Номер провадження 2/704/64/13
29.03.2013 року Тальнівський районний суд Черкаської області в складі
головуючого - судді Фролова О.Л.
при секретарі Кремсалюк Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тальне справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про вселення, встановлення порядку користування житловим приміщенням та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні ним об'єднану в одне провадження з позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на житло, -
Позивачі звернулись до суду із позовною заявою до відповідачів в якій просили суд винести рішення про вселення, встановлення порядку користування житловим приміщенням та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні ним, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, посилаючись на те що за вказаною адресою проживали ОСОБА_1 його мати ОСОБА_2, потім у вказаному домоволодіння були зареєстровані ОСОБА_4 дружина ОСОБА_1 та пізніше їх дочка ОСОБА_3. 30 квітня 2003 року ОСОБА_1 повторно уклав шлюб з ОСОБА_4. Після укладення шлюбу ОСОБА_4 почала наполягати на тому, щоб подарувати домоволодіння їхній дочці ОСОБА_3, мотивуючи тим, що тоді їх стосунки стануть кращими. Позивачі погодились переписати свої частки домоволодіння на ОСОБА_3. 20.04.2004 року був оформлений договір дарування ? частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1. Після оформлення договору дарування ОСОБА_4 почала вимагати щоб ОСОБА_2 вибралась з будинку, який вже належав ОСОБА_3. ОСОБА_2 дізнавшись про вимоги невістки зібралась і пішла з дому мотивуючи це тим, що хоче погостювати у дочки. Після того як будинок залишила мати ОСОБА_1 він в 2009 році також залишив будинок так як стосунки з дружиною не наладились. Коли він залишав будинок то не зміг забрати речі та одяг так як дружина не пускала його до будинку а зривати замки та скандалити він не наважувався. Іншого житла відповідачі не мали тому мусили проживати або на квартирі або у родичів чи знайомих. 5 серпня 2011 року ОСОБА_1 офіційно розлучився з ОСОБА_4. ОСОБА_1 неодноразово намагався вирішити питання про вселення у будинок але відповідачі його не пускали, так останній раз це відбувалось у вересні 2012 року в присутності голови вуличного комітету. Так як відповідачі не проживали у будинку відповідача з поважних причин, іншого житла не мають, просили суд задовольнити їх позов.
ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до відповідачів в якій просила суд визнати відповідачів такими, що втратили право на житло, посилаючись на те, що вона є власником домоволодіння що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_1 є батьком а відповідач ОСОБА_2 є бабою позивачки. 20.04.2004 року разом з ОСОБА_4 подарували їй 3/8 частини будинку. Відповідачі з липня 2009 року по даний час не проживають в її будинку, однак залишаються в ньому зареєстровані і добровільно знятись з реєстраційного обліку відмовляються. На даний час реєстрація відповідачів в її будинку створює їй перешкоди в користуванні належним їй будинком та створює додаткові труднощі та матеріальні витрати, так як відповідачі не сплачують за комунальні послуги, що і змусило її звернутись до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 8 січня 2013 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про вселення, становлення порядку користування житловим приміщенням та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні ним було об'єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особою такою що втратила право на житло. Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 27.03.2013 року ОСОБА_2 було залучено в якості співвідповідача по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особою такою що втратила право на житло.
Як позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив суд позов задовольнити на підставах викладених у позовній заяві, як відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову в зв'язку з відсутністю підстав для його задоволення.
Як позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні також просила суд позов задовольнити на підставах викладених у позовній заяві, як відповідач просила суд відмовити в задоволенні позову в зв'язку з відсутністю підстав для його задоволення.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 в судовому засіданні позов підтримала та просила суд його задовольнити на підставах вказаних в позові, крім того пославшись на те, що перед укладенням дарування між сватами та подружжям ОСОБА_1 була усна домовленість про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які б не склалися стосунки між подружжя будуть проживати в домоволодіння безстроково. Згідно ст.405 ЦК України «Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом». Позивачі не проживали більше ніж рік з поважних причин, так як відповідачка ОСОБА_4 створювала неможливі умови для проживання.
Як позивач ОСОБА_3 в судовому засідання просила суд позов задовольнити на підставах викладених у позовній заяві, як відповідач просила суд відмовити в задоволенні позову в зв'язку з відсутністю підстав для його задоволення.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала та просила суд відмовити в його задоволенні посилаючись на те, що підстави для вселення позивачів в будинок відсутні. Вони більше року не проживають в будинку за комунальні послуги не сплачують.
Представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_21 в судовому засіданні також просив суд відмовити в задоволенні позову про вселення так як позивачі не проживали в будинку більше року, не є членами сім'ї власника будинку, спільно з ним не проживають та не ведуть спільного господарства.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні повідомила, що вона є дочкою ОСОБА_2 та відповідно сестрою ОСОБА_1. Її мати ОСОБА_2 подарувала онучці будинок так як була домовленість про те, що вона бути проживати в цій хаті, на тих самих підстав подарував свою частину хати і ОСОБА_1. Але онука разом із своєю матір'ю вигнали з хати ОСОБА_2 а потім ї ОСОБА_1. Мати проживала то у дочки ОСОБА_22 та у неї то на квартирі. В квітня 2010 року вона разом з матір'ю та братом прийшли до відповідачів щоб вирішити питання з проживанням позивачів. Після чого мама та брат прожили близько місяця в хаті в другій половині дома. Але відповідачі не давали користуватись водою, туалетом, кухнею і мама з братом були змушені покинути хату. Проживали вони та в сестри ОСОБА_22 та у неї, близько року проживали на квартирі. Наприкінці 2012 року вона з братом в присутності вуличкома Хоменко І.П. в черговий раз ходили до відповідачів по питанню вселення але їх до хати не пустили.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що вона є знайома ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Її знайома ОСОБА_23 поїхала до Австралію і вона знаючи що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не мають свого житла запропонувала їм пожити в цій хаті. В цій хаті вони прожили близько року, претензій від хазяїв до них не було.
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні повідомив, що він є чоловіком ОСОБА_13 і відповідно знає які складались відносини в сім'ї ОСОБА_1. ОСОБА_1 із дружиною проживали у спірній хаті разом її строїли. Він чув про розмову щоб переписати хату на онуку, при чому була домовленість про те що в хаті будуть проживати як баба так і батько ОСОБА_3. Але через деякий час вони були змушені покинути хату. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в лютому - березня 2010 року проживали у них.
Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні повідомила що вона знайома ОСОБА_4 і до 2005 року проживала по сусідству з ОСОБА_1. ОСОБА_1 в хаті не проживав, коли хату будували його там не було, також вона знає що ОСОБА_1 ніде не працював а ОСОБА_4 сама тягнула на собі сім'ю. Також вона доповнила, що вона не часто буває у ОСОБА_4, десь останніх півроку вона взагалі не була у ОСОБА_4, тому сказати проживав чи ні в хаті ОСОБА_1 вона не може.
Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні повідомив, що він є батьком ОСОБА_4. Хати за вказаною адресою не було там жили собаки то бомжі. Він сказав що бути будувати хату, якщо її перепишуть на онуку. ОСОБА_1 та його мати хату не будували, ОСОБА_1 тільки пив горілку. Він також підтвердив факт що ОСОБА_1 дійсно на деякий час повертався до дочки жити тому що хотів їсти але після того як він з'їв всі качки втік до іншої жінки.
Заслухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази надані по справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково виходячи із наступного:
Відповідно до статті 60 ЦПК України «Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень».
В судовому засіданні було встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження від 19 квітня 1994 року серія НОМЕР_1 ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, батько ОСОБА_1, мати ОСОБА_4.
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 5 серпня 2011 року серія НОМЕР_2 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано.
Згідно договору дарування частини житлового будинку від 20.04.2004 року ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 подарували ОСОБА_3 3/8 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_2.
Згідно домової книги для прописки (реєстрації) громадян, які проживають у будинку АДРЕСА_1 у вказаному будинку зареєстровані ОСОБА_2 1936 року народження; ОСОБА_3 1994 року народження; ОСОБА_4 1973 року народження та ОСОБА_1 1971 року народження.
Відповідно до довідки голови вуличного комітету Хоменко І.П. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 фактично не проживає з 07.2009 року; ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 фактично не проживає з 2005 року;
Відповідно до довідки голови вуличного комітету Хоменко І.П. від 22.12.2012 року він як голова вуличного комітету був присутній при тому, як ОСОБА_1 в черговий раз спробував зайти в домоволодіння, де він зареєстрований і мав би проживати, але його колишня дружина ОСОБА_4 не пустила ОСОБА_1 в будинок та на додаток почала показувати непристойні жести і закривала двері на замок.
Сфера житлових відносин в Україні регулюється, за умовами статі 3 Житлового кодексу Української РСР, який є чинним і підлягає застосуванню на території України, цим кодексом та іншими актами житлового законодавства.
Права членів сім'ї наймача житлового приміщення на користування житловим приміщенням визначені нормами статті 64 Житлового кодексу Української РСР, норми якого є спеціальними у вирішенні питань, які виникають у сфері житлових правовідносин. Згідно положень вказаної вище 64 статті ЖК Української РСР «До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство». Причому, у системному розумінні положень частини третьої статті 64 Житлового кодексу Української РСР, навіть припинення сімейних відносин з наймачем квартири не позбавляє їх права користуватися займаним приміщенням.
Факт того що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є членами сім'ї власника будинку підтверджується доказами наданими в судовому засіданні та не заперечуються відповідачами. В своїй позовній заяві ОСОБА_3 посилається на статтю 405 ЦК України положення якої застосовуються саме до членів сім'ї власника житла.
Враховуючи, що судом, із наданих сторонами доказів, встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_1 не проживали у спірному будинку з поважної причини, а саме, у зв'язку із здійсненням перешкод у користуванні житлом з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які не заперечувала даний факт у судовому засіданні, що також підтверджується показами свідків ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_18, довідкою голови вуличному від 22.12.2012 року. Крім того в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 неодноразово намагались повернутись в спірний будинок та навіть деякий час проживали в будинку але в зв'язку із перешкодами які здійснювали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 бали вимушені залишити спірний будинок, що також підтверджується показами свідків ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_20 а несплата комунальних платежів, на що також посилається в позовній заяві ОСОБА_3, не є безумовною підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням і для стягнення з користувача отриманих послуг є визначені цивільним законодавством певні правові механізми, з урахуванням того, що за правилами статті 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичною особою вимог, суд вважає, що вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_1 підлягають до частково задоволення.
Відповідно до положень ч.2 ст. 405 ЦК України «Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом».
В судовому засіданні з пояснень ОСОБА_2, ОСОБА_1, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_18 вбачається, що перед укладенням договору між сватами та подружжям ОСОБА_1 була усна домовленість про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 будуть проживати в подальшому в даному будинку. В судовому засіданні встановлено, що іншого житла ОСОБА_2, ОСОБА_1 не мають. З огляду на вказане, вони дійсно розраховували на можливість проживання в подальшому в подарованому будинку.
До показів свідка ОСОБА_19 суд відносить критично, так як вона в судовому засіданні вказала на те, що з 2005 року не проживає по сусідству з сім'єю ОСОБА_1 а останні пів року взагалі не заходила до будинку де проживають ОСОБА_1. Особисто вона не може підтвердити факт проживання чи не проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у спірному будинку.
Не заслуговує на увагу клопотання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про застосування наслідків пропуску позовної давності, заявленого ними в запереченні до позову, так як не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду і в судовому засіданні не підтримувалось заявниками.
Виходячи з вищевказаного суд вважає за доцільне позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині вселення в будинок АДРЕСА_1 та зобов'язання відповідачів не чинити перешкод у користуванням житлом задовольнити. В частині встановлення порядку користування житловим приміщенням з закріпленням за ними право користування виділеною житловою площею та підсобними приміщеннями, суд вважає за доцільне відмовити так як ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не було надано до суду будь - яких варіантів по вказаному вище питанню. В зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд вважає за доцільне солідарно стягнути з відповідачів по вказаному позову на користь позивачів по вказаному позову 107 грн. 30 коп.
Відповідно встановлених у судовому засіданні обставин, суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на житло.
На підставі викладеного, керуючись ст. 405 ЦК України; ст.156 ЖК України; ст.ст. ст.ст. 10; 11; 88; 209; 212-215; 218 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про вселення, встановлення порядку користування житловим приміщенням та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні ним задовольнити частково.
Вселити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в будинок АДРЕСА_1.
Зобовязати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користуванні будинку АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 107 грн. 30 коп.
В іншій частині позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про вселення, встановлення порядку користування житловим приміщенням та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні ним відмовити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на житло відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Тальнівський районний суд Черкаської області шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий О. Л. Фролов