Справа № 161/7267/13-ц
Провадження № 2/161/2657/13
08 липня 2013 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючої - судді Плахтій І.Б.,
при секретарі - Ковальчук Л.В.,
з участю позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання фізичних осіб такими, що втратили право на проживання,
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів про визнання фізичних осіб такими, що втратили право на проживання. Вимоги позову мотивував тим, що є співвласником квартири АДРЕСА_1. На сьогоднішній день в квартирі є зареєстрованими відповідачі у справі його колишня дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4 з неповнолітньою дитиною ОСОБА_5 Вже більше одного року відповідачі без поважних причин не проживають в квартирі, особисті речі відсутні. Протягом тривалого часу він самостійно оплачує всі комунальні послуги, відповідачі у справі належних їм платежів не сплачують, не цікавляться станом квартири. А тому, на підставі ст.405 ЦК України, просив визнати відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з неповнолітньою дитиною ОСОБА_5 такими, що втратили право на проживання в квартирі.
В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав з викладених у позовній заяві підстав, та просив його задовольнити. Додатково суду пояснив, що сам в даній квартирі не проживає, оскільки не має ключів. За комунальні послуги він не сплачує, вважає, що не повинен платити за всіх. Його колишня дружина вселила туди квартирантів, які оплачують комунальні послуги. Не заперечував того, що відповідачі вписані в свідоцтво про право власності на квартиру після її приватизації та, що договори про передачу часток між ним та відповідачами не укладалися.
Представник відповідача вимоги позову заперечував. Покликавсь на те, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності позивачу та відповідачам. Відповідачі періодично перебувають на заробітках за межами України. Коли повертаються, проживають в квартирі. Там усі їхні речі. Відповідачі від свого права власності не відмовляються. А тому, просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає.
Як вбачається з копії свідоцтва про право власності на житло від 14.10.1993 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4( а.с.24, 27).
Технічні документи на квартиру видані на ім'я усіх співвласників (а.с.11-12).
Згідно довідки Товариства «М.Ж.К.» №665 від 19.04.2013 позивач ОСОБА_1 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1, склад сім'ї: колишня дружина - ОСОБА_3, 1949 р.н., дочка - ОСОБА_4, 1974 р.н., онук - ОСОБА_5, 1996 р.н.(а.с.13).
Від свого майнового права відповідачі не відмовлялися.
Жодних доказів про укладення між сторонами угод щодо уступки права власності та відсутність у зв'язку з цим у відповідачів претензій на право спільної власності на квартиру позивачем не подано.
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою, обмежить їх у здійсненні права власності, вимоги ст. 405 ЦК України не можуть застосовуватися по відношенню до співвласника житла, в зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 61, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст.317, 319, 321 ЦК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання фізичних осіб такими, що втратили право на проживання - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій