Справа № 367/925/13-ц Головуючий у І інстанції Оладько С.І.
Провадження № 22-ц/780/3196/13 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н.В.
Категорія 44 09.07.2013
Іменем України
9 липня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.
суддів : Поліщука М.А., Матвієнко Ю.О.,
при секретарі : Лопатюк В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Коцюбинської селищної ради на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 квітня 2013 року у справі за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» про визнання недійсним рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку, -
У січні 2013 року прокурор м. Ірпеня Київської області в інтересах держави звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 року № 2151/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1» ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га для вказаних цілей. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЗ № 449641 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:041:0044, площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Прокурор вважає, що рішення Коцюбинської селищної ради прийнято, а державний акт видано з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим їх має бути визнано недійсними з наступних підстав.
Спірна земельна ділянка знаходиться за межами смт. Коцюбинське, її передано у приватну власність за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство». Так, земельну ділянку на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 року № 673 надано у користування Святошинському лісопарковому господарству без виключення її з Держлісфонду України. КП «Святошинське лісопаркове господарство» з 1976 року постійно здійснює господарську діяльність на оспорюваній земельній ділянці, також вона містить таксаційні описи. За даними КП «Святошинське лісопаркове господарство» значена земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та будь-яких погоджень на вилучення земель із свого користування підприємство не надавало. Спірну земельну ділянку в приватну власність відповідача було передано без її вилучення з користування КП «Святошинське лісопаркове господарство» на підставі відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, прийнятого в межах його компетенції. Тобто, без відома держави в особі уповноваженого органу та постійного землекористувача, яким є КП «Святошинське лісопаркове господарство», незаконно вибула земельна ділянка площею 0,10 га лісового фонду шляхом передачі її у власність ОСОБА_2 без проведення процедури вилучення.
Прокурор зазначав, що при розпорядженні вказаною земельною ділянкою Коцюбинської селищною радою не дотримано вимоги ст.ст. 20, 21 Земельного кодексу України та ст. 57 Лісового кодексу України щодо порядку зміни цільового призначення землі, поскільки перевіркою встановлено, що зміна цільового призначення спірної земельної ділянки в порушення встановлених чинним законодавством вимог не проводилась, будь-яких рішень щодо такої зміни не приймалось. Отже земельну ділянку лісового фонду спірним рішенням Коцюбинської селищної ради передано у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що призведе до знищення лісових ресурсів.
Крім того, прокурор вказав, що в порушення вимог ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», якою передбачено обов'язковість проведення вказаної експертизи проектів землеустрою щодо відведення земель лісогосподарського призначення, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_2 державну експертизу не проходив. При цьому згідно до ст. 35 вказаного Закону, підставою прийняття органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування рішень щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є саме позитивні висновки такої експертизи. Відведення спірної земельної ділянки відповідачу під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд генеральним планом смт. Коцюбинське не передбачено, а тому оскаржуване рішення Коцюбинської селищної ради прийнято також у порушення вимог земельного законодавства, порушує право державної власності на спірну земельну ділянку і має бути визнане недійсним. З цих же підстав підлягає визнанню недійсним виданий на підставі вказаного рішення на ім'я ОСОБА_2 державний акт серії ЯЗ № 449641 на право власності на земельну ділянку.
Також прокурор вважає, що виникнення права власності на майно, яке не є новоствореним, передбачає припинення права власності попереднього власника, однією з підстав якого відповідно до ст. 346 Цивільного кодексу України є відчуження власником свого майна. Уповноваженим державою органом рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 не приймалось, а відтак право державної власності на цю ділянку не припинено, а право власності на неї ОСОБА_2 на законних підставах не виникло. Право власності держави на спірну земельну ділянку відповідачами не визнається, що відповідно до вказаних положень законодавства є підставою для визнання права власності держави на спірну земельну ділянку.
В ході розгляду справи позивач збільшивши позовні вимоги, додатково зазначив, що 22.10.2010 року було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 придбав земельну ділянку по АДРЕСА_1. На державному акті на право власності на землю серії ЯЗ № 449641, виданому на ім'я ОСОБА_2 було зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_3 У зв'язку з даними обставинами, прокурор м. Ірпеня остаточно просив суд визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 року № 2151/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1»; визнати недійсним державний акт серії ЯЗ № 449641 на право власності на земельну ділянку виданий на ім'я ОСОБА_2, площею 0,10 га, кадастровий номер 3210946200:01:041:0044, по АДРЕСА_1, за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 та скасувати державну реєстрацію даного державного акту; визнати право власності держави на земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 3210946200:01:041:0044.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 квітня 2013 року позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008р 2151/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1. Визнано недійсним державний акт серії ЯЗ № 449641 на право власності на земельну ділянку виданий на ім'я ОСОБА_2, площею 0,10 га, кадастровий номер 3210946200:01:041:0044, по АДРЕСА_1, за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 та скасовано державно реєстрацію вказано державного акту. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Коцюбинська селищна рада подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Так судом встановлено та підтверджується матеріалів справи, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 22.12.2008 року № 2151/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2» ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га для вказаних цілей.
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 5 березня 2009 року було видано державний акт серії ЯЗ № 449641 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:041:0044, площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Також судом встановлено, що 22 жовтня 2010 року укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 придбав земельну ділянку по АДРЕСА_1. На державному акті на право власності на землю серії ЯЗ № 449641 виданому на ім'я ОСОБА_2 було зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_3
З матеріалів справи убачається, що відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 року селище міського типу Берковець перейменоване в селище ім. Коцюбинського та до його складу включено залізничну станцію Біличі, та будь-які графічні додатки до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 року, які б підтверджували межі селища Коцюбинське не збереглися, з 1941 року і по даний час рішення щодо встановлення чи зміни меж с. Коцюбинське компетентними органами не приймались, проект встановлення меж не розроблявся та не затверджувався.
