Справа № 1328/2-316/12 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В. І.
Провадження № 22-ц/783/212/13 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
Категорія: 21
27 червня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді - Крайник Н.П.
суддів - Каблака П.І., Богонюка М.Я.
секретаря - Данилик І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 березня 2012 року у справі за позовом прокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки"про визнання договору дарування частини квартири недійсним та скасування реєстрації права власності,-
У липні 2011 року прокурор Шевченківського району м. Львова в інтересах ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійним договору дарування. Просив з підстав передбачених ст. 203, 215, 229 ЦК України поновити строк позовної давності, визнати недійсним договір дарування ? частини квартири АДРЕСА_1, укладений 13.09.2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5, скасувати реєстрацію права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, що зареєстрована за ОСОБА_2
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22 березня 2012 року позов задоволено. Визнано недійсним договір дарування ? частини квартири АДРЕСА_1, який був укладений 13 вересня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 3873, скасовано реєстрацію за ОСОБА_2 на підставі вищевказаного договору права власності на ? частину цієї квартири. Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржив представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3Вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що винесене з неправильним трактуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Мотивує тим, що позивачем не доведено, що оспорюваний договір дарування було вчинено під впливом помилки. ОСОБА_4 уклала договір дарування ще в 2006 році. Після укладення договору ОСОБА_4 в квартирі залишилася проживати та зареєстрована в ній. Своє право порушеним не вважала та в суд не зверталась. Лише тільки через рік після перенесеного мікроінсульту, а саме 08.06.2011 року звернулась до прокуратури. Вважає, що позивачем не доведено, що договір було укладено внаслідок помилки, оскільки помилка повинна існувати на момент вчинення правочину. Крім того, судом не встановлено, що на час укладення правочину між сторонами існувала домовленість про пожиттєве утримання ОСОБА_4
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст.11,59,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законим є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обргунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На думку колегії суддів, рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.
Задовольняючи позов прокурора в інтересах ОСОБА_4, суд виходячи із загальних положень ст.ст. 203, 215 та ч.1 ст. 229 ЦК України, не зазначив у рішенні обставини, щодо яких помилялася позивачка на момент вчинення правочину, в чому полягала помилка, та якими доказами це підтверджується. Жодним чином не мотивуючи вважав встановленим, що ОСОБА_4 укладаючи договір дарування діяла під впливом помилки, оскільки з березня 1998 року є інвалідом 2-ої групи загального захворювання.
Проте, з таким висновком колегія суддів погоджуватись не може виходячи з наступного.
Матеріалами справи встановлено, що 13 вересня 2006 року між ОСОБА_4 /дарувальник/ та ОСОБА_2 /обдаровуваний/ укладено договір дарування. Договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований за № 3873. Згідно зазначеного договору ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв у дар ? частину квартири АДРЕСА_1, яка належала дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Львівською міською адміністрацією ЛМР народних депутатів 09.09.1993 року за № 5215 згідно з розпорядженням № 1015 від 09.09.1993 року.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть від 8 травня 2012 року.
Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняли його діти - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджуються свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими державним нотаріусом Винниківської державної нотаріальної контори Львівської області.
Із змісту позовної заяви вбачається, що позов пред'явлено про визнання договору дарування недійсним, як такого, що вчинений під впливом помилки.
Відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року за № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" /з наступними змінами і доповненнями/, яка була чинна на час укладення договору дарування, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому, в кожній справі про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Згідно п.11 постанови під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.
Аналогічні положення містяться також в постанові Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними», відповідно до положень якої обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Тому особа, на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
З наведених мотивів, колегія суддів вважає, що позивачкою не доведено вчинення правочину (договору дарування) під впливом помилки.
З матеріалів справи та пояснень свідків, допитаних в суді першої інстанції вбачається, що конфлікти між сторонами договору почали виникати після перенесеного у 2010 році ОСОБА_4 мікроінсульту, після чого позивач переїхала проживати без реєстрації до своєї дочки ОСОБА_7 Проте, в матеріалах справи та в показаннях свідків відсутні відомості щодо предмету доказування обставин, які існували на момент вчинення правочину, та відносно яких помилялася позивачка. А ті обставини, що родинні стосунки між сторонами погіршилися після укладення договору дарування та що позивачка розраховувала на одержання користі від вчиненого правочину, не мають правового значення для вирішення спору.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
За змістом ч.1 ст. 229 ЦК України особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона мала істотне значення.
Прокурор Шевченківського району м. Львова в інтересах ОСОБА_4 таких доказів не надав. Наявні у справі докази свідчать про те, що волевиявлення ОСОБА_4 було спрямоване саме на укладення договору дарування. Із змісту позовної заяви та письмових пояснень /а.с.14-16/ вбачається, що ОСОБА_4 знала, що укладає договір дарування.
На час укладення договору дарування ОСОБА_4 виповнилось 80 років. Із тексту оспорюваного договору вбачається, що ОСОБА_4, дієздатність якої було встановлено, особисто підписала договір без будь-яких застережень.
Про свідомість вибору договору дарування свідчить також і те, що жодних заперечень щодо укладення договору дарування квартири своєму синові, відповідачу по справі, у її дочок також не було.
Враховуючи, що позивачкою не надано доказів недійсності договору дарування з підстав ст.229 ЦК України, її позов задоволенню не підлягає.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3,4 , 314 ч.2 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 березня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про визнання договору дарування частини квартири недійсним та скасування реєстрації права власності - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскарженим у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді