ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
19 червня 2013 року № 826/502/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Данилишин В.М. Качура І.А. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України
провизнання незаконним та скасування наказу №23 від 27.09.2012, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами про визнання незаконним та скасування наказу від 27.09.2012 №23, зобов'язання провести перевірку викладених фактів та притягнути до відповідальності за систематичне зловживання службовим становищем ОСОБА_2, відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою від 22.05.2013 залишено без розгляду позовну вимогу ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення з міністерства внутрішніх справ України на користь позивача моральні збитки в сумі 300 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ є необґрунтованим упередженим т прийнятий з порушенням порядку, передбаченого чинним законодавством, оскільки відповідачем порушено місячний строк встановлений Дисциплінарним статутом для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Також, позивач зазнає, що він був відсутнім на робочому місці у зв'язку з направленням його до центру психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору МВС України, у зв'язку з оформленням позивачем допуску до державної таємниці. Також, позивач зазначає, що службове розслідування факту вчинення ним дисциплінарного порушення не проводилось, пояснення з цього приводу не відбирались.
Відповідач - Міністерство внутрішніх справ України - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що н підставі рапорту заступника начальника Боєва П.В. від 22.08.2013 про відсутність позивача в робочий час на робочому місці проведено службове розслідування в ході якого знайшов підтвердження факт відсутності позивача в робочий час на робочому місці без поважних причин. За результатом проведеного службового розслідування складено висновок та прийнято оскаржуваний наказ. Також, представник відповідача зазначив, що позивач давати пояснення відмовився, правом на ознайомлення з висновком службового розслідування не скористався.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,
На час виникнення спірних правовідносин капітан міліції ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби зі злочинами в базових галузях та сферах економіки ДД СБЕЗ МВС України.
Наказом від 27.09.2012 №23 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності капітана міліції ОСОБА_1.» за порушення вимог наказу МВС України від 19.07.2011 №440 що виразилось у відсутності н робочому місці без поважних причин, порушення службової дисципліни, згідно ст.ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України позивачу оголошено догану.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою начальник призначає службове розслідування, що має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.
Судом встановлено, що на підставі рапорту заступника начальника відділу ДДСБЕЗ МВС України капітана міліції Боєва П.В. від 22.08.2012 про встановлений факт відсутності 22.08.2012 позивача в робочий час на робочому місці призначено службове розслідування та визначено осіб відповідальних за його проведення.
За результатом проведено службового розслідування було складено висновок від 26.09.2012, з якого вбачаться, що 22.08.2012 о 8 годині 45 хвилин позивач прибув на роботу до кабінету № 607. Близько 11.00 години позивач, взявши особисті речі, залишив робоче місце та був відсутні на робочому місці до 14 години 20 хвилин того ж дня. Зв'язатися з позивачем по мобільному телефону не вдалося, оскільки останній не відповідав на дзвінки. Свою відсутність на робочому місці з 11.15 по 14.15 позивач пояснив фактом перебування у Департаменті кадрового забезпечення МВС України. Про причини свого тривалого перебування у ДКЗ МВС України, а також хто дозволив йому відлучатися з робочого місця на тривалий проміжок робочого часу та в якому підрозділі ДКЗ МВС України останній перебував позивач повідомляти відмовив
Також, з матеріалів справи вбачається, що факт відсутності позивача на робочому місці в період з 11.15 по 14.20 22.08.2012 підтверджений поясненнями головного оперуповноваженого - інспектора капітана міліції Тавлуя С.Д. та старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах майора міліції Павлія І.В., осіб які працювали з позивачем в одному робочому кабінеті.
Розпорядок робочого дня в МВС визначений наказом МВС України від 19.07.2011 № 440. Згідно з яким робочий день працівників апарату МВС України розпочинається об 09.00 годині та закінчується у понеділок, вівторок, середу, четвер - о 18.00, а у п'ятницю о 17.45. Обідня перерва з 12.45 по 13.30.
Отже, службовим розслідуванням встановлено, що позивач в порушення наказу МВС України від 19.07.2011 № 440 у період з 11 год. 10 хв. до 12 год. 45 хв. та в період з 13 год. 30 хв. до 14 год. 15 хв. був відсутній на службовому місці протягом 2 годин 20 хвилин.
В судовому засіданні допитано свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.