Вказані обставини також встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.11, що залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.12 у справі за позовом Київської міської ради до Державного управління навколишнього природного середовища в м. Києві, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Ірпінської міської ради, Коцюбинської селищної ради, за участю прокуратури м. Києва, треті особи - Державне агентство земельних ресурсів України, КП «Святошинське лісопаркове господарство», КП КОР «Обласний лісгосп», Київська обласна державна адміністрація, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Державне агентство лісових ресурсів України, про визнання бездіяльності протиправною, рішень нечинними та їх скасування, зобов'язання вчинити дії.
Частина 3 ст. 61 ЦПК України визначає, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Крім того, вищевказаним рішенням суду встановлено, що Коцюбинська селищна рада при прийнятті рішень щодо відведення земельних ділянок у власність 501 громадянину, у тому числі і відповідачу ОСОБА_2 керувалася матеріалами техніко-економічного обґрунтування та перспективним планом розвитку селища Коцюбинське затверджених рішенням «Про перспективний план розвитку смт. Коцюбинське» від 25 вересня 2008 року № 689/22-5.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 23.11.09, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 року у справі за позовом прокурора міста Ірпеня в інтересах держави в особі Київської обласної ради, Київської обласної державної адміністрації до Коцюбинської селищної ради, треті особи: відділ Держкомзему в м. Ірпінь, виконком Ірпінської міської ради, про визнання незаконними та скасування п. 3 рішення Коцюбинської селищної ради № 689/22-5 від 24.09.2008 року «Про перспективний план розвитку с. Коцюбинське» та рішення № 711/22-5 від 28.10.2008 року «Про передачу деревної рослинності віднесену до категорії зелених насаджень в межах с. Коцюбинське», було встановлено, що вищезазначеним рішенням Коцюбинської селищної ради не встановлювались межі с. Коцюбинське, тобто фактично Коцюбинська селищна рада виконувала вимоги ст. 173 ЗК України щодо реалізації процедури встановлення меж селища; Генерального плану селища Коцюбинське на момент ухвалення вищевказаних рішень не було, його межі не були чітко визначеними, а його статус був сформований на підставі Указу Президії Верховної Ради від 11.02.1941 року; немає ніяких підстав вважати, що Коцюбинська селищна рада при винесенні вищевказаних рішень вирішувала питання належності до її території будь яких земель у певно визначених межах. При цьому, наявність у Пропозиціях перспективного розвитку, наданих на погодження селищної ради, схем розвитку селища, не звільняло органи, які виготовляють та погоджують Генеральний план селища діяти у межах закону.
Більш того, відповідно до інформації відділу Держкомзему в м. Ірпінь від 18.01.13 № 01-02/44-1, державна статистична звітність форми 6-зем по смт. Коцюбинське в період з 01.01.2008 по 31.12.2008 не велася, землі запасу по смт. Коцюбинське в період з 01.01.2008 по 31.12.2008 не обліковувалися.
Крім того судом першої інстанції встановлено, що на момент прийняття спірного рішення будь-яка містобудівна документація, визначена Законом України "Про планування і забудову територій" в сел. Коцюбинське була відсутня, а Перспективний план розвитку селища, на який посилався представник Коцюбинської селищної ради та техніко-економічне обґрунтування є видом землевпорядної документації та згідно вимог зазначеного закону не є містобудівною документацією, яка могла б бути підставою для прийняття спірного рішення щодо відведення земельної ділянки для містобудівних потреб.
Відповідно до ст.152 ЗК України "Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю,навіть якщо ці порушення не пов"язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 173 Земельного кодексу України, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.
Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Як передбачено ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про основи містобудування" визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про планування і забудову територій" сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, в тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.
Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Таким чином, враховуючи вищезазначені норми закону та ту обставину, що земельна ділянка, яка є предметом оспорюваного рішення, розташована поза межами населеного пункту - смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття спірного рішення від 22.12.2008 року № 2151/25-5 межі смт. Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про незаконність прийнятого рішення Коцюбинської селищної ради від 22.12.2008 року № 2151/25-5, як такого, що не відповідає положенням п.12 Перехідних положень та ст. 12 ЗК України.
При вирішенні даного спору, на думку судової колегії, суд першої інстанції вірно та обґрунтовано не прийняв до уваги рішення Коцюбинської селищної ради від 29.04.2010 року № 75 від 15.09.2010 року, № 153 та від 06.11.2009 року, № 170, оскільки вони прийняті після прийняття оспорюваного рішення і обставини які ними підтверджуються не існували на момент прийняття спірного рішення.
Також судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивачем не пропущений строк для подачі позову до суду, оскільки пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2011 № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», який набрав чинності з 15.01.2012, встановлено, що позов про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, може бути подано протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині визнання недійсним державного акту на право власності серії ЯЗ № 9449641 виданого на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 3210946200:01:041:0044 по АДРЕСА_1 Київської області, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з відміткою до перехід права власності до ОСОБА_3 та скасування державної реєстрації даного державного акту, виданого на підставі оспорюваного рішення, були обґрунтовано задоволені судом першої інстанції, враховуючи положення ст. 155 ЗК України.
Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
На підставі викладено та керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307-308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Коцюбинської селищної ради відхилити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді: