копія
03 липня 2013 р. Справа № 804/7754/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О.
при секретарі судового засіданняВасиленко К.Е.
за участю:
представника позивача представника відповідачаОСОБА_3 Варжеленко Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним дії Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області відносно ОСОБА_5, яка обрала спрощену систему оподаткування і яка є пенсіонеркою за віком, здійснити оплату недоїмки на підставі прийнятої відповідачем вимоги № Ф-830 від 03.05.2013 року в сумі 5766 грн. 45 коп.;
- скасувати вимогу № Ф-830 від 03.05.2013 року про сплату недоїмки прийняту Управлінням Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області зупинити нарахування єдиного соціального внеску ОСОБА_5, як особі, яка є пенсіонеркою за віком і пенсійний вік для якої був зменшений, будучи фізичною особою - підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування.
В обґрунтування позову зазначено, що з 06.08.2011 року набрала чинності ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно з якою особи, зазначені в п.4 ч.1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно на умовах їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що при винесенні оскаржуваної вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав позов, просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_5, є фізичною особою - підприємцем, зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб 22.08.2002 року, за №22300170000003362, що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_1 про держреєстрацію фізичної особи - підприємця.
Позивач, також, є пенсіонеркою за віком з 10.06.2008 року, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 перебуває на обліку, як платник єдиного податку, свідоцтво № 669767 від 31.05.2012р.
На підставі даних, отриманих від Нікопольської об'єднаної податкової інспекції у 2012 - 1 квартал 2013 р. СПД ОСОБА_5 здійснювала підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, в зв'язку з чим, виникли зобов'язання по сплаті єдиного соціального внеску у сумі 4572,42 грн. за 2012р., та 1194,03 грн. - за 1 квартал 2013 року, що підтверджується копією довідки та розрахунком.
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області на адресу позивача направлено вимогу № Ф-830 від 03.05.2013 року про сплату боргу в сумі 5766,45 грн.
Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до вимог Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 p. № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також, регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до вимог частини 1 статті 5 Закону України № 1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно - правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до вимог частини 3 статті 4 Закону України № 1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого, особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно частини 2 статті 5 Закону України № 1058-IV, виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого, особа має право на призначення пенсії за віком.
Відповідно до вимог Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсіонер, це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію, в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Вказаним законом передбачено, що пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками-55 років.
Позивачу призначена пенсія за віком із зменшенням пенсійного віку по списку згідно статті 13 пунктів «а» - «б-з» Закону України „Про пенсійне забезпечення" з 20.05.2011 року.
На підставі зазначеного, позивач буде користуватися пільгою, передбаченою Законом України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 р. № 3609-VI, який набув чинності з 06.08.2011, а саме: звільнення від сплати єдиного внеску фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, з урахуванням вимог статті 26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тільки після досягнення пенсійного віку, а саме з 20.05.2016 року.
Таким чином, вимоги про сплату боргу № Ф830 від 03.05.2013 року на суму 5766,45 грн. направлені позивачу правомірно.
З 1 січня 2011 року набув чинності Закон України від 08.07.2010 року № 2464- VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", (далі - Закону України № 2464), яким регулюються відносини між Пенсійним фондом та суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно з ч.4 п.1 ст. 4 цього Закону, платниками єдиного внеску, є всі фізичні особи-підприємці. Усі підприємці, незалежно від системи оподаткування, мають сплачувати за себе і членів сім'ї єдиний внесок за ставкою 34,7% від об'єкта оподаткування. Це мінімум, який містить внески до Пенсійного фонду та фонду страхування на випадок безробіття.
Пунктом першим частини другої статті 6, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок в строки, визначені ч.8 ст.9 Закону України № 2464, а саме, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно сплачувати єдиний внесок - не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, вважається недоїмкою.
Згідно ч. 4 ст. 25 Закону України № 2464, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення, ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
У зв'язку з чим, судові витрати, понесені ОСОБА_5, не повертаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.
З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України .
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 09.07.2013 року.
Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 09.07.13 Суддя І.О. Лозицька І.О. Лозицька