"09" липня 2013 р.Справа № 916/911/13
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шевченко В.В.
суддів: Мирошниченко М.А., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Закордонська Н.Б. - за дорученням
від відповідача: Ігнатьєв Ю.О. - за дорученням
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АПРЕЛЬ 2008"
на рішення господарського суду Одеської області
від 15 травня 2013 року
у справі №916/911/13
за позовом Приватного підприємства "ІТАЛ КЕРАМІКА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПРЕЛЬ 2008"
про стягнення 68 521 грн. 64 коп.
Склад колегії суддів змінений згідно розпорядження заступника голови Одеського апеляційного господарського суду № 475 від 08.07.2013 р.
04.04.2013 р. Приватне підприємство "ІТАЛ КЕРАМІКА" (далі позивач, ПП) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПРЕЛЬ 2008" (далі відповідач, ТОВ) про стягнення грошових коштів у сумі 68.521 грн. 64 коп.
Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором поставки № 406 від 04.01.2011 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, а саме: будівельно-оздоблювальних матеріалів, внаслідок чого має борг по їх оплаті в сумі 34.649 грн. 50 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а також 2896 грн. 85 коп. - пені за період з 04.10.2012 р. по 01.04.2013 р., 8714 грн. 36 коп. - 45 % річних за період з 04.10.2012 р. по 01.04.2013 р., а також відшкодувати понесені судові витрати на сплату судового збору за подання позову в сумі 1720 грн. 50 коп.
Заявою від 30.04.2013 р. позивач просив суд стягнути з ТОВ на свою користь: 39268 грн. 40 коп. - боргу; 21919 грн. 85 коп. - 45 % річних за період з 26.10.2011 р. по 15.05.2013 р.; 7333 грн. 39 коп. - пені за період з 26.10.2011 р. по 15.05.2013 р.
Відповідач відзив на позов не надав та будучи своєчасно та належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, внаслідок чого справа була розглянута місцевим судом за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 15.05.2013 р. (суддя Фаєр Ю.Г.) позов задоволений частково та з відповідача на користь позивача стягнуто: 39268 грн. 40 коп. - боргу, 21148 грн. 53 коп. - 45 % річних за період з 26.10.2011 р. по 30.04.2013 р. та 7.077 грн. - пені за період з 26.10.2011 р. по 30.04.2013 р. та 1694 грн. 70 коп. - понесених судових витрат на оплату судового збору за подання позову, а в решті частині позову - відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором поставки № 406 від 04.01.2011 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, а саме: будівельно-оздоблювальних матеріалів, внаслідок чого має борг по їх оплаті в сумі 39268 грн. 40 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а також 21148 грн. 53 коп. - 45 % річних за період з 26.10.2011 р. по 30.04.2013 р. та 7.077 грн. - пені за період з 26.10.2011 р. по 30.04.2013 р., а також відшкодувати позивачеві понесені судові витрати на сплату судового збору за подання позову в сумі 1.694 грн. 70 коп. пропорційно розміру задоволених вимог.
Відмовляючи в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 45% річних у сумі 771 грн. 32 коп. за період з 01.05.2013 р. по 15.05.2013 р. та пені у сумі 256 грн. 39 коп. за період з 01.05.2013 р. по 15.05.2013 р., місцевий суд виходив з того, що такі нарахування за вказаний період є майбутніми, а, оскільки, позивачем не надано доказів наявності майбутньої заборгованості за період з 01.05.2013 р. по 15.05.2013 р., то підстави для задоволення позовних вимог в цій частині - відсутні.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду частково скасувати, оскільки, відповідач в супереч ст. 22 ГПК України не був проінформований щодо зміни підстав позову, внаслідок чого був позбавлений права на судовий захист. Крім того, місцевий суд неправомірно стягнув з відповідача на користь позивача 45 % річних у сумі 21148 грн. 53 коп. та пені у сумі 7.077 грн., оскільки відповідачем частково було погашено суму боргу, у зв'язку з чим розмір 45% річних та пені повинний бути значно меншим, ніж стягнуто судом першої інстанції. В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судовому засіданні представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Доводи скаржника щодо порушення його процесуальних прав колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки з повідомлення про вручення поштового відправлення видно, що відповідач своєчасно та належним чином був повідомлений місцевим судом про день, час і місце розгляду справи, але не скористався своїм правом на участь в розгляді справи судом першої інстанції, у зв'язку з чим протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи заява позивача від 30.04.2013 р. щодо уточнення позовних вимог подана до суду першої інстанції до початку розгляду справи по суті, що вбачається з протоколу судового засідання від 15.05.2013 р., відповідно до якого саме 15.05.2013 р. почався розгляд справи по-суті місцевим судом, у зв'язку з чим останній правомірно, без будь-яких порушень процесуальних прав відповідача прийняв зазначену заяву позивача до свого розгляду, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.
