Справа № 1302/2-78/12 Головуючий у 1 інстанції: Бородійчук О. І.
Провадження № 22-ц/783/148/13 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
Категорія: 21
27 червня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді - Крайник Н.П.
суддів - Каблака П.І., Курій Н.М.
секретаря - Данилик І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 21 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним,-
У липні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним. Заявами від 27.10.2011 року, 21.02.2012 року позовні вимоги та підставу позову уточнив та з посиланням на ст.ст. 203, 229, 233 ЦК України просив визнати недійним договір дарування ? частки квартири АДРЕСА_1, укладений 20.04.2007 року між ним позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Бродівського районного територіального округу ОСОБА_4, під реєстровим №733, стягнути судові витрати.
Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 21 лютого 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Скасовано накладену ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 23 липня 2010 року заборону ОСОБА_3 на відчуження ? частки квартири АДРЕСА_1.
Рішення оскаржив позивач ОСОБА_2 Вважає його незаконним, ухваленим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким його позов задоволити в повному обсязі.
Мотивує тим, що укладаючи договір дарування допустився помилки, оскільки вважав, що цей договір за предметом та правовою природою є таким, що відповідачка буде здійснювати за ним догляд за будь-яких обставин та після його смерті їй перейде у власність належна йому частка квартири. Тобто, має місце помилка щодо обставин, які мають істотне значення, а саме при укладенні договору дарування ОСОБА_3 вважав, що укладає договір довічного утримання. Крім того, укладений договір обмежив його у можливості реалізації житлових прав, передбачених ст. 47 Конституції України, так як його укладення позбавило ОСОБА_2 єдиного житла для проживання, яке ОСОБА_3 має намір відчужити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст.11,59,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законим є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обргунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На думку колегії суддів, рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
Матеріалми справи встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 02.12.1989 року. У 1995 році подружжя придбало квартиру АДРЕСА_1.
22 квітня 2007 року між ОСОБА_2 /дарувальником/ та ОСОБА_3 /обдаровуванню/ укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Бродовського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4 за реєстровим № 733, відповідно до якого ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_3 прийняла у дар ? частку квартири АДРЕСА_1, яка дарувальнику належала на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Бродівскої державної нотаріальної контори Матіяш Г.П. 08.02.1995 року за реєстровим № 446.
Відповідно до положень 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайного характеру, не є договором дарування.
Із змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони не були обмежені в праві укладати правочини, не визнані у встановленому законом порядку недієздатними повністю або частково, не страждають на захворювання, що перешкоджають усвідомлення ними суті цього договору, розуміють, що за своєю природою договір дарування є безоплатним, а тому дарувальник не має права вимагати від обдаровуваної вчинення на його користь будь-яких дій майнового або немайнового характеру.
Відповідно до вимог ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речей, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Так, у відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року за № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" /з наступними змінами і доповненнями/, яка була чинна на час укладення договору дарування, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
П.11 згаданої постанови роз'яснено, що під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.
Аналогічні положення містяться в постанові Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними», де зазначено, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що під час укладення договору дарування 20.04.2007 року, позивач, який хворів на тромбофлебіт - запалення вен нижніх кінцівок, укладав саме договір дарування, а не будь-який інший договір, йому було відомо що стороною договору дарування є відповідач, його дружина і саме з нею позивач бажав укласти договір дарування, оскільки квартира була придбана за час перебування у шлюбі за спільні кошти.
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач мав намір укласти договір дарування, оскільки лікарі не виключали ампутації кінцівки, і щоб в майбутньому не виникло питань у дітей від попереднього шлюбу, вирішив подарувати свою частку у квартирі дружині, яка буде за ним доглядати, тобто волевиявлення позивача було свідомим.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з відповіді Бродівської центральної лікарні від 31.10.2011 року ( на запит суду), ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1 в період з квітня по червень 2006 року за медичною допомогою не звертався і на амбулаторному лікуванні не перебував ( а.с. 58).
Згідно довідки ЦРЛ від 27.10.2011 р. ОСОБА_2 знаходився на амбулаторному лікуванні літом 2006 року з приводу лімфовенозної недостатності гомілок ( а.с. 64 ). З 29.01.2004 по 08.02.2004 р.р. перебував на стаціонарному лікуванні ( оперативного втручання ) з приводу Лівобічної пахової Кили ( а.с. 11 ).
Медичного висновку з приводу можливої ампутації кінцівки внаслідок наявного у позивача захворювання в матеріалах справи немає.
Тому, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги доводи на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог щодо визнання недійсним договору дарування, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами щодо наявності помилки при укладенні договору, як це передбачено положеннями 58,59 ЦПК України.
Тому вище зазначені позивачем обставини не є помилкою в розумінні ст. 229 ЦК і суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 і обгрунтовано відмовив у задоволенні його позовних вимог.
З наведених мотивів, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 303 , п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст.315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 21 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий
Судді