Справа № 458/515/13 Головуючий у 1 інстанції: Федитник І.Д.
Провадження № 22-ц/783/4762/13 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.
Категорія: 67
02 липня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючої судді: Берези В.І., суддів: Федоришина А.В., Штефаніци Ю.Г.,
при секретарі: Брикайло М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Турківського районного суду Львівської області від 24 квітня 2013 року у справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту належності на праві приватної власності житлового будинку, -
оскаржуваною ухвалою відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту належності на праві приватної власності житлового будинку .
Ухвалу оскаржив заявник, ОСОБА_3, просить таку скасувати і постановити нову ухвалу, якою справу направити для розгляду до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі зазначає, що ухвала є незаконною. Мотивує тим, що встановлення факту належності на праві приватної власності житлового будинку померлій ОСОБА_4 не тягне за собою спору про право на частку спадщини між спадкоємцями. Встановлення даного факту не порушує права інших спадкоємців і не позбавляє їх обов'язкової частки.
В судове засідання з'явився заявник, ОСОБА_3
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 в підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту належності на праві приватної власності житлового будинку за АДРЕСА_1 померлій ОСОБА_4
Відповідно до вимог ч.3 ст.15 ЦПК України, суди розглядають справи, визначені у ч.1 цієї статті в порядку позовного, наказного та окремого провадження.
Частиною першою ст.256 ЦПК України передбачений перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку. Юридичний факт, який просить встановити заявник, до зазначеного переліку не відноситься.
Подану заяву ОСОБА_2 обґрунтовує з посиланням на ч.2 ст.256 ЦПК України, відповідно до якої встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, не зазначених у частині першій статті 256 ЦПК України, в судовому порядку можливо лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Заявник вважає, що від факту встановлення на праві власності будинку залежить прийняття ним спадщини.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суддя виходив з того, що заявник звертається за захистом своїх прав в порядку спадкування, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадковий житловий будинок, а відтак, з урахуванням наявності можливих інших спадкоємців, наявний спір про право.
З даним висновком погоджується і колегія суддів.
Так, відповідно до роз'ясень п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року (з наступними змінами), факт володіння громадянином жилим будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. В таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документа про право власності та про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав йому на праві власності.
Як пояснив апелянт в судовому засіданні, покійна ОСОБА_4 не мала правовстановлюючих документів на житловий будинок за АДРЕСА_1, право власності на такий не оформляла.
З урахуванням наведеного, розгляд звернення заявника з відповідною вимогою, як спадкоємця за заповітом, може вплинути на спадкові права і (або) обов'язки інших осіб, про що вірно зазначив суд першої інстанції. За таких обставин, відсутні підстави для встановлення юридичного факту у даній справі.
Відтак, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.
Розглядаючи матеріали справи, колегія суддів вважає, що суддя Турківського районного суду Львівської області постановив ухвалу від 24.04.2013 року з додержанням вимог закону, а відтак, не вбачає підстав для її скасування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, п. 4 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу судді Турківського районного суду Львівської області від 24 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскарженою в касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Береза В.І.
Судді: Федоришин А.В.
Штефаніца Ю.Г.