Як слідує з матеріалів справи, копія вищевказаної заяви позивача від 30.04.2013 р. та додані до неї документи в цей же день були направлені останнім за юридичною адресою відповідача: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 123, корпус 5, квартира 85 рекомендованим листом, що видно з поштових квитанцій.
Так як, скаржник, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не надав належних і допустимих доказів, що свідчать про неотримання ним цієї вищеназваної кореспонденції, то його доводи про те, що позивач не надіслав на його адресу копію заяви від 30.04.2013 р. та доданих до неї документів не заслуговують на увагу.
Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 04.01.2011 р. між сторонами у справі укладено договір поставки № 406 за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність відповідача (покупець) товар - будівельно-оздоблювальні матеріали у відповідному асортименті, кількості та цінам, а останній прийняти та оплатити цей товар в порядку і на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 7.1 договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 р., а в частині розрахунку - до повного їх завершення.
Відповідно до п.1.3 договору партією товару вважається товар, вказаний в одній накладній.
У п.1.5 договору сторони визнали, що накладна підписана сторонами, є погодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації та є невід'ємною частиною договору.
Згідно п.2.1. договору ціни на товар та загальна вартість товару визначаються сторонами у видаткових накладних, виходячи із сформованих цін, що склалися на момент передачі партії товару.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що продавець передає (відвантажує) зі свого складу покупцю товар окремими партіями в строки, кількості та асортименті (номенклатурі), погодженій сторонами у видаткових накладних, рахунках-фактурах, тощо.
Відповідно до п. 4.4. та п. 4.6. договору датою поставки вважається дата здачі-приймання покупцем товару від продавця. Датою здачі-приймання товару за кількістю та якістю вважається дата підписання відповідної накладної на товар. Право власності на партію товару переходить покупцю в момент здачі-приймання останнім товару на підставі видаткових накладних.
Вищезазначені умови договору кореспондуються з положеннями ст. ст. 662, 664 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов'язання за названим договором виконав у повному обсязі, оскільки передав, а відповідач прийняв будівельно-оздоблювальні матеріали загальною вартістю 58.711 грн. 50 коп., що видно з підписаних та скріплених печатками обох сторін без будь-яких зауважень щодо кількості та якості видаткових накладних № 12862 від 18.10.2011р. на суму 8980 грн., № 16157 від 02.12.2011 р. на суму 9482 грн., № 17868 від 27.12.2011 р. на суму 5.600 грн., № 13133 від 26.09.2012 р. на суму 34649 грн. 50 коп., а всього товару на загальну суму 58.711 грн. 50 коп.
Позивачем виставлені відповідачу відповідні рахунки для оплати, а саме: № 12862 від 18.10.2011 р. на суму 8.980 грн., № 11190 від 02.12.2012 р. на суму 9482 грн., № 11799 від 27.12.2012 р. на суму 5600 грн., № 7585 від 26.09.2012 р. на суму 34649 грн. 50 коп., а всього на загальну суму 58.711 грн. 50 коп.
Відповідно до п. 5.1. договору розрахунок за товар проводиться в безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень, шляхом перерахуванням покупцем суми вартості партії товару в гривнях на поточний банківський рахунок продавця, вказаний у реквізитах продавця в цьому договорі.
Згідно п. 5.2. договору покупець зобов'язаний провести з продавцем повний розрахунок за дану партію товару у строк, що не перевищує 7-ми календарних днів з дня здачі-приймання товару.
Так, вартість отриманого товару відповідачем повинна бути оплачена у строк за накладною № 12862 від 18.10.2011 р. до 25.10.2011 р.; за накладною № 16157 від 02.12.2011 р. - до 09.12.2011 р.; за накладною № 17868 від 27.12.2011 р. - до 03.01.2012 р.; за накладною № 13133 від 26.09.2012 р. - до 03.10.2012 р.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами відповідач здійснив оплату товару за накладною № 13133 від 26.09.2012 р. та відповідним рахунком на її оплату № 7585 від 26.09.2012 р. - частково, а саме: 03.10.2012 р. на суму 2000 грн., 09.10.2012 р. на суму 5.000 грн., 18.10.2012 р. на суму 5.000 грн., 22.10.2012 р. на суму 4000 грн., 28.11.2012 р. 418 грн. 62 коп., 05.12.2012 р. на суму 1.000 грн., 10.12.2012 р. на суму 4.778 грн. 74 коп., 17.12.2012 р. на суму 1000 грн. та 10.01.2013 р. на суму 1000 грн., а всього на загальну суму 24.197 грн. 36 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок, а решта частина товару за видатковою накладною № 13133 від 26.09.2012 р. на суму 10.452 грн. 14 коп. відповідачем не оплачена.
