02 липня 2013 року Справа № 37793/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Рибачука А.І., Клюби В.В.
за участю секретаря судового засідання Саламахи О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії,-
У травні 2009 року позивач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, в якому просить скасувати постанову від 23.04.2009 року про результат розгляду скарги ГУ ПФУ у Львівській області від 13.04.2009 року №3428/06-22 та зобов'язати державного виконавця вчинити дії відповідно до п. 3.6.5 Інструкції про проведення виконавчих дій.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що виконавчий лист, виданий 11.04.2007 року по справі № 2а-67/06, на підставі якого відкрито виконавче провадження, не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про державну виконавчу службу». Зокрема, у виконавчому листі відсутні ідентифікаційний код стягувача, боржника, дата і номер рішення за яким видано виконавчий документ, відсутня дата, до якої виконавчий лист має бути пред'явлений до виконання.
Крім того, вищевказаний виконавчий лист виданий відповідно до Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом від 27.06.2006 року № 68 Державної судової адміністрації України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.07.2006 року за № 860/12734. Однак, справа розглядалась за нормами КАС України, тому виконавчий лист повинен бути виданий відповідно до Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженої наказом від 05.12.2006 року №155 Державної судової адміністрації України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.12.2006 року за № 1345/13219.
Так як виконавче провадження відкрито з порушенням норм матеріального права, зокрема вимог Закону України «Про виконавче провадження», Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було подано скаргу на постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.04.2007 року. Однак, постановою начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 23 квітня 2009 року незаконно в задоволенні скарги відмовлено.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що у виконавчому листі, виданому 11.04.2007 року на підставі рішення Бродівського районного суду Львівської області по справі № 2а-67/06 містяться всі обов'язкові реквізити, зокрема дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ.
Суд першої інстанції звертає увагу на те, що ідентифікаційні номери та коди сторін виконавчого провадження можуть зазначатися у виконавчому документі лише у разі, якщо вони відомі органу, що видає виконавчий документ і зазначення таких реквізитів не є обов'язковим у випадку, якщо вони не відомі органу, що його видає.
Таким чином, виконавчий лист № 2а-67/06, виданий 11.04.2007 року Бродівським районним судом Львівської області, відповідає вимогам, передбаченим ст.19 Закону України «Про виконавче провадження». Відтак, твердження позивача про протиправність постанови від 23.04.2009 року про результат розгляду скарги є безпідставним та необгрунтованими.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що у виконавчому листі відсутнє посилання на дату та номер судового рішення, за яким видано виконавчий документ. Водночас реквізити, які зазначені, а саме: справа № 2а-67/06 - не може відповідати номеру рішення, тим паче, що в апеляційній інстанції номер справи зовсім інший. Так само, зазначення дати розгляду справи - 06.07.2006, не може вважатися датою винесення рішення.
Той факт, що ідентифікаційний код в матеріалах справи відсутній, не виключає вимоги Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов'язкового зазначення його у виконавчому документі. Оскільки, фраза у ст. 19 Закону «за його наявності» означає за його наявності в особи, а не у судовій справі.
Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що виконавчий лист від 11.04.2007 року по справі № 2а-67/06, виданий відповідно до Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом від 27.06.06 року № 68 Державної судової адміністрації України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.07.06 року за № 860/12734. Однак, справа розглядалась за нормами КАС України, тому виконавчий лист повинен бути виданий відповідно до Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженої наказом від 05.12.2006 року №155 Державної судової адміністрації України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.12.2006 року за № 1345/13219.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13 квітня 2009 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області зі скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.04.2007 року з виконання виконавчого листа, виданого Бродівським районним судом Львівської області про зобов'язання управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 і призначити йому з 01.01.2005 року підвищену пенсію з врахуванням: щомісячної доплати до грошового забезпечення в розмірі 25% від суми належної йому пенсії, а також щомісячної надбавки за таємну роботу в розмірі 15% посадового окладу першого заступника начальника по оперативній роботі начальника відділу дорожньої міліції УДАЇ УМВС України у Львівській області.
Постановою від 23.04.2009 року в задоволенні вказаної скарги відмовлено.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюється Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV (з наступними змінами та доповненнями).
Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частиною 1 статті 11 Закону «Про виконавче провадження" встановлений обов'язок державного виконавця вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб), або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб), або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, тощо.
Встановлено, що при дослідженні в суді першої інстанції виконавчого листа у ньому містились всі обов'язкові реквізити, зокрема дата і номер рішення, за якими видано виконавчий документ, зазначено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, як цього вимагає п.6 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження».
У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б наявність у Бродівського райсуду відомостей про ідентифікаційний код боржника та індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача на момент оформлення та видачі виконавчого листа. Тобто, ідентифікаційні номери та ідентифікаційні коди сторін виконавчого провадження можуть зазначатися у виконавчому документі лише у разі, якщо вони відомі органу, що видав виконавчий документ і заявлення таких реквізитів не є обов'язковим у випадку, якщо вони не відомі органу, що його видав.
Згідно з п.1.8 розділу 1 Інструкцій про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158, постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не може бути скасована лише з формальних підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», які не перешкоджають подальшому провадженню виконавчих дій.
Крім того, ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено не обов'язок, а можливість (право) державного виконавця щодо відкладення виконавчих дій.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що виконавчий лист № 2а-67/06, виданий 11.04.2007 року Бродівським районним судом Львівської області, відповідає вимогам, передбаченим ст.19 Закону України «Про виконавче провадження». Відтак, твердження позивача про протиправність постанови від 23.04.2009 року про результат розгляду скарги є безпідставним та необгрунтованими.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії, а доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року у справі №2а-9188/10/1370 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді А.І. Рибачук
В.В. Клюба
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 05.07.2013 року.