Так, свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що він проводив службову перевірку за фактом відсутності позивача на робочому місці в робочий час. Свідок повідомив, що в середині вересня 2012 року він особисто пропонував позивачу дати письмові пояснення за фактом відсутності його (позивача) на робочому місці, проте позивач відмовився давати пояснення. Свідок повідомив, що він склав висновок службового розслідування та матеріали службового розслідування та передав матеріали керівництву на затвердження. Позивач висновком службового розслідування не цікавився, з дня наступного за тим, коли позивачу запропоновано надати пояснення, позивач весь час був на лікарняному. Свідок повідомив, що в ході службового розслідування дійсно встановлено, що позивач був відсутній на робочому місці в робочий час більше двох годин та на телефонні дзвінки не відповідав.
Також, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомив, що 14.09.2012 він перебував на робочому місці по робочим питанням, в цей час в тому ж кабінеті ОСОБА_6 запропонував позивачу дати пояснення з приводу відсутності його на робочому місці. Позивач надавати пояснення відмовився, сказав, що йому треба подумати та пішов, в наслідок чого було складено акт про відмову позивача надати пояснення.
Крім того свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомив, що позивач відмовився давати пояснення з приводу відсутності його (позивача) на робочому місці. Також свідок повідомив, що позивач дійсно звертався до нього кілька раз з приводу оформлення допуску до державної таємниці та свідок пояснив, що позивачу з питаннями краще звернутись до режимно-секретного відділу. Також, свідок зазначив, що він був присутнім під час відмови позивача дати пояснення, а відтак брав участь у складанні акту про таку відмову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що факт відсутності 22.08.2012 позивача в робочий час на робочому місці без поважних причин та факт відмови позивача надати пояснення з приводу відсутності його на робочому місці в робочий час підтверджується показами свідків та матеріалами справи, а отже є доведеним.
Також, судом встановлено, що правом на ознайомлення з висновком службового розслідування позивач не скористався.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що службове розслідування за фактом порушення позивачем службової дисципліни, призначено та проведено в порядку визначеному Дисциплінарним статутом.
Оскільки оскаржуваний наказ прийнято за результатом висновків службового розслідування, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті такого наказу дотримано порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, визначеного Дисциплінарним статутом.
Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту начальники накладають дисциплінарні стягнення на осіб рядового і начальницького складу в межах прав, наданих їм Міністром внутрішніх справ України.
Наказом МВС України від 19.01.2007 № 16, затверджено перелік посад начальницького складу органів внутрішніх справ та їх права щодо застосування заохочень і накладення дисциплінарних стягнень.
Судом встановлено, що відповідно до вказаного Переліку начальникам Департаментів було наділені правом накладати на підлеглих такі дисциплінарні стягнення як: усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана.
Враховуючи, що оскаржуваний наказ, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, видано начальником Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України, суд дійшов висновку, що такий наказ видано в межах наданої компетенції.
Пунктами 26 та 27 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення повинно відповідати тяжкості вчиненого проступку і ступеню провини. За вчинений дисциплінарний проступок накладається тільки одне стягнення. При визначенні виду і міри покарання беруться до уваги: характер проступку, його наслідки, обставини, за яких його було вчинено, попередня поведінка винного, його ставлення до служби, стаж служби і рівень кваліфікації. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного стягнення і може провадитись за систематичне порушення дисципліни або вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.
Щодо врахування при застосуванні дисциплінарного стягнення наведених у позові обставин, що, на думку позивача, свідчать на його користь і могли би бути підставою для застосування менш суворого заходу, то Дисциплінарним статутом, а також іншими актами законодавства не передбачено обов'язкового врахування тих чи інших обставин як такі, що пом'якшують відповідальність особи в обов'язковому порядку.
Викладене свідчить, що відповідачем при оскаржувані накази прийнято з урахуванням характеру проступку, обставин за яких його було вчинено, наслідки такого проступку, тобто дотримано вимоги ст. 26 та 27 Дисциплінарного статуту.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання провести перевірку викладених фактів та притягнути до кримінальної відповідальності за систематичне зловживання службовим становищем ОСОБА_2 суд зазначає, що порядок кримінального провадження на території України визначається виключно кримінальним процесуальним законодавством України.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
Вищенаведене свідчить про те, що в діях відповідача при винесенні оскаржуваного наказу не виявлено порушень вказаних норм законодавства, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 КАС України.
Головуючий Суддя В.І. Келеберда
Судді В.М. Данилишин
І.А. Качур
Повний текст постанови виготовлено 08.07.2013