Видаткові накладні № 16157 від 02.12.2011 р. на суму 9482 грн. та № 17868 від 27.12.2011 р. на суму 5.600 грн., а також відповідні виставлені рахунки на їх оплату відповідачем сплачені не були взагалі.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами відповідач 08.02.2012 р. здійснив оплату за договором у сумі 20.000 грн.
Однак, враховуючи, що в платіжному дорученні відповідачем не вказано призначення платежу, не вказано номерів рахунків по яких здійснюється оплата за договором № 406, то позивач, підставне, відповідно до приписів Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22 реквізит „Призначення платежу" розподілив цей платіж в рахунок погашення боргу, який виник раніше в хронологічному порядку в сумі 18.209 грн. 53 коп., а залишок платежу у сумі 1790 грн. 47 коп. позивач зарахував як оплату товару за накладною № 12862 від 18.10.2011 р. та відповідним рахунком на її оплату № 9439 від 18.10.2011 р. Решта частина боргу за поставлений товар за накладною № 12862 від 18.10.2012 р. на суму 7189 грн. 53 коп. відповідачем не оплачена.
Враховуючи те, що відповідач частково розрахувався за вищезазначеними накладними у загальній сумі 25.987 грн. 83 коп., а решта частина боргу за поставлений позивачем відповідачеві товар у загальній сумі 32.723 грн. 67 коп. останнім не оплачена, то суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що відповідач має борг перед позивачем по оплаті отриманого товару в сумі 32.723 грн. 67 коп. (58711,5 - 24197,36 - 1790,47 = 32723,67).
У п. 2.2 договору сторони передбачили, що у випадку прострочення термінів по сплаті покупцем суми вартості товару, передбачених видатковими накладними, покупець погоджується на збільшення ціни на відвантажений та несплачений товар на 20% та зобов'язується негайно сплатити збільшену вартість цього товару.
Відповідно до положень ст. ст. 9, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні, або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання.
З огляду на вищевикладене, місцевий суд дійшов до правомірного висновку про те, що ціна за поставлений товар збільшилася по кожній накладній на 20 % відповідно.
Так, за накладною № 13133 від 26.09.2012 р. вартість товару з урахуванням збільшення ціни відповідно до п. 2.2. договору складає 14.982 грн. 04 коп.
За накладною № 16157 від 02.12.2011 р. вартість товару з урахуванням збільшення ціни відповідно до п. 2.2. договору складає 11.378 грн. 40 коп.
За накладною № 17868 від 27.12.2011 р. вартість товару з урахуванням збільшення ціни відповідно до п. 2.2. договору складає 6.720 грн.
За накладною № 12862 від 18.10.2011 р. вартість товару з урахуванням збільшення ціни відповідно до п. 2.2. договору складає 10.776 грн. Враховуючи, часткову оплату 08.02.2012 р. у сумі 1790 грн. 47 коп. вартість товару з 08.02.2012 р. за вищеназваною накладною з урахуванням збільшення ціни відповідно до п. 2.2. договору складає 8627 грн. 44 коп.
При викладених обставинах місцевий суд підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України та приписів п. 2.2. договору стягнув з відповідача на користь позивача борг з урахуванням збільшення його ціни на 20% по кожній накладній окремо у загальній сумі 39.268 грн. 40 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом
Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У п. 5.4. договору сторони передбачили, що у разі прострочення оплати товару, грошові кошти, які покупець був зобов'язаний сплатити продавцю, вважаються такими, що знаходяться у неправомірном користуванні покупця. За неправомірне користування такими грошовими коштами покупець додатково до пені та штрафу, передбачених п. 6.2. цього договору, зобов'язаний сплатити продавцю відсотки за користування чужими коштами у розмірі 45% річних, які справляються по день сплати боргу продавцю.
При викладених обставинах суд першої інстанції підставне стягнув з відповідача на користь позивача 21.148 грн. 53 коп. - 45% річних за час весь час порушення боржником грошового зобов'язання виходячи з наступного розрахунку:
- за накладною № 13133 від 26.09.2012 р. на суму 14.982 грн. 04 коп. в розмірі 3860 грн. 44 коп. (14982,04 х 45 % х 208/365 = 3860,44) за період з 04.10.2012 р. по 30.04.2013 р.;
- за накладною № 16157 від 02.12.2011 р. на суму 11.378 грн. 40 коп. в розмірі 7126 грн. 31 коп. (7126,31 х 45 % х 507/365 = 7126,31) за період з 04.10.2012 р. по 30.04.2013 р.;
- за накладною № 17868 від 27.12.2011 р. на суму 6720 грн. в розмірі 4001 грн. 62 коп. (6720 х 45 % х 482/365 = 4001,62) за період з 04.01.2012 р. по 30.04.2013 р.;
- за накладною № 12862 від 18.10.2011 р. на суму 10.776 грн. в розмірі 1394 грн. 98 коп. (10776 х 45 % х 105/365 = 1394,98) за період з 26.10.2011 р. по 07.02.2012 р. та враховуючи часткову оплату у сумі 1790 грн. 47 коп. від 08.02.2012 р. сума боргу за даною накладною складає 8.627 грн. 44 коп., а тому 45 % річних за період з 08.02.2012 р. по 30.04.2013 р. складають 4.765 грн. 18 коп. (8627,44 х 45 % х 447/365 = 4765,18) за період з 08.02.2012 р. по 30.04.2013 р., а всього 21.148 грн. 53 коп. - 45 % річних.
