справі №2а-12101/12/267 постанови ЦТД НКЦПФР про накладення санкції за правопорушення №12-ЦД-1-КУА-л від 26.07.2012 р., відповідачем не було повернуто кошти в розмірі 1 700 грн., що сплачені позивачем на виконання постанови ЦТД НКЦПФР про накладення санкції за правопорушення №12-ЦД-1-КУА-л від 26.07.2012 р.
В судове засідання не з'явився представник відповідача та третьої особи, які про час та місце були повідомлені належним чином і порядку передбаченому положеннями ст.33 та ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), клопотання про розгляд справи за їх відсутності не подавали, інформації про причини неявки в судове засідання не надходило.
Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Зважаючи на неявку представника відповідача в судове засідання, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
09.07.2013 р. до судді Окружного адміністративного суду м. Києва надійшли заперечення ЦТД НКЦПФР (вх. №03-4/45175 від 08.07.2013 р.), в яких проти позовних вимог заперечує, зазначають що подання на повернення коштів має подавати не ЦТД НКЦПФР а інші установи, які контролюють отримання коштів.
Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
26.07.2012 р. ЦТД НКЦПФР було винесено постанову №12-ЦД-1-КУА-л про накладення санкції за правопорушення, яким на позивача було накладено штраф в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн.
Платіжним дорученням №148 від 15.08.2012 р. позивач сплатив адміністративний штраф згідно постанови №12-ЦД-1-КУА-л від 26.07.2012 р. в розмірі 1 700 грн.
Водночас, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2012 р. по адміністративній справі №2а-12101/12/2670 було адміністративний позов ТОВ «КУА «Профіт» задоволено повністю, та:
ь визнано протиправною та скасовано постанову ЦТД НКЦПФР про накладення санкції за правопорушення №12-ЦД-1-КУА-л від 26.07.2012 р.;
ь визнано протиправною та скасовано вимогу ЦТД НКЦПФР стосовно усунення порушень законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму №05-ЦД-1-КУА від 26.07.2012 р.;
ь присуджено з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями ЦТД НКЦПФР на користь ТОВ «КУА «Профіт» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 139,49 грн.
Водночас, позивач вважає що відповідач протиправно не повернув кошти позивачу, що були сплачені за скасованою постановою, чим порушено права та інтереси позивача, а тому звернувся до суду за їх захистом.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії, затверджена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України №226 від 10.12.2002 р. (надалі - Порядок №226).
Так, п.5 Порядку №226 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (ОСОБА_1.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Подання в довільній формі надається платником до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Державного казначейства України, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування (ОСОБА_1.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ, реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), адреси та номера контактного телефону, суми платежу, що підлягає поверненню, способу перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів або готівкою шляхом оформлення чека чи поштовим переказом на адресу, визначену в цій заяві.
При цьому, відповідно до п.3 Порядку №226 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державного казначейства України з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення платежів здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Державного казначейства України, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, що не мають рахунків у банках, може здійснюватись у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, вказані у поданні або заяві платника (його довіреної особи).
З наведеного вбачається, що повернення надмірно сплачених платежів, можливо при наявності наступних чинників: наявність факту надмірної сплати коштів та подання заяви платником до відповідно органу.
Водночас, як вбачається із змісту позовної заяви позивача, що підтверджується позивачем в судовому засіданні, ТОВ «КУА «Профіт» до ЦТД НКЦПФР із заявою для отримання подання не звертався.
Водночас, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В п.1 ч.1 ст.3 КАС України розтлумачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В ст.6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Положеннями ч.1 та ч.2 ст.17 КАС України, передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Водночас, суд дійшов висновку, що підтверджується матеріалами справи, що порушених прав, інтересів позивача ЦТД НКЦПФР не має.
Більше того, відповідно до ч.7 ст.45 Бюджетного кодексу України перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію наведеної банкетної норми, Кабінетом Міністрів України 16.02.2011 р. прийнято постанову №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету», якою встановлено, що перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (далі - перелік), згідно з додатком.
Відповідно до приписів зазначеної постанови, контроль за справлянням надходжень бюджету за ЦТП НКЦПФР (так як і за НЦЦПФР) не зафіксовано. Водночас, суд акцентує увагу, що за кодом класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції» контроль здійснюється Державною податковою службою, Державною виконавчою службою та Державною митною службою.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що повернення сплачених позивачем коштів може бути проведено органом Державного казначейства за поданням або органу Державної податкової служби або Державної виконавчої служби.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.
Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір не відшкодовується.
Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профіт» до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
Суддя Б. В. Санін