ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
03 липня 2013 року 15:44 № 826/8425/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., суддів: Добрівської Н.А., Шейко Т.І., при секретарі Окис Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомАдвокатського об'єднання «Фактор права»
доДержавної реєстраційної служби України
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
за участю представників сторін:
від позивача - Пшенько С.М.
від відповідача - Гришина Н.В.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Адвокатське об'єднання «Фактор права» (далі по тексту - позивач, АО «Фактор права») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної реєстраційної служби України (далі по тексту - відповідач, ДРС України) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2013 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 11 червня 2013 року.
У попереднє судове засідання 11 червня 2013 року позивач та представник відповідача не з'явились, у зв'язку з чим суд відклав розгляд справи на 20 червня 2013 року.
У попередньому судовому засіданні 20 червня 2013 року представник позивача позов підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2013 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 03 червня 2013 року.
У судовому засіданні 03 липня 2013 представник позивача наполягав на задоволенні позову, з підстав викладених у ньому. Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала та надала суду копію відповіді, направлену позивачу за наслідками розгляду його звернення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
11 березня 2013 року позивач звернувся до відповідача зі зверненням у формі листа №3, в якому просив надати роз'яснення щодо порядку внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про адвокатів - учасників адвокатського об'єднання.
04 квітня 2013 року листом №544/22-13-7.2/2 відповідач повідомив АО «Фактор права», що з метою надання відповіді на порушенні у листі останнього питання, ним направлено лист Недержавній некомерційній професійній організації «Національна асоціація адвокатів України» для висловлення останньою пропозицій з приводу поставлених у зверненні позивача питань.
Посилаючись на те, що розгляд порушених у листі від 11 березні 2013 року №3 питань та надання на нього відповіді віднесено до повноважень ДРС України, яка станом на день звернення до суду не надала такої відповіді, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати останнього надати відповіді та роз'яснення на питання, поставлені у листі від 11 березня 2013 року №3.
Надаючи правову оцінку доводам позивача, викладеним в адміністративному позові, суд приходить до наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищезазначених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на таке.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, АО «Фактор права», обґрунтовуючи вимоги щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною, посилається на положення Закону України «Про звернення громадян».
Так, преамбулою Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996р. № 393/96-ВР з наступними змінами та доповненнями у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР), закріплено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Виходячи із змісту преамбули предметом регулювання Закону є порядок звернення до органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб.
У зв'язку з тим, що організаційно-правовою формою позивача є адвокатське об'єднання, яке згідно положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 15.08.2012р. №5076-VI є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту, дія Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР взагалі та, зокрема, статті 20 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР, не поширюється на правовідносини щодо розгляду звернень юридичних осіб до органів державної влади.
З огляду на викладене, а також те, що під час розгляду справи, представник позивача не навів жодного правового обґрунтування щодо правомірності застосування у спірних правовідносинах положень Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР, зокрема щодо строків розгляду звернення юридичної особи та надання на нього відповіді, суд приходить до висновку про недопущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо ненадання відповіді на лист АО «Фактор права» від 11 березня 2013 року №3.
Викладені висновки суду узгоджуються з позицією Донецького апеляційного адміністративного суду, викладеною в ухвалі від 22 травня 2012 року у справі № 2а/1270/1644/2012 та Київського апеляційного адміністративного суду, викладеною в ухвалі від 08 лютого 2011 року у справі №2а-8406/10/2670.
Крім того, суд звертає увагу, що у самому листі від 11 березня 2013 року позивачем не зазначено строк, протягом якого він просить надати відповідь за результатами розгляду його листа. У зв'язку з чим, а також з метою надання повної та обґрунтованої відповіді, ДРС України було направлено запит до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» для висловлення останньою пропозицій з приводу поставлених у зверненні позивача питань, за результатами отримання якої і було надано відповідь.
Також суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача щодо зобов'язання ДРС України надати відповіді та роз'яснення на питання, які поставлені у листі від 11 березня 2013 року №3, оскільки під час розгляду справи представником відповідача надано суду копію відповіді від 02 липня 2013 року №544/22-13-72/3, направлену позивачу за результатами розгляду його листа від 11 березня 2013 року.
Посилання представника позивача на те, що у наданому листі відсутні відповіді на поставлені питання, суд до уваги не приймає, оскільки його суть не є предметом розгляду у даній справі.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б повністю спростовували доводи відповідача, позивач суду не надали.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя - А.І. Савченко
Судді: Н.А. Добрівська
Т.І. Шейко