Цей, здійснений судом першої інстанції розрахунок 45% річних перевірений апеляційним судом та є правильним та вірним, а крім того, не спростований відповідачем відповідними розрахунками, ані в цілому, ані за його складовими.
У п. 6.2. договору сторонами встановлено що, за порушення строків оплати товару, передбачених цим договором, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочки, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати. Нарахування пені, передбаченої цим пунктом договору, здійснюється протягом всього періоду прострочки до моменту здійснення оплати боргу покупцем, і будь-яким іншим строком не обмежується.
У п. 6.3. договору сторони, керуючись нормами ч. 1 ст. 259 ЦК України, домовились, що для стягнення неустойки (штрафу, пені) за договором, встановлюється строк позовної давності три роки.
Як зазначалося вище згідно ст. ст. 9, 627 ЦК України якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання, тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідач повинний сплатити позивачеві 7077 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання виходячи з наступного розрахунку:
Облікова ставка НБУ з 04.10.2012 р. по 30.04.2013 р. визначена на рівні 7,5000% річних, тому:
- за накладною № 13133 від 26.09.2012 р. на суму 14.982 грн. 04 коп. відповідач повинний сплатити пеню у розмірі 1283 грн. 30 коп. (14982,04 х 7,5000 % х 2 х 208/365 = 1283,3) за період з 04.10.2012 р. по 30.04.2013 р.;
- за накладною № 16157 від 02.12.2011 р. на суму 11.378 грн. 40 коп. - 1386 грн. 48 коп. (11378,4 х 7,5000 % х 507/365 = 1386,48) за період з 10.12.201 р. по 30.04.2013 р.;
- за накладною № 17868 від 27.12.2011 р. на суму 6720 грн. - 1337 грн. 49 коп. (6720 х 7,5000 % х 482/365 = 4001,62) за період з 04.01.2012 р. по 30.04.2013 р.;
- за накладною № 12862 від 18.10.2011 р. на суму 10.776 грн. - 480 грн. 49 коп. (10776 х 7,5000% х 104/365 = 480,49) за період з 26.10.2011 р. по 07.02.2012 р. та враховуючи часткову оплату у сумі 1790 грн. 47 коп. від 08.02.2012 р. сума боргу за даною накладною складає 8.627 грн. 44 коп., а тому розмір пені за період з 08.02.2012 р. по 30.04.2013 р. за вищеназваною накладною складає 1589 грн. 24 коп. (8627,44 х 7,500 % х 448/365 = 1589,24) за період з 08.02.2012 р. по 30.04.2013 р., а всього пеня за накладною № 12862 від 18.10.2011 р. складає 2069 грн. 73 коп., а всього відповідач повинний сплатити позивачеві пеню у загальному розмірі 7077 грн.
Цей, здійснений судом першої інстанції розрахунок пені перевірений апеляційним судом та є правильним та вірним, а крім того, не спростований відповідачем відповідними розрахунками, ані в цілому, ані за його складовими.
Оскільки, відповідач не звертався до суду першої інстанції з питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з нього на користь позивача, а також не надав жодного доказу існування у справі виняткових обставин, які є підставою для здійснення такого зменшення, то суд першої інстанції правомірно не застосував до правовідносин сторін вимоги ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 45% річних у сумі 771 грн. 32 коп. за період з 01.05.2013 р. по 15.05.2013 р. та пені у сумі 256 грн. 39 коп. за період з 01.05.2013 р. по 15.05.2013 р., місцевий суд правомірно виходив з того, що такі нарахування за вказаний період є майбутніми, а, оскільки, позивачем не надано доказів наявності майбутньої заборгованості за період з 01.05.2013 р. по 15.05.2013 р., то підставне залишив ці вимоги без задоволення, внаслідок чого судове рішення в цій частині не оскаржене жодним із учасників судового процесу.
Правильно, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі покладені судом першої інстанції на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Одеської області від 15.05.2013 р. у справі № 916/911/13- залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АПРЕЛЬ 2008" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.07.2013 року.
Головуючий суддя: Шевченко В.В.
Судді: Мирошниченко М.А.
Михайлов М.В.