Справа № 301/217/13- ц
Іменем України
"02" липня 2013 р. м. Іршава
Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., при секретарі Сак А.П., з участю позивача - прокурора прокуратури Іршавського району Стільника І.В, представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Іршава цивільну справу за позовною заявою прокурора Іршавського району в інтересах держави в особі Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Іршавської районної державної адміністрації про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Іршавської районної державної адміністрації № 685 від 27 серпня 2008 року, державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 455154 площею 0,2074 га, виданого 18 вересня 2008 року ОСОБА_2, державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 457601 площею 0,2074 га, виданого 13 листопада 2008 року ОСОБА_3, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 19 вересня 2008 року та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,
Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Іршавської районної державної адміністрації, де третя особа на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства у Закарпатській області про поновлення строку для звернення до суду, визнання недійсним та скасування розпорядження голови Іршавської районної державної адміністрації № 685 від 27 серпня 2008 року, державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 455154 площею 0,2074 га, виданого 18 вересня 2008 року ОСОБА_2, державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 457601 площею 0,2074 га, виданого 13 листопада 2008 року ОСОБА_3, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 19 вересня 2008 року та витребування земельної ділянки із незаконного володіння ОСОБА_3.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що розпорядженням голови Іршавської районної державної адміністрації № 685 від 27 серпня 2008 року затверджено технічну документацію по передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2, яка розташована на території Вільхівської сільської ради в урочищі «Біля шашличної» за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства площею 0,2074 га та 18 вересня 2008 року видано державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_2. Посилаючись на ст.ст. 5, 57 Лісового кодексу України, ст.ст. 20, 21 Земельного кодексу України, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22 травня 2010 року, вважає, що розпорядження підлягає скасуванню, позаяк спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду та вказаним розпорядженням неправомірно змінено її цільове призначення. Крім цього, в технічній документації відсутній акт встановлення меж земельної ділянки, що суперечить приписам ст. 198 ЗК України. Також вважає, що договір дарування спірної земельної ділянки від 19 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203, 216, 658, 388 ЦК України, ст. 158 ЗК України, позаяк на підставі цього договору було відчужено земельну ділянку, яка незаконно вибула із власності держави внаслідок незаконного розпорядження райдержадміністрації, а відповідач ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку без достатньої правової підстави від особи, яка не мала права на відчуження земельної ділянки, а також укладений з порушенням волі власника.
Прокурор Стільник І.В. в судовому засіданні вимоги позову підтримав та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просить вимоги позову задовольнити у повному обсязі.
Представник Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства в судове засідання не з»явився, так як направив суду клопотання, в якому просить замінити його на належного позивача, позаяк спірна земельна ділянка не належить ДП «Довжанське ЛМГ» та у нього відсутнє право постійного користування цією земельною ділянкою. Вважає, що ймовірніше ділянка знаходиться у користуванні ДП «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових споруд».
Представник третьої особи Державної інспекції сільського господарства у Закарпатській області в судове засідання не з»явився з невідомої суду причини, хоч належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому, суд на підставі ст. 169 ЦПК України справу розглянув у його відсутності на підставі письмових доказів, що є в матеріалах справи.
Представник відповідача Іршавської районної державної адміністрації в судове засідання не з»явився, так як направив суду листа, в якому просить справу розглянути у його відсутності.
Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги позову не визнав та пояснив, що закон не передбачає такого способу захисту прав на землю як скасування рішень органів державної влади та скасування державних актів. Щодо посилання прокурора на вирок у кримінальній справі як на підставу позовних вимог, то ст. 61 ЦПК України констатує, що вирок обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи стосовно якої ухвалено вирок, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, а в даному випадку доказування повинно здійснюватися на загальних підставах. У акті перевірки не вказано, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду. Вказану перевірку по акту проведено у відсутності власника, без виїзду на місце розташування ділянки, без плану-схеми та картографічних матеріалів. Також під час проведення реєстрації державного акту не було виявлено жодних вимог порушень земельного законодавства. Крім того, прокурор пропустив строк звернення до суду, який слід обчислювати з 06 липня 2009 року, з часу коли державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель вже проводила перевірки і могла б таке порушення виявити.
Заслухавши прокурора та представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Стаття 3 ЦПК України встановлює право на звернення до суду за захистом, відповідно до якого кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст.ст. 11-14 ЦК України (тут і далі нормативні акти в редакції, чинній на час виникнення відповідних юридичних фактів), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства; особа здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки і зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; зловживання правом не допускається.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України «Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір».
Судом встановлено, що на підставі розпорядження голови Іршавської районної державної адміністрації № 685 від 27 серпня 2008 року «Про надання земельної ділянки у власність», ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, яка розташована на території Вільхівської сільської ради в урочищі «Біля шашличної», за межами населеного пункту, для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,2074 га. (а.с.10).
В подальшому ОСОБА_2 18 вересня 2008 року було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 455154, площею 0,2074 га, яка розташована за адресою: Вільхівська сільська рада, урочище «Біля шашличної», Іршавського району, Закарпатської області та вказану земельну ділянку 19 вересня 2008 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3, що стверджується копією договору дарування земельної ділянки від 19 вересня 2008 року, що міститься в матеріалах справи на аркушах 22-23.
В подальшому 13 листопада 2008 року ОСОБА_3 було видано Державний акту на право власності на вказану спірну земельну ділянку серії ЯЕ № 457601, власником якої він є на підставі договору дарування земельної ділянки від 19 вересня 2008 року.
В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28 травня 2010 року зазначено, що керуючись викопіюванням із чергового кадастрового плану землекористування земельної ділянки, наявної технічної документації, зазначена земельна ділянка розташована значно в стороні від фактичного місця розташування земельної ділянки. Після виїзду на місце встановлено, що земельна ділянка, яка на даний час перебуває на праві приватної власності у ОСОБА_3, розташована на землях, вкритих хвойною лісовою рослинністю. При співставленні фактичного використання земельної ділянки та картографічних матеріалів встановлено, що дане володіння розташовано на землях лісового фонду. Тобто із суті вказаного акту слід розуміти, що земельна ділянка, яку фактично використовує ОСОБА_3, розташована значно в стороні від фактичного місця розташування спірної земельної ділянки, яка виділена спірним розпорядженням, тобто ОСОБА_3 самовільно захопив та використовує земельну ділянку, яка не входить до меж земельної ділянки, власником якої він є на підставі спірного Державного акту на право власності на земельну ділянку від 13 листопада 2008 року.
Слід також зазначити, що прокурором в ході судового розгляду не надано суду жодного належного доказу в розумінні ст. 64 ЦПК України, тобто оригіналу доказів, а натомість всі копії документів, які є в матеріалах справи, на які прокурор посилається як на підставу позовних вимог, практично є нечитаємі та на вимогу суду та представника відповідачів про надання оригіналів таких документів, прокурор жодним чином не відреагував.
В судовому засіданні встановлено, що жодного документу - в даному випадку рішення органу державної влади, яким би підтверджувалось твердження прокурора про віднесення спірної земельної ділянки до земель лісового фонду прокурором не надано: відповідно до ст.20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Саме вказаний документ є належним доказом підтвердження віднесення земель до певної категорії, а не акт державної інспекції сільського господарства, в якому в даному випадку зроблені висновки про порушення земельного законодавства, що виявилися в самовільному зайнятті ОСОБА_3 земельної ділянки, яка йому не належить.
Більше того, рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 18 вересня 2012 року в цивільній справі за позовом прокурора Іршавського району про скасування розпорядження голови Іршавської РДА від 18 вересня 2008 року та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 18 вересня 2008 року ОСОБА_2 встановлено, що з даних державного акту на землю, з опису меж спірної земельної ділянки видно, що суміжними землекористувачами ОСОБА_2 є Вільхівська сільська рада та ОСОБА_3, жодна ділянка лісового фонду не примикає до цієї ділянки. Обставини, встановлені цим рішенням суду, враховуються за правилами ст. 61 ч. 3 ЦПК України.
Відповідно до абзацу другого ч.2 ст. 45 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві ) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Однак, ні в позовній заяві, ні ході судового розгляду справи прокурором не наведено і не доведено в чому полягає порушення інтересів держави і законних прав вказаних осіб та необхідність їх захисту. Натомість представник Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства направив суду клопотання, в якому просить замінити його на належного позивача ДП «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових споруд», мотивуючи тим, що спірна земельна ділянка не належить ДП «Довжанське ЛМГ» та у нього відсутнє право постійного користування цією земельною ділянкою. Прокурору було роз»яснено судом його право, передбачене ч. 2 ст. 45 КПК України, провести заміну належного органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або набути статусу позивача, однак, прокурор таким правом не скористався.
Матеріалами справи встановлено, що земельна ділянка громадянину ОСОБА_2 була надана у власність в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, передбачених п. «в» ч.3 ст.116 та ст.118 Земельного кодексу України.
Стаття 118 ЗК України, регулює одну із підстав набуття права на землю передбачених ст. 116 ЗК України, а саме, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, зокрема, ч.6 зазначеної статті передбачає компетенцію органів які приймають рішення в порядку набуття права власності на земельну ділянку способом безоплатної приватизації її громадянами - це відповідні районні, Київська чи Севастопольська міська державні адміністрації або сільські, селищні, міські ради за місцем знаходження земельної ділянки.
Відповідно до положень п.12 Перехідних положень ЗК України відповідно до яких до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
При цьому відповідним органом виконавчої влади з підстав набуття права на землю порядком безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, за межами населених пунктів, у відповідності до вимог ст. 118 ЗК України, є відповідні районні, Київська чи Севастопольська міська державні адміністрації.
Виходячи із вищенаведеного, суд приходить висновку, що розпорядження голови Іршавської районної державної адміністрації № 685 від 27 серпня 2008 року, яким ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, яка розташована на території Вільхівської сільської ради в урочищі «Біля шашличної», за межами населеного пункту, для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,2074 га видано в межах його повноважень та у спосіб передбачений Земельним кодексом України та Закону України «Про місцеві державні адміністрації», і підстав для його скасування немає.
За відсутності підстав для скасування відповідного рішення органу виконавчої влади, на підставі якого виданий державний акт на право власності на земельну ділянки, останній також не може бути визнаний недійсним та скасований.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. У зв'язку з цим необхідно правильно визначати момент вчинення правочину. Судом встановлено, що на момент вчинення оспорюваного договору дарування земельної ділянки такий відповідав вимогам статей 203, 205- 210, 640 ЦК. Зокрема, зміст правочину не суперечив цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особи, які вчиняли правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено у письмовій формі, нотаріально посвідчений та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Також суд констатує, що на момент укладення даного договору відчужувана земельна ділянка належала дарувальнику ОСОБА_2 на праві власності на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку і будь-яких перешкод для її відчуження на момент укладення договору судом не встановлено. А тому, виходячи з вищенаведеного, вимоги прокурора про визнання недійсним даного договору дарування не підлягають до задоволення як і вимога про визнання недійсним державного акту, виданого на підставі вказаного договору ОСОБА_3, позаяк така вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним договору дарування. Підстав для задоволення вимог прокурора щодо витребування її з володіння ОСОБА_3 також немає.
Суд не може погодитись із доводами прокурора, що спірний договір дарування є такий, що укладений з порушенням норм закону особою, яка не мала права на відчуження земельної ділянки, а також укладений з порушенням волі власника, і є підстави для визнання недійсним укладеного договору дарування земельної ділянки та її повернення позивачу шляхом застосування реституції, оскільки, не будучи учасником договору, укладеного щодо земельної ділянки, Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства не перебуває з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зобов'язальних відносинах і зобов'язальний спосіб захисту - визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки шляхом реституції - спірних правовідносин не регулює.
Оскільки між позивачем та нинішнім володільцем земельної ділянки існують речово-правові відносини щодо права на спірну ділянку, то й спосіб захисту є відповідний цим правовідносинам - речово-правовий, а саме, витребування майна (ст. ст. 387, 388 ЦК України).
Разом з тим право на звернення до суду з віндикаційним позовом має власник майна.
Керуючись ст.ст. 3, 11, 36-1, 45, 60, 61, 64, 169, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 116, 118,122 ЗК України, ст.ст. 203, 205- 210, 215, 387, 388, 640 ЦК,
В позові прокурора Іршавського району в інтересах держави в особі Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Іршавської районної державної адміністрації про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Іршавської районної державної адміністрації № 685 від 27 серпня 2008 року, державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 455154 площею 0,2074 га, виданого 18 вересня 2008 року ОСОБА_2, державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 457601 площею 0,2074 га, виданого 13 листопада 2008 року ОСОБА_3, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 19 вересня 2008 року та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Іршавський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Головуюча суддя: Сойма